Владислав Сурков, він же Асланбек Дудаєв, дав хамське, образливе інтерв’ю своїй правій чи лівій руці Чеснакову. Але ж справа не у моральних якостях Суркова, а у тому, що він був відповідальним, він курував злочини Російської Федерації проти України, йдеться про окупацію Криму і про розв’язування війни на сході України.
Зліт і падіння Суркова на цьому напрямку – це низка провальних дій. Існує така оптика, такий ракурс поглядів, що Путіна в його оточенні переконали, представивши йому викривлену картину, що буцім лишень варто "ось тут трохи підкрутити, там трохи підвернути, а сюди долити трохи мастила - і все поїде", що буцім "поїде" і проект Новоросія, "поїде" приєднання до Росії великих областей. Але цього не відбулось. Ось і відставка Сурова – результат того, що ця політика провалилась. Ось за це він, скоріш за все, відповідальний, і сьогодні він намагається якимось чином виказати свою позицію, про щось поговорити. Це все смішно, бо ж зрозуміло, що вся ця політика була провальною з самого початку.
А з якою метою Сурков зараз вирішив нагадати про себе? Це його заклик до Путіна, що він ще може стати у нагоді, чи його просто перекинули на якийсь інший напрямок?
Слід розуміти, що Сурков дійсно був одним із конструкторів абсолютно жахливого придушення демократії у Росії на початку 2000-х. Він один з конструкторів того, що ми називаємо сучасним путінізмом. На Страшному Суді його роль на українському напрямку пригадають менше, ніж те, що він наробив в Росії. Розумієте, я як психоаналітик задумався, прочитавши інтерв’ю Суркова , що ж малось на увазі, навіщо? Так ось, це дуже жіночий текст. Це дуже фемінна позиція, звернена до колишнього чоловіка, колишнього коханця, що - «це не ти мене покинув, це я сама пішла, але знай, що я все рівно тебе кохаю». І що за цим стоїть? Та нічого за цим не стоїть, там нема жодних глибоких думок. Це просто чергова витівка. Вперше Путін зрозумів, що Сурков непридатний, коли Путіна засвистали на стадіоні у 2011 році. Ось це і стало визначальним для його долі. Що стосується того, що його дійсно кудись інтегрують, інкорпорують, інсталюють, то і слава Богу, бо тоді це все скоріше розвалиться. Ми розуміємо, що це "збитий льотчик". Його можна знову посадити в літак, але його знову підіб’ють.
Якщо Сурков намагався відтяти в України окремі області, то у випадку з Козаком, швидше за все, піде сценарій "отруйної пігулки", коли зараз окуповані території України будуть повернуті на кремлівських умовах, будучи нафаршированими військовими злочинцями, котрим ми будемо вимушені надати прописану "амністію".
Крок за кроком Кремль займається вштовхуванням цього нариву в Україну, і це найстрашніше. Залучення цих територій в українське життя - безумно токсичне. Захарченки чи якісь інші, котрі отримають амністію, будуть засідати у Верховній Раді - ось це дійсно страшно. Друге діло, що Україна і це переживе, бо це не зупинить прогрес розвитку держави, хоча і достатньо сильно його загальмує, враховуючи теперішні українські реалії. Україна зараз переживає найбільш переломний момент за всю історію незалежності. Саме зараз. Не в часи Майдану, не в часи окупації Криму, а саме зараз. Саме зараз робляться ставки, які потім переробити буде неможливо. Коли почали виникати розмови, після 90-го року, про те, що Фінляндія може якимось чином претендувати на окуповані, відібрані росіянами території, - я маю на увазі Карельський перешийок, найкращі землі Фінляндії, - і стало можливо домовлятись про те, аби створити там якусь особливу зону, якусь нову буферну країну, більш орієнтовану на Європу, ніж Росія, - фіни від цього відмовились. Для того щоб прийняти ці землі назад, слід було інтегрувати у свою спільноту декілька мільйонів абсолютно чужих до протестантської етики, європейського духу людей і довелося б ламати стандарти не просто життя, а європейські стандарти. Ну от, якщо я купляю пральну машину в магазині, то знаю, що вона увійде до мене додому. Мені не потрібно нічого вимірювати. Якщо вона продається в ЄС і двері теж продаються в ЄС, то пральна машинка увійде у будь-які двері будь-якої європейської країни, бо це стандартизовано. А якщо взяти зараз Виборг і ці прекрасні землі, то доведеться переробляти всі стандарти, а жодна економіка цього не витримає. Для України, як і для будь-якої країни, головна проблема - це економіка. Не політика. Політика - це вияв економіки, і війна - вираження політики і економіки. Головне питання - це економічне: чи потягне Україна величезні витрати, пов’язані із інтеграцією цих областей? Ось це найважче філософське питання - «відмовитись неможна забрати», це ж як "стратити не можна помилувати" - де поставити кому?
