live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Вадим Мосійчук: Транш МВФ, на жаль, не врятує від банкрутств, девальвації й масового безробіття


фото: latifundist
Фінансист, голова Держрезерву України у 2015-2019 роках в ефірі програми телеканалу Еспресо “Студія Захід з Антоном Борковським” про падіння економіки, бюджетну кризу й відтік інвесторів

Україна переживає, можна сказати, напівколаптичну ситуацію і  ми не знаємо, як вона буде розвиватися. Ми розуміємо, що наші сусіди мають колосальні проблеми, не менші, ніж ми. Відтак постає питання, а що з нашими стратегічними державними резервами?

Насправді, ще у 2019 році Держрезервом було ініційовано, а Кабінетом міністрів врешті-решт підтримано передачу на безоплатній основі Міністерству охорони здоров'я великої кількості товарів медичних засобів, як, наприклад, близько 10 мільйонів медичних масок, 69 апаратів вентиляції легенів, рентген-апарати, пульсометри тощо. І, безумовно, в мене зараз, як у  громадянина України, виникає питання - чому фактично з середини минулого року по цей час ці товари не були передані безпосередньо МОЗу, тому що можна було би насправді галас щодо масок одразу приглушити.

Я вас правильно почув? Десять мільйонів медичних масок?!

Так, це відкрита публічна інформація і тут нема що приховувати. Насправді, вони всі зберігаються у відмінних умовах, на одному з комбінатів системи державного резерву. І я, коли ще був головою, то ми два роки намагалися достукатися до міністерства охорони здоров’я щодо безоплатної передачі цих товарів. Зараз мені невідомо, чи вони вже передані чи ні. Наскільки я знаю, в березні місяці вони були відвантажені одному з підприємств, підпорядкованому міністерству охорони здоров’я. Чому це не було зроблено раніше? Я не знаю. Але гадаю, що, як завжди, в нашій країні гасять пожежу вже потім, коли вже все згоріло, тому що рішення кабінету міністрів було прийнято у травні минулого року. Потім ця ситуація з виборами і президента, потім - Верховної Ради, потім - зміна Кабінету міністрів. Врешті-решт, попередній уряд Гончарука міг би, фактично, виконати це рішення попереднього уряду щодо передачі. Але, як завжди, міністерство, чиновники Міністерства охорони здоров’я гадають, що тоді не було такої потреби. "Навіщо нам стільки масок? Десять мільйонів масок!  В нас що епідемія якась?", - отакі відповіді я чув ще рік тому назад, у відповідь на моє питання “чому”. Ви ж фактично забираєте це безоплатно, покладіть - будуть потрібні ті ж самі рентген-апарати, пульсометри!

Ви були готові передати і кисневі концентратори. 

Так, кисневі концентратори. Ну, що маємо, те маємо - це називається.

 Я зі страхом собі просто уявляю, що в нас відбувається, наприклад, з рештою стратегічних запасів, тому що, якщо Україна справді повністю закарантиниться, економіка впаде, відповідно будуть просувати ті чи інші продовольчі програми, - частина виконання ляже і на Держрезерв.

До речі, Держрезерв підпорядкований уряду через міністра економіки. Тобто, - це пряма вотчина Кабінету міністрів. Можна було би передати якусь частину палива на армію чи на Нацгвардію, котра би, зараз, наприклад би, вивільнила гроші. Можна було би включити механізм переробки зерна на муку, на борошно і також відвантажувати в ті ж самі санаторії, ту ж саму армію, в котрої зараз не було б необхідності закупляти, знову витрачати гроші. Інші товари продовольчої групи. Якщо є потреба у товарах промислової групи, чи це подушки, покривала, може, десь в лікарнях не вистачає, це Держрезерв також міг би забезпечити. Але треба зразу сказати, що, фактично, Державний резерв не фінансувався з 2012 року. От останній транш з державного бюджету був у 2012 році. Загалом бюджет Державного резерву усі ці роки, з 2012 року, був близько 100  мільйонів гривень на рік. Це тільки заробітна плата і комунальні послуги. Ще коли я працював, то ми намагалися достукатися і робили запити до Кабінету міністрів, до парламентарів щодо виділення  грошей. Чому фактично ідеальний шторм в Україну прийшов? Це фінансовий термін. Бо Україна вже була в рецесії. На початку березня економіка вже падала. Я це можу сказати щодо тих підприємств державного сектору, котрі я очолював у Державному резерві. А це 23 підприємства. В них вже йшло падіння, негативна динаміка по показниках. І тому, десь через два-чотири місяці, ми побачимо певну кількість банкрутств підприємств, в тому числі і великих. Ми безумовно побачимо проблему державного бюджету. Тому зараз усі зусилля я б скеровував на подолання як сьогоднішніх наслідків фактичної зупинки економіки, так і найголовніше на вирішення, що ж робити за два-три місяці.

