Отже, ми проголосували за закон про землю. Чому, і який саме закон ми проголосували?
По-перше, коли ми всі виходили на Майдан, то вимагали підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, і всі говорили, що хочемо бути членами Європейського Союзу. Євромайдан це називалося, пам’ятаєте?
Так от, всі, хто стояв на Євромайдані, хотіли, щоб Україна жила за європейськими цінностями і за верховенством європейського законодавства.
У всіх європейських країнах земля приватна. Але що це означає: приватна земля? Це не просто слова, тому що від того, як ти використовуєш землю, залежить майбутнє твого народу і твоєї країни. Від того, як ти бережеш землю, від того, як ти ставишся до неї.
Саме тому в європейських країнах в одні руки віддають від 200 до 500 гектарів. Той, кому віддають цю землю, повинен мати досвід користування землі, тобто це повинен бути хтось, хто на землі працює. Відповідно, державна агенція контролює кожну оборудку з землею і контролює, як ця земля використовується.
За такий закон ми, очевидно, були б за від самого початку. Але в партії влади, в "Слуги Народу", і в Зеленського були зовсім інші плани. Вони хотіли продати українську землю без жодних зобов’язань незрозуміло кому. На неї поклали око й українські олігархи, і різноманітні фінансові кола Заходу – будь-хто. Причому не просто поклали око, а хотіли її зробити лише інструментом фінансових оборудок. Саме тому "Слуги" подали закон, відповідно до якого 200 тисяч гектарів землі віддавалися в одні руки. 200 тисяч гектарів землі в одні руки! Це третина області! І ніхто не контролював, хто саме буде ці землі мати. Можна було зробити три фірми – і ти вже маєш 600 тисяч гектарів або ще більше. Жодних обмежень не було.
Звичайно, ми виступали проти такого закону. Ми подавали свої правки, але, на відміну від «Опозиційної платформи за життя», наприклад, ми ЗА приватну власність на землю, і на відміну від багатьох інших, хто не голосував за цей закон. Просто ми вважаємо, що закон повинен бути європейським.
Дебати точилися дуже довго. Міжнародний валютний фонд прямо сказав: "Вимагаємо від України цього закону". Але не сказав, яким саме цей закон має бути. Це вже наша, українців, відповідальність зробити хороший і якісний закон.
І тут коронавірус. Криза. Мало того, що влада Зеленського довела Україну до кризи ще до коронавірусу, тому що падало промислове виробництво, падав внутрішній валовий продукт, не платилася "тринадцята пенсія", надбавки до пенсії, не проводилася індексація пенсій… Ну ви це все бачили ще й до коронавірусу.
А після коронавірусу взагалі зупинилися підприємства. Половина людей опиниться без роботи. Цим людям потрібні гроші. Де взяти гроші? Ніде. Крім як у Міжнародному валютному фонді. І відсоток не такий великий, і Україна без цих грошей просто не проживе. І це стане знаком, як це завжди буває, для багатьох інших урядів, і для Євросоюзу, і для інших країн європейських, які сказали: "Ми вам допоможемо, якщо ви будете співпрацювати з Міжнародним валютним фондом, який буде контролювати поступ реформ у вашій країні".
Це зрозумів Зеленський і виніс два закони: землю, яку він сам давно хотів прийняти, і так званий "банківський" закон. "Банківський" - це означає, що ті власники, які довели свої банки до банкрутства, а держава їх відновила, тепер претендують і хочуть забрати їх назад. Так от, Міжнародний валютний фонд каже: "Ні, ні, ні. Має бути справедливість. Один раз вас ці люди вже пограбували. Ви хочете, щоб вони вас вічно грабували? Ми тоді грошей не дамо".
І от ми проголосували в першому читанні за цей "банківський" закон. А що ж робити з землею? Як голосувати за землю?
Петро Порошенко, лідер "Європейської Солідарності", мав розмову з головою Міжнародного валютного фонду, і вони погодили певний сценарій, який потім і було втілено.
Влада не хотіла відступати від своїх планів, але вони погодилися розтягнути ці плани в часі. Тобто ми прийняли закон, відповідно до якого 100 гектарів дається селянину в одні руки, це може бути лише фізична особа. Державна і комунальна земля взагалі не приватизується зараз, і це була наша жорстка вимога. Закон вступає в силу через рік, з липня 2021 року. З 2024 року можна буде приватизувати до 10 тисяч гектарів землі.
Таким чином, те, що сталося насправді, ми просто відтермінували в часі і дещо обмежили апетити тих людей, які хотіли скупити українську землю. Якби ми цього не зробили, то був би великий ризик не отримати гроші Міжнародного валютного фонду. Він і зараз є. Ви знаєте, що тисячі, 8 тисяч, 9 тисяч правок подають до "банківського" закону тільки для того, щоб його завалити. Але все одно нам потрібно буде в той чи інший спосіб цей закон приймати.
Так от, закон про землю ми прийняли. Ніякої зради не відбулося, тому що 100 гектарів в одні руки лише тим людям, які на ній працюють, або тим, хто її орендував і уклав ці угоди до 2010 року, це в принципі нормально.
Наше завдання – подумати, де взяти гроші, щоб допомогти фермерам або кредитом, або ще в якийсь спосіб ці 100 гектарів викупити. Тим, хто хоче. А далі працювати над удосконаленням цього законодавства. Ми будемо наполягати, щоб був регулятор, який контролює використання землі. Ми будемо вимагати всіх інших європейських норм, всіх інших європейських правил і традицій, тому що цей закон, який ми зараз прийняли, він насправді не дозволив "Слугам народу" і Зеленському пограбувати Україну.
Так, шляхом компромісу. Так, нібито відтермінували це на якийсь час і не назавжди виключили звідти державну й комунальну землю. Це дуже серйозний удар по апетитах тих, хто хотів забрати останнє, що є в українців. Але чи це була наша мета?
Ні, наша мета – прийняти європейський закон. Тому далі ми над ним працюємо і будемо працювати. І недаремно Міжнародний валютний фонд вже сказав, що дуже важливо, щоб Україна узгодила подальший спосіб формування земельних відносин зі Світовим банком. З міжнародними фінансовими організаціями ми маємо зробити так, щоб врешті-решт український закон зовсім не відрізнявся від європейських практик. А поки що ми, слава Богу, прийняли закон, який розблокує для нас кошти від Міжнародного валютного фонду і не дасть вкрасти українську землю. До зустрічі!