Наша Масниця - наш старий і добрий Колодій! Як українці весну зустрічають: буде сонце, буде кохання і буде смачно!

Останній тиждень зими у нас особливий. Нарешті закінчується календарна зима, і хоч цьогоріч вона нас більше тішила теплом, аніж лякала морозами, та все ж весну з її всецілим відродженням чекають всі, як, до речі, чекали завжди. Тому ще з тих далеких-предалеких часів (етнографи навіть понад 20 тисяч років нараховують) наші пращури цей тиждень файно святкували. Ну погодьтеся, прийдешня весна на це заслуговує!

Останній тиждень перед Великим постом відзначали  з розвагами, співами, ярмаркуванням, троїстими музиками, козаками верхи на конях, жартами.

Цього року він припадає на 24 лютого - 1 березня, з 2 березня починається Великий піст, а 19 квітня - Великдень.

Фото із сайта mamajeva-sloboda.ua. 

Передвесняний тиждень називали Колодієм, і в цьому є багато красивих символів і знаків. Коло Діє - починається нове коло на землі - весняне. Відтак цей тиждень (а в деяких регіонах і два-три тижні) відзначали свято сонця.

Назва "Колодій" знаменна ще й тим, що з наближенням весни Сонце все вище і вище піднімається по своєму небесному колу, відганяючи зимові холоди, а його сила передаються природі та людям.

Кожен регіон свято весни відзначав на свій смак і зі своїми звичаями та традиціями: хотілося всією душею відчути відродження землі після зимової сплячки, прославити сонце у надії на тепло і врожаї, і просто потішитися тому, що скоро все розквітне і забуяє! І хіба для такого знайдеться універсальний "сценарій" свята? 

 Звідси зараз у нас так часто зав'язується полеміка: святкувати треба так-то, називати свято треба так-то, готувати треба те-то. Свято - будь-яке - це не кодекс законів і правил, це живе життя певної спільноти, регіону, навіть кутка, і часто людям навіть хотілося урізноманітнити  власне свято, внести власний штрих, щоб відрізнятися від сусіднього кутка: хотілося відсвяткувати краще, пишніше, врочистіше!

Детальніше про те, що святкувати, що готувати, як називати останній тиждень зими ми розпитали в етнографів і у старших людей у деяких регіонах.  

 Було – та й загуло!

Але спочатку – про ті суперечки, які в останні дні зими точаться серед особливо запеклих (доречним тут буде це слово) прихильників свят на тусівках та в інтернетному просторі. "У жодному разі не можна млинців! - стверджують одні, - млинці - то в росіян. У нас вареники, і лише вареники!". "Не називайте свято Масляною, у нас Масниця! А ще краще – Колодій!". "Не прив'язуйте це свято до релігійного!". "Це свято – релігійне, воно означає початок посту і наближення Великодня!". 

Словом, треба фільтрувати розмови. Однак з пісні, як кажуть, слів не викинеш. Так, як не викинеш з нашої історії тієї сторінки, де ми були під ковпаком комуністичного режиму з його душороздираючими гаслами: "Проти лому нема прийому!". Тобто на свято треба було довести свою непереможну міць, навіть якщо це стосувалося просто свята весни. Тому стінка на стінку, кулачні бої - так, це було! Спалення опудала - було! Але не ми його вигадали, не ми культивували, наші пращури цього не знали і ми знати не хочемо. Було - та й погуло, не жити ж цим вічно.

Млинці - маленькі сонечка!

А щодо млинців, проти яких наразі також точаться цілі словесні баталії, то вибачайте. Млинці у нас смажили з давніх-давен: величезні, сонячні, з яйцями, багато-багато яєць. Я з дитинства запам'ятала це дійство, коли бабуся вбивала яйце за яйцем у велике дерев'яне цеберко, збивала їх ложкою, утворюючи смачний гоголь-моголь. Ми чекали на це, щоб скуштувати. Потім додавалося молоко, ще трохи крохмалю і борошно - просіяне аж до ніжного білосніжного пороху. Місилося тісто без грудочок. І в печі смажилися великі млинці-сонечка на соняшниковій олії. Ми з'їдали добру частину ще на "підльоті" до столу, бабуся посміхалася і казала, що порожні млинці - ще не млинці. "Почекайте, курчата! Зараз ми зробимо начинку і їжте, трясця вас!". Трясця нас ніяк не брала, тим паче, що бабуся якраз розминала крізь сито такий пахучий сир, що несила було піддаватися щодній трясці. Бо до пухкої сирної маси вже летіли жовтогарячі жовтки, сипався цукор і все, що бабуся насушила: якісь там сунички, чорнички, журавлинка. От у цьому, напевне, і полягає різниця у млинцях: наші рідненькі млинці були з начинками, наші налиснички.  Які там ще в кого - не знаю, не цікаво. Я свої люблю.

