Країна колективних екстрасенсів. Як коронавірус показав українцям самих себе

До України прилітають евакуйовані з епіцентру спалаху коронавірусу. Вони абсолютно здорові

Але удома їх зустрічають протести із палаючими шинами, а медики блокують проїзди до лікарні. Бо треба зарплатню отримувати, а клятва Гіппократа справа десята — після картоплі і гробків. Якби цьогорічний лауреат за кращу режисуру Пон Джун Хо не отримав Оскар за "Паразитів", йому варто було зняти кіно про українських невігласів. Які не читають книжок, черпають знання про медицину із битв екстрасенсів і у ХІХ сторіччі сидять у своїй зручній печері.

Політтехнолог Владислав Сурков і творці плану "Новоросія" дуже помилилися у 2014, роблячи ставку на гібридні рухи, зовнішнє втручання і лжереспубліки на теренах єдиної України. Варто було просто посіяти паніку про небачені віруси, легеневу чуму і змову ЄС про біологічне знищення щирих українців і локальні патріоти залюбки б перебили одне одного в нападах істерії та непорозуміння.

Я не знаю, як Володимир Зеленський і Сергій Сивохо пришиватимуть без кровопролиття ОРДЛО до тіла України, коли ніщо так не показує єдність країни, як перекриття одними громадянами доріг на Західній Україні, щоб за 100 кілометрів від них не провели три тижні на карантині інші громадяни, яких евакуювали з Китаю.
Коли я бачу, як кружляє колами цей нещасний рейс із Уханя — замислююсь лиш над одним, яка велика сила тримає невігласів серед громадян, циніків серед її медиків і профанів серед влади укупі і в форматі ще існуючої державності? 

Велика Британія евакуювала свою сотню громадян ще 31 січня, Німеччина забрала 126 осіб до Франкфурта 1 лютого. При чому двоє німців виявилися хворими на вірус. Але їх не спалили, не перекривали під’їзди до лікарні, а лікарі не махнули рукою — ви собі помирайте, а у нас сім’ї і діти. У публічному просторі двох країн триває бурхлива дискусія про ефективні скрінінги і роз’яснеювальна робота, що кашель і нежить — не обов’язково проблемний вірус. У нас же Олександр Дубінський зі "Слуги народу" хвилюється лиш за те, щоб евакуйовані 73 особи... не сиділи на карантині на території їхніх округів. Бо це погіршує їхній політичний імідж. 

 

 

Абсурд по-українськи доходить до межі, коли Франція і США свідомо відправляли евакуйованих на пожежну і військову бази, а обурені громадяни проти навіть не просто цивільних лікарень, а й баз Нацгвардії — і завзято штовхаються із нацгвардійцями з БТРом у "Нових Санжарах". Не знаю, що евакуйовані відчувають через такі фантастичні пригоди, однак на їх місці я би просила екіпаж повертатися назад в Ухань. Де їх не чекають цілителі в масках чумного лікаря і середньовічне катування смаженими шинами. Де китайський лікар ставитиметься до тебе, як до людини, а не шматка м’яса, який заважає отримувати свою зарплатню. 

Тепер перейдемо до реакції влади. Бо повернення евакуйованих із Китаю мало стати тріумфом для команди Зеленського та уряду після провалу з Патрушевим, у Мюнхені і після боїв із росіянами у Золотому-4. 
До тріумфу готували театралізовану виставу з костюмами хімзахисту за участю міністра МВС Арсена Авакова.

Керівниця МОЗ Зоряна Скалецька дала кілька інтерв’ю з протилежними поясненнями щодо коронавірусу. 

ОПУ не дала оперативної інформації щодо того, що всі українці на борту здорові. Губернатори областей, в які планували відвезти борт на карантин сиділи як риби. Прості громадяни із комаровським та екстрасенсами в голові у вайберах розвели паніку, як уміли. По суті відновлення репутації на тлі провалів у міжнародній політиці обернулися ще більшим непорозумінням. 

Обгадилась країна, обгадився МОЗ — права була колишня очільниця, яка регулярно вчила навіть правильно мити руки і їсти морозиво. 

Медики показують, що легше вмерти, аніж попасти в руки оцим байдужим заробітчанам. І врешті це діагноз товаришу Бородянському і його колегам, які намагаються підкрутити гайки ЗМІ — це ваші екстрасенси і неймовірні сенсації підсадили нарід на уринотерапію і настоянки із мухоморів.

Травмоване Чорнобилем і неосвіченістю населення палить шини і вибирає того, хто обіцяє чудодійне зцілення усіх національних ран. Нам дуже сильно пощастило, що на стражденному борту усі здорові. Був би хоч один хворий — знайшлися б ентузіасти, які б палили літаки компанії, яка погодились привезти пасажирів із Уханя. І уже б заливали керосином аеропорт — бо ж зараза зжере наших дітей. Утім колись прийде новий вірус і тоді МОЗ, речникам ОПУ і депутатам, які хвилюються за округи — треба буде або вдягати памперси, або затиснути зуби і працювати.

У 2014 ми уже пережили на перших етапах отаку безвольність і хаос у ЗСУ — коли доблесні військові боялися стріляти у окупантів, бо ж то брати. І віддавали зброю місцевим васям у спортивних шортах — бо страшно було через блокади. 

Довелося втертися сльозами і побачити тисячі гробів, щоб узятися за розум, відкрити книжки і урешті забути про чудодійних екстрасенсів.

Колись це дійде до ОПУ і до МОЗ. А зараз там іще епоха комаровських і чумних лікарів. У ХІХ столітті, коли передові технології уже друкують серце на 3D принтері.