А якою буде роль теперішнього "смотряшего" Кремля за українським напрямком - Козака? Наскільки я розумію, він дуже досвідчений і послідовний провідник політики Путіна.
Козак - дуже розумна, хитра і дуже конкретна людина, полишена будь-яких ілюзій. І це дуже важливий момент. Він такий Косигін наших днів. Тобто він не повторює за Путіним якісь мантри, він все прекрасно бачить, береться до справи і робить. Зверніть увагу на його "успіхи", звісно, це вони для нього успіхи, а не для світу. Ну от дивіться, історія з Придністров’ям. Це ж козаківська історія, коли він зміг весь цей молдовський вузол розв’язати, тобто залити бетоном, зробити так, аби Придністров’я залишилось …
…проблемою без рішення. Гирею на ногах Молдови.
Так. Історія з Абхазією і Південною Осетією теж не без його участі. Тобто він дуже небезпечний для України у цьому сенсі. Він зможе не через безумні якісь днрівсько-лнрівські верески, через якихось прілєпіних, якісь художні фільмі, без цієї всієї "фігні", на якій позиціонувався Сурков, він робитиме абсолютно конкретні речі. Він буде торгуватись, і Україна буде, по суті справи, вимушена торгуватись із ним.
Як ви гадаєте, що він буде пропонувати українській стороні? Ми розуміємо, що від цього і буде залежати "хід торгів".
Я так розумію, що зараз він буде всіляко торгуватись з офісом Зеленського про те, аби крок за кроком допомагати Зеленському у збереженні його рейтингу. Будуть створюватись всі умови, аби Зеленський міг в очах своїх виборців виглядати сильним лідером, котрий керує. При чому це буде зроблено, на мій погляд, достатньо швидко. Зеленський на це піде, бо в у нього іншого виходу нема, руки зв’язані передвиборчими обіцянками. Водночас, звісно, будуть всіляко накачуватись антизеленські настрої в Україні.
Наскільки я розумію, Кремль буде розгортати свою гру з одночасною участю поганих і хороших поліцейських. Йому просто потрібно затягнути Зеленського у свій вир.
Звісно. Я впевнений, що зараз в Україні працює дуже серйозна антизеленська група, котра, звісно, для того і утримується Кремлем, аби коридор зробити якомога вужчим. Ви запитали, з чого почнеться і який торг запропонує Козак, то я думаю, що торг цей вже запропоновано і виглядає це так: ми даємо тобі можливість сказати народові України, що ти береш під контроль кордон, а ти проводиш вибори і максимально зберігаєш Status quo серед наших чудових "іхтамнєтов", мовляв, верхній шар якось зняти, зачистити десь іржу, зовсім відвертих виродків вигнати, а маса, що залишиться, звісно, повинна отримати амністію. А як? Найважче зараз для Зеленського - запобігти агресії навіть не з боку Росії, а зі сторони суміжного з тими територіями населення. От приклад – Нові Санжари. В мене родина з Полтави, тож я дуже уважно стежив за тим, що там відбувалось. Ось уявіть собі, що така ситуація буде розгорнута в Донбасі. Кров проллється неминуче. І на кого, на чиї білі чи то зелені шати вона ляже? Ось цей сценарій Козак буде малювати офісу Зеленського на переговорах, і це дуже вузький коридор, в який потрібно буде зайти Офісу президента України.