У вас є якесь стратегічне бачення щодо потрібних кроків? Коли я, часом, чую того чи іншого нашого міністра, в мене волосся стає дибки на голові.  

Дивіться, ще кілька тижнів тому я попереджав, в тому числі і деяких людей у владі, що буде паніка на міжбанківському ринку і на Україну наближається дуже велика фінансова економічна криза. Наголошую: коронавірус – це тільки одна частина. І коронавірусом повинні займатися медики, а не всі разом. Економічним питанням повинні займатися люди, в котрих є повноваження. Тому я з моїми колегами, як незалежні інвестиційні консультанти, надали свої пропозиції через Торгово-промислову палату, інші структури до очільників нашої держави. Наші пропозиції не надто сильно відрізнялися від того, що вже робиться в інших країнах світу. Ну, наприклад, крім термінового перегляду бюджету, необхідно було застосовувати ресурси на підтримку малого і середнього бізнесу. Той пакет законів, який був прийнятий у Верховній Раді, він безумовно є необхідним, але не є достатнім. Слід прибирати всю бюрократичну тяганину з документами, тому що зараз вже не секрет, коли вже навіть малий і середній бізнес звертається до банків, чи за довідками, чи за сплатами, чи за доступом до рахунків - виникають бюрократичні нюанси, коли, наприклад, Верховна Рада прийняла закон, а податкова ще не опрацювала його, не прописала норматив. Треба спрощувати так звані механізми mergersandasquisitions, тобто зливання та поглинання. Стабілізаційний фонд, безумовно, є важливим, але навіть мені зараз незрозуміло, звідки візьмуть ці кошти. І найголовніше, без чого ми зовсім не зможемо рухатись, - це домовленість з Міжнародним валютним фондом.

Якщо не вдасться домовитись з Міжнародним валютним фондом, і, скажімо так, середовище окремо взятого олігарха переможе навіть не Верховну Раду, а Україну, нас чекає насправді страшний економічний суд.

Я вам хочу сказати, що навіть оптимістичний сценарій, коли ми домовляємося з Міжнародним валютним фондом і просимо допомогти на суму мінімум 10 мільярдів доларів, передбачає, що ми падаємо у першому кварталі до 10% і десь отримаємо таке саме падіння протягом року, плюс мінус. Тобто, ми падаємо, економіка падає. Курс буде девальвувати на 10-20%. Безумовно, буде безробіття, безумовно, буде банкрутство і малого, і середнього, і великого бізнесу. Безумовно, повинен бути здійснений секвестр бюджету. Це оптимістичний сценарій. Песимістичний сценарій — це ми не домовляємось з МВФ. Ну, тут вже наслідки дуже сильно не прогнозовані, тому що іншого варіанту, як робити жорстку реструктуризацію наших боргів, як внутрішніх, так і зовнішніх, без цього ми не знайдемо жодний  вихід. Зараз, ще раз хочу наголосити, всі дії повинні бути направлені на зменшення удару, тобто  ні про яке зростання протягом цього року і наступного мови вже не йде.  Якщо хтось думає, що буде “recovery”, тобто відновлення економіки, то думаю, що такого не буде. Тому МВФ, оперативні дії щодо запобігання цього падіння в першому і другому кварталі і найголовніше — план дій, що робити далі. Про це кажуть інвестори по всьому світу, звертаючись до урядів: що ви будете робити у другому півріччі, коли зрозумієте, що в бюджеті нема необхідних грошей, нема економічної активності, люди не біжать в магазини купувати дорогі речі чи автомобілі тощо. Відновлення економіки, за нашим сценарієм, буде L-подібне, тобто, ми впали і потім повільно відновлюємо економіку. Інші уряди, навіть наших країн-сусідів, Польщі, країни Балтії, Словаччини, вже не кажучи про Францію чи Сполучені Штати, вже запропонували суспільству десятки, сотні мільярдів,  Америка вже трильйон доларів вливань в економіку, а інвестори все одно біжать зі всіх активів. Тобто нема такої довіри до того, що роблять уряди. Не тільки у нас, а й за кордоном.

 В нас все розтягується на пару місяців і, розумієте, перетворюється  на демагогію з перекидуванням  паперів з одного міністерства в друге міністерство. В той самий час ми побачили, як українські медичні маски, раптом, вивезли на експорт, ми бачимо, як експортують українські стратегічні запаси, але натомість не чуємо про реальні кроки, як нам вберегти населення країни від неминучої колосальної економічної кризи.

Економіка може, за підрахунками світових економістів, витримати таку заморозку, до трьох місяців. Далі треба щось робити. Нашим урядовцям в першу чергу слід відкрито сказати, що в нас ситуація, скажемо, не дуже оптимістична.