Вареники - Божі хваленики! 

Але головним на цьому святі весни були, звісно, вареники. Їм би я присвятила цілі оди, але бажаючих зробити це і без мене є дуже багато. Вареники в маслі - це, можна сказати, був смачний символ перших весняних святкувань, в якому - і достаток, і надії (навіть начинки готувалися - з мріями, з добрими посилами, з душею), і любові!

Колодія величаймо – Весну зустрічаймо!

Просвітниця (і просвітянка), журналістка Любов Сердунич розповідає про витоки передвесняних святкувань, а також розставляє акценти на назві свята і головних його дійових особах. 

"Я, як і багато моїх краян, про Масляну почули зовсім недавно, коли такі журналісти накинулись на модні теми. А тим часом з раннього дитинства і споконвіків живуть із нами не Масляна, а Масниця і Колодій, - розповідає вона. - Колодíй - це Бог шлюбу, примирення і взаєморозуміння. Приходить до людей на Стрітення. Поновлювач втрачених сил навесні". 

Свято Колодія – прославлення Сонця 

"Масниця (Сиропуст, Колодíй, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Бабське свято, Загальниця) - українські назви свята, - продовжує етнолог Любов Сердунич. - Масниця (М'ясниці) – перша зустріч весни і проводи зими. Колодій – початок нового циклу залицянь і любощів, пошуку пари з метою продовження роду". 

З приходом християнства  Колодія  стали називати М’ясницями, Масницею, Сиропустом, Сиропусним тижнем, Сирною неділею. Це тиждень перед початком Великого посту, який не має визначеної дати, бо залежить від дати Великодня кожного року. 

Релігійне чи світське? Вареники чи млинці? Фейки і міфи щодо Масниці

Валентин Долгочуб, аспірант факультету історії та філософії ОНУ імені І.І. Мечникова, детально вивчає народні звичаї та обряди і аналізує їх крізь призму власних наукових досліджень.  

"Почнемо з того, що це цілковито народне свято, у ньому відсутні власне церковні елементи, - відповідає дослідник на наше запитання про те, що у святі є істинним, народним, зрештою науковим, а що - фейком, перебільшенням. -  Хоча для церкви це теж, звісно, знаковий час: останній тиждень перед Великим постом. Народне свято відштовхувалися від цього факту (бо піст слідувало тримати - а разом з постом було вимушене голодування через вичерпування запасів на зиму), але розвивало свою лінію незалежно від церкви". 

"Язичницькі елементи у святі є домінуючими: це стосується і поминання Предків у Задушну суботу (останню перед Масницею), і шанування Волосія/Власа у четвер на Масляному тижні (Полісся), і обрядодій з Колодкою, - продовжує історик. -  Для народу Масниця була передовсім межею між зимою та весною. Масниця аналогічна середземноморським карнавалам: це час ритуального буйства, коли дозволялось вести себе розкутіше, ніж зазвичай. Передовсім це стосувалося жінок, через що тиждень ще називали Бабським.

Природні процеси - приплив молока наприкінці січня, перспектива вичерпання запасів у березні-квітні - під час Масниці поєднувались із суспільними: кінець зимового шлюбного періоду і символічне "покарання" Колодкою тієї молоді, яка цей "обов'язок" не виконала. Звідси видно, наскільки обрядовість Масниці пов'язана зі способом життя людей, який існував понад сто років тому: сільським, традиційним, сильно ритуалізованим.

Фейки щодо Масниці, поширені в українському інформаційному просторі, пов'язані з бажанням деяких неспеціалістів представити українську культуру як "антиросійську" і максимально віддалену від російської. Це не має нічого спільного з етнографією, адже етнографічні факти підказують нам головне: традиційні культура прив'язана до конкретного краю, і в різних куточках України вона дуже сильно відрізнялася; і навпаки, у різних регіонах ми можемо знайти спільні риси з російською, білоруською чи польською культурами. Не розумію взагалі навіжених атак на млинці - традиційну українську страву. От спалення опудала Зими для України дійсно не характерне", - підсумовує Валентин Долгочуб.

