Україна увійшла у турборежимі в абсолютно новий формат. Чи не єдиним органом, що лишився більш-менш незалежним, є Конституційний суд, який наважився дати чітку відповідь президенту Зеленському і його команді, що, мовляв, не можна так під себе підгрібати т.зв. антикорупційні, а по суті силові, механізми. З іншого боку президент Зеленський і його офіс відповіли на це тим, що призначили Венедіктову в.о. голови ДБР.
Для мене це несподівано добра новина, про те, що Конституційний суд наважився прийняти цілком очевидне рішення: що не може одна гілка влади просто оплутувати всі решта, як у нас було традиційно. І це непересічна подія. Інше в значній мірі залежить від нашої з вами позиції. Я продовжую наполягати на тому, що команда Зеленського орієнтується на суспільні настрої, і якщо суспільство не сприймає чогось, чи навпаки бачить якусь загрозу, то Зеленський вже не раз демонстрував, що вони прислухаються. Це означає, що цього року нам з вами доведеться дуже важко і багато працювати з громадянами. Як не дивно, офіс президента раз за разом програє в комунікаціях з суспільством, не пояснюючи свої дії, а потім виправдовуючись. Ну, і плюс всілякі портнови, що пишуть такі тексти, які на голову не налазять. І є дуже дивна, я б сказав навіть не просто дивна, а передбачливо деструктивна антиукраїнська позиція Коломойського, він і далі про своє, про Приватбанк і чий він буде, і що "ви побачите"; він гне лінію, яку, фактично жоден олігарх собі не дозволяв так публічно проводити. Це виклик для Зеленського - і той же Портнов, і Коломойський. Ну, Богдан трохи присів в Офісі.
Може він просто перестав настільки активно писати в твітері чи фейсбуці, але ми до кінця не знаємо, чим саме займається цей монстр - недореформована адміністрація президента, а тепер Офіс президента.
Так. Але він вже почав менше дратувати своєю бикуватістю і провокувати журналістів. Він це робив якось нахабно впевнено. Він казав, що це його право - "що хочу те і роблю". Я думаю, що президент йому там команду "фу" дав. Але не зупиняється Портнов, не зупиняється Коломойський. Ця загроза, яка була найбільшою минулого року залишається і цього року, хоча найгірші сценарії не виправдались. Бєня Приват не отримав, Портнов посаду не отримав, Богдан зберігається, але вже не так нахабно заповнює собою інформаційний простір. Але це для Зеленського найсерйозніша проблема. Тут я згоден, напевно, про перспективи цього року, з Бекешкіною, яка сказала, що суспільні настрої показують: "або все буде дуже добре, або все буде дуже погано". Тобто оцим гібридно-змішаним способом владі не вдасться зберегтись. Все одно є запит на реформи, підтримка реформ, є активна частина суспільства, пасіонарії, як їх називають, які готові відстоювати інтереси України і вже малюють "червоні лінії" Зеленському. Але з іншого боку, те, як відбувся обмін полоненими, яка наруга зчинилась над правосуддям, про що говорять і правозахисники, про це говорять усі, що той самий обмін потрібно було б робити інакше. І тут ми бачимо ознаки загрози другого сценарію. Це коли одноосібну команду з Офісу президента будуть виконувати і в прокуратурі, і в суді, і силовики. Це найгірший сценарій, коли у нас почнуть згортатися демократичні інститути, коли в нас не буде балансів, коли ми опинимось в ситуації надмірної концентрації влади без можливості її контролювати. Я завжди казав, що нам загрожують не російські танки, а нам загрожує розкол України і міжусобиці, які вже не раз нашу державу губили і зараз для цього великі можливості. З іншого боку фактор Медведчука не спрацював. Ми думали, що це буде та колонна, яка через мас-медіа, телевізійні канали, через доступ до парламентської трибуни набере обертів. Цього поки не сталося.