Дуже неоптимістична, я б сказав.

Так, але паніки, безумовно, не повинно бути. Слід робити секвестр бюджету. Секвестр бюджету треба було робити ще вчора. Друге, треба було приймати пакет законів, котрі підтримують нашу медицину, але, крім медицини, є бізнес, котрий, як мінімум, мав би бачити якийсь горизонт, наскільки ця ситуація затягнеться. Тобто, навіть той  же ж малий і середній бізнес. Крупний бізнес, здебільшого, я думаю, що він витримає цю ситуацію.

Малий бізнес просто лягає. 

Коли я працював в органах влади, то, спілкуючись зі своїми колегами, бачив, що потенціал тільки до оперативного скорочення витрат органів влади міг би бути до 20-25%, без усяких наслідків для діяльності цих органів влади. Я не кажу про звільнення навіть. Це тактичні, оперативні питання, котрі знаходяться безпосередньо в підпорядкуванні керівників цих органів влади. Тобто 20-25% бюджету можна би було вже знайти. Далі треба переглядати систему запозичень, тому що, якщо хтось каже, ми не повинні підірвати довіру інвесторів, то він, скажемо чесно, не зовсім правду каже, лукавить, бо інвестори вже зневірилися і не тільки в Україні, вони зневірилися в американських облігаціях, в французьких, іспанських. Ми зараз бачимо дивергенцію, коли одні країни падають дуже швидко, наприклад, італійські облігації впали в ціні, а німецькі ще зростають, тож будь-яка криза — це можливості. Можливістю  для Україні тут є те, що ми могли б обнулити деякі питання, котрі у нас в суспільстві, скажемо, викликають резонанс. Наприклад, та ж сама податкова реформа, які податки впроваджувати, які скасовувати і наскільки. Врешті сказати: “Все, хлопці, ми потрапили в ситуацію, коли, фактично, в другому кварталі скорочення дохідної статті бюджету буде до 50%”.

Митниця лежить, податкова майже лежить, логістичні ланцюги  розірвані, відповідно на нас насувається посівна, хотілося б мені почути про так званий надзвичайний стан проведення посівної, як гадаєте, що буде з бензином, з дизпаливом і так далі. Що буде з транспортом, забезпеченням  робітників?

У 2008-2009 році, коли я ще працював генеральним директором в компанії з управління активами “Райффайзен”, ми проходили подібну  кризу і, що цікаво, коли, фактично, в містах ішло безробіття, банкрутували  банки, компанії, то люди, котрі проживали у сільській місцевості, фермери, достатньо добре себе почували. Тож зараз щодо посівної, я не дуже песимістичний, тому що, за рахунок, зменшення ціни на нафту ті, хто ще не закупився нафтопродуктами, зможуть  це зробити найближчі кілька тижнів за значно меншою ціною. Але треба розуміти, що, завдяки тому що, фактично, зупинилася світова торгівля, ми побачимо вже на початку жнив, що ціни на зернові впадуть. З  одного боку будуть, можливо, протекціоністські заходи вжиті деякими урядами-експортерами і ми це бачимо вже на прикладі тої ж самої Росії, котра є величезним експортером зернових, так і завдяки тому, що собівартість тих товарів знизиться, а ця ситуація для України не є оптимістичною, тому що для нас — це експорт, а, якщо зменшуються світові ціни на зернові, то так само буде зменшуватися експортна виручка. І це також має бути враховано в цьому плані дій, який, можна назвати короткостроковим планом дій, або планом дій, як мінімум, до кінця року. Що робити далі? Що стосується курсу, мені також не зрозуміло, чому було витрачати стільки ресурсів Національного банку, для того, щоб, фактично, все одно прийти до курсу, котрий більш-менш вже урівноважує попит та пропозицію. Тобто все це насправді показує те, що немає узгодженої позиції між кількома гілками влади. Я впевнений, що це відбудеться, тобто відбудеться повноцінна комунікація між Національним банком, Кабінетом міністрів, можливо, Офісом президента, іншими відповідальними керівниками органів влади. На жаль, зараз такої комунікації немає. Зараз інвестори будуть бігти з різних країн,  і я дуже сумніваюся, що у найближчий рік хтось навіть буде розглядати Україну, як потенційний об’єкт не тільки прямих інвестицій, а й  портфельних. Гірше дефолту, тобто відмови від своїх боргових зобов’язань, гірше рецесії, тобто падіння економіки — є депресія. Коли навіть бажання нема щось робити. І оце зараз усі зусилля направлені в усьому світі лідерів країн на те, щоб не допустити цієї депресії.

 

 

новини партнерів

6 червня, 2020 субота

6 червня, 2020 субота

5 червня, 2020 п'ятниця

Відео

Введіть слово, щоб почати