 Етнолог Валентин Долгочуб

Не женився єси, то колодку носи!

Древні українці пошановували своє повесніле сонечко святом на честь Колодія, покровителя шлюбу.

"Після урочистої зустрічі запрошують Колодія до себе на гостини. Першого дня відзначають його народини, - розповідає про святкування Колодія Любов Сердунич. -  У понеділок зранку жіноцтво збиралося справляти Колодки. Колодка (фалічний знак) у наших предків була за символ продовження роду. Одна з жінок клала на стіл невеличке звичайнісіньке полінце, яке символізує собою частину Дерева Життя: "колоду". Инші жінки вповивають колодку полотняним шматтям. Принісши вина, сідають за стіл навколо нього, п'ють і вітають одна одну з народинами. Сповита колодка залишалась у шинку аж до суботи, бо у понеділок вона народилась, у вівторок хрестилась, у середу похрестини, у четвер колодка помирає, у п'ятницю її хоронять, а в суботу оплакують. Звісно, ніхто за нею не плакав, веселі розваги тривали як при "народженні", так і при "смерті". У неділю ж наставала кульмінація Колодія, а заразом і Колодчиної долі. Молоді жінки "волочили" Колодку.

Після святкування народин Колóдки заміжні жінки обходили ті родини, де були хлопці, котрі не одружилися шлюбного сезону впродовж останніх м'ясниць, і прив'язували матерям колодку до ноги. У такий спосіб карали і дівчат, які перебирали женихами і не встигли пошлюбитись, а вже пора мати діток, носити і пестити їх на руках, як і матерям колисати колисочку з онуками. Дівочу колодку оздоблювали барвистими биндами та паперовими квітками і прив'язували до лівої руки (а не до ноги, як хлопцям).

Парубки заздалегідь готувалися до Колодія, від якого можна відкупитися грішми або могоричем, а ще - намистом, биндами чи хустиною. Таким Колодій нагадує: "Не женився єси, то колодку носи!". Ось так Бог шлюбу не лише благословляє подружнє життя, а й карає тих, хто легковажить ним і порушує обітницю. Недаремно Колодій після Мáсниці забороняє робити весілля. Наші батьки й діди добре знали, що найкраща пора для народження - кінець зими, коли починає воскресати природа. Породіллі до початку польових робіт одужували, дітки трохи підростали і не було якихось ускладнень у хліборобську пору", - на такому цікавому моменті з давніх традицій акцентує етнолог Любов Сердунич. 

Етнолог Любов Сердунич

Вміємо святкувати - вміємо і готувати!

На Масницю готували всього, щоб наїстися перед постом. Знову ж таки пріоритет певної страви залежав від регіону. В основному ці вареники були з сиром, але обов’язково в маслі. В декотрих регіонах робили і млинці, але не з пшеничного борошна, як в росіян, а з гречаного і змащували їх жиром.  Ще наші прабабусі в "бабський тиждень" готували сирники, сирні баби, смажили налисники з сиром, варили локшину і галушки на молоці. 

Також робили багато ряжанки, колотухи, розтирачки, молочної каші з гречкою, молочний кисіль і багато інших молочних страв. На Колодія  прагнули наїстися "про запас" на цілих сім довгих тижнів весняного Великого посту.

Навари, милая!

Отож треба варити вареники, приміром, з маком, вони чудові! "Начинка солодка, ніжна, соковита. Моїм рідним дуже сподобались такі вареники. Тепер буду їх готувати часто. І вам рекомендую спробувати!" - каже Лілія Цвіт, майстриня найвишуканіших страв і художниця короваїв. 

Лілія Цвіт каже, що готуються такі варенички просто. "Мак запарити. (Тут рецепт як запарити мак). Охолодити, додати цукрову пудру, білок яйця, подрібнені грецькі горіхи, м'яке масло. Все ретельно перемішати. Начинка готова. Тісто - як зазвичай для вареників: мука, жовток, вода. Замісити туге тісто, розкачати приблизно на 3 мм. Вирізати склянкою невеликі кружечки. Зліпити вареники. У воду для вареників додати трохи цукру. Відварити (приблизно 5 хвилин). Вийняти з окропу, промити, щоб не злипались. Змастити гарячі варенички (1 ст. л. розтопленого масла).