А може він зараз просто зачаївся. Наразі випустили спойлерів. Спойлери бігають по медведчуківських телеканалах, несуть ахінею, формують штучний порядок денний в країні, а тим часом, кілька основних питань залишаються під грифом конфіденційності, зокрема те, що стосується тих самих газових угод. Ми можемо лише здогадуватись, що пішло доважком. Пам’ятаєте, як у радянський час, ви купляєте на базарі м'ясо, а доважком вам дають копито.
Угоду радо привітав Європейський Союз, я це кажу і сам розумію, що ЄС це теж щось не дуже однорідне чи дуже неоднорідне. Там "Газпром" відверто утримує своїх лобістів, має лобістів у Європарламенті, має окремі держави, які просто обслуговують позиції "Газпрому", тому я не можу так впевнено говорити, що той факт, що Європейський Союз привітав газову угоду є певною гарантією. Ми можемо сказати одне, що з точки зору економіки, як сказав прем’єр, у нас впадуть ціни, платіжки і ми спокійно перезимуємо. Але у вашому питанні тривога не про те, що буде на цю зиму, а яка буде подальша ціна цих угод. І тут я не знаю. Але можна поаплодувати позиції нових менеджерів "Нафтогазу", того ж Вітренка, виграні судові справи, те, що вони добились гарантованих об’ємів, 65 млрд. - 40 млрд., що ми матимемо 8 млрд. доларів прибутку за транзит газу на п’ять років. Знову треба сказати, що попри всю непередбачуваність і дурнуватість Трампа, санкції по "Північному потоку-2" несподівано зіграли дуже вагомо. Наступне питання для мене - це по досягненню миру на Донбасі. Ми знову згадаємо цей особливий статус, що там буде. Чи будуть зміни до Конституції? Ми ж автоматично продовжили цей закон, а потім вкотре влада Зеленського сказала, що ми будемо його готувати на широкий загал, з широкими дискусіями. Ми це чули півроку тому і він мав бути проговорений до Нового року, але я думаю, ось там велика напруга і очікування, якою ціною, чий кордон, які умови, яка амністія, хто буде гарантом і чи будуть переговори з сепаратистами, чого відверто вимагає Кремль, кажучи про те, що Росія миротворець, а Київ має сідати і домовлятись з сепаратистами? Українська позиція була озвучена і тут треба буде ще карбувати і карбувати червоні лінії. Найбільша для нас загроза це розрив країни через те, що в наше молоде демократичне тіло вставлять осиковий кілок з ОРДЛа і Путін від цієї схеми не відмовився. Якщо ви пам’ятаєте, він там бубонів над папірцем, що Мінські угоди це дуже важливо. І тому в тому напрямку нам потрібно бути дуже пильними.
Одна справа це речі які Зеленський проговорює публічно в розмовах з Путіним, Макроном чи Меркель, прес-релізики, що видає його адміністрація, а інша - про що домовляється той самий Єрмак з тим самим Козаком. І тут ми розуміємо, що ми не знаємо і не контролюємо цього процесу. Як це так!? Про нашу країну йдеться, про долю наших громадян, а це все на засадах конфіденційності. Це ж - абсурд. Я думав, що ми нормальна демократична країна, а у нас навіть немає інструментів для контролю.
І тут ми бачимо великі загрози саме від популізму команди Зеленського. Мене тіпає від слів "референдум" і "народовладдя". Я знаю, що це найкоротший шлях, щоб країну розірвати на шматки. Хоча все це дуже солодко звучить, але ми розуміємо, що для керування країною ми маємо президента з нечуваною підтримкою…
…і нечуваними повноваженнями
З монобільшістю. Тож яке до біса народовладдя? Що ще народ має зробити? Народ тебе обрав, ти маєш всі повноваження, сформував команду. Це як буде? Я виходжу до народу і питаю, чи потрібні нам газові угоди? Що означає "народовладдя"? У нас ж мова йде про референдуми, які можуть глобально, до непізнаваності міняти країну і робити гілки влади непотрібними. Бо навіщо ми маємо такого президента, парламент, уряд якщо можна вийти і сказати "народ". А що таке народ, які там форми і хто буде рахувати? Одним словом, я про це думаю і ніяк не можу повірити, що вони не зупиняються. Вони грають в цю гру народовладдя і продовжують цей популістичний бальзам лити собі на душу, розуміючи, що країна для керованості найменше потребує ілюзії народовладдя, бо справжнє народовладдя це - демократія, це коли одна гілка влади, президентська, не може на себе натягувати усе, коли мають бути баланси, коли мають створюватись політичні інституції, коли має бути незалежна преса і коли не можна одних українців безкарно стравлювати з іншими. А буде саме таке. Може бути війна референдумів. Ми можемо легко подумати, що референдуми будуть і про мову, і про церкву, і про будь-що інше. І від країни, фактично нічого не залишається. Навіщо це людині, яка обіцяла піти через декілька років, побудувавши нам керовану країну, я не розумію. Але, як на мене, це зараз одна з найбільших загроз.