Подавати вареники з маком потрібно з медом. Він ідеально підкреслює смак макової начинки. Або, якщо у вас нема меду, можна полити сиропом, джемом чи посипати цукровою пудрою. Смачного!"

А ще в пошані цього тижня - страви із сиру. Спечіть легендарний Львівський сирник, потіште родину! Лілія Цвіт детально розповідає як це робити і запевняє: ця творчість чудова і натхненна!

Квіткові пряники - бо весна на носі!

Пряниками зазвичай цього тижня пригощають усіх, кого тільки можна! Не відставайте від традицій! Як випекти весняні тюльпани, розповість Вероніка Степанченко, майстриня святкової випічки зі Львова. Ці прянички вона пекла разом з дітьми і радить також долучати дітей до чудового процесу творення смаколиків.

Тісто: 4 ст. л. натурального меду ( гречаний),.60 г цукру (прогріти у каструлі, щоб цукор розтопився). Зняти з плити, додати по 1 ч.л. меленої кориці, імбиру, 0.5 ч.л. мускатного горіха, цедру лимона, 2 ч.л. соди. Вимішати тісто, додати 100 г масла,1 яйце, 500 г борошна. Замісити і поставити в холодильник мінімум на 1 день.Затим розкачати (3 мм) і випікати при температурі 180 г 10 хвилин. Холодні покриваємо глазуррю (1 білок, 150 грам пудри, харчовий барвник - збити). Подивіться, які вони гарні! І дуже смачні!

Прянички Вероніки Степанченко

Жінко! Люди говорили: Масниця зайшла; А млинців ще ми й не їли,  Може б ти спекла? (Яків Щоголів)  

Знову про млинці - і з літератури, і з кулінарної студії. У ній Марина Гармаш розповість нам, як приготувати ці чудові яблучні млинці.

"Ніжне тоненьке тісто, приголомшливий яблучний аромат, - каже вона про свій смачний витвір. - Готувати такі млинці - суцільне задоволення. У складі мінімальна кількість цукру, бо ці млинці зазвичай подаються з медом або згущеним молоком. За смаком можна додавати в тісто корицю або ваніль. Із вказаної кількості інгредієнтів виходить 20 яблучних млинців при діаметрі сковороди 17 см.
Для приготування яблучних млинців потрібно:
молоко - 500 мл;
цукор - 1 ст. л .;
сіль - щіпка;
яблука - 2 шт .;
яйця - 3 шт .;
олія - 2 ст. л. (в тісто) + для смаження млинців;
борошно - 180 г.

"У глибокій мисці для збивання з'єднайте яйця, цукор і сіль. Збийте за допомогою міксера близько 2 - 3 хвилин. Влийте молоко кімнатної температури. Додайте просіяне борошно та олію. Збийте за допомогою міксера до повної однорідності тіста. Тісто виходить рідким, плавно стікає з ложки. Залиште млинцеве тісто для набухання клейковини на 25 - 30 хвилин. Щоб не обвітрилося, накрийте харчовою плівкою, зробивши пару проколів. Яблука очистіть від шкірки, натріть на середній терці. Введіть у тісто, перемішайте  ложкою. Сковороду розігрійте, змастіть за допомогою силіконового пензлика олією. Влийте за допомогою ополоника порцію тіста на край сковороди. Круговим рухом швидко розподіліть тісто по дну сковороди. Готуйте яблучні млинці на середньому вогні по хвилині з кожної сторони. Готові смажені млинці складайте в стопку. Смачні такі млинці з медом або згущеним молоком з теплим ароматним чаєм, молоком або какао. Готувати їх дуже просто а результат вас приємно здивує", - наголошує Марина Гармаш. 

Отож Масниця розвертає на весну, акцентується на продовженні життя, утворенні нових родин, відродженні етносу - тих моральних цінностях, які залишили нам наші предки і які ми зобов'язані берегти і примножувати. Це - наші смаколики, наші цікаві традиції, наша спільна радість. І це - свято любові, зустрічі весни, оновлення в природі та душі. І - думки про Великдень, який уже зовсім скоро. Гарного свята весни!