Є й інша проблема. Волонтерів і АТОвців можуть заарештувати, а ті чи інші судді можуть зреагувати на телефонну пораду невідомо чию, а точніше дуже добре відомо чию. Ми розуміємо, що суспільство починає колобродити, адже коли є загроза з боку власних державних інститутів, якщо зникає довіра до них, то це може довести ого-го куди. Колеги журналісти по сарафанному радіо повідомили, що, мовляв, з’являються темнички.
Я можу сказати, що на деяких незалежних телеканалах, журналісти, автори програм, що не підбирають слів особливо сервільно, кажуть про те, що десь після Нового року ми їх вже можемо не побачити на екранах. Кількість цих каналів і так скорочується, що це не може не викликати тривогу. Можу сказати, що у Києві страху немає, але наростає глухе невдоволення. І справа Шеремета дуже показова. До неї влада реагувала, як людина, яка хоче пройти повз злого собаку. Спочатку дивиться на собаку, який мовчки слідкує, потім шкіриться, потім починає гарчати і ви розумієте, що ну, його до біса, не пройдеш. От і влада дивиться, наскільки ми роздратовані, наскільки суспільство роздратоване.
А можливо вони просто тестують країну перед якимись серйознішими викликами і моментами!? Тупе тестування, як з тим псом про кого ви згадали: загарчав, але не вкусив. Тоді можна взяти болгарку і спиляти браму чи хвіртку.
Я думаю, що це не пройде. Ну точно не пройде. У мене пес, японська акіта, взагалі не гарчить, але якщо ви підійдете до нього ближче ніж на метр, то вам кінець. Тобто пси теж бувають різні. Українське суспільство деколи і не гарчить. Януковичу теж здавалося, і Путіну теж здавалося, ще тоді, у 2014 році, що проскочили. Тому це не показник. Можна сказати, що перемога Зеленського це запит на продовження Революції гідності по зміні системи, і недолугі спроби якось її реставрувати добром не закінчаться. Я навіть не бачу поліцейських, які будуть насправді ризикувати і застосовувати силу проти киян чи людей у місті. Ми бачили сутички між хлопцями з Нацкорпусу і "космонавтами", але це так, взаєморозігрів. Розгін демонстрацій в Києві немислимий, бо це просто вибухне. Тут настрої дуже важливі і важливі комунікації. Поки вони витримують тактику, про яку я казав, вони нагадують мені літак, який, щоб його не підбили, викидає відволікаючи ракети. Це інформаційно прораховано. В момент, коли рейтинг починає падати, вони роблять якусь річ…
А потім послуговуються формулою Висоцького: "Уважаємий рєдактор! Можєт, лучшє про рєактор? Про любімий лунний трактор?".
Не працюють в Україні такі підходи, як і темники. Хоч по справжньому незалежних каналів залишилось "раз-два", навіть попри це існують телеграм-канали і дедалі більше суспільство користується колективним збором інформації, і тим, що називається "сарафанне радіо". Якщо вийти на Майдан, то там почуєте всі новини дуже швидко. І є ще журналісти на різних каналах, які дотримуються звання сторожових псів і інформаційне суспільство в Україні зараз є таким, що дуже важко загнати в якісь рамки.