19 квітня, на цьогорічне Воскресіння Господнє, з небес, як і сотні років перед цим, падатимуть небесні квіти. Так передавали нам наші пращури: коли сходить сонце на Воскресіння, воно по всьому небу розкидає сонячні квіти. Це означатиме, що ми дочекалися Великодня. І Сам Спаситель знову приходить до кожного, щоб засвідчити головне: життя перемагає, життя вічне, душа людська вічна. Це дуже важливо для кожної людини: знати, що її душа вічна, і не лише знати як аксіому, а пересвідчитися за допомогою фактів, історичних розвідок і проповідей святих отців.
У "Біблійних оповідях" Зенона Косідовського, польського письменника і викладача Лос-Анджелеського університету, описуються шляхи Ісуса Христа. Колись ці оповіді замінювали "Біблію", коли не можна було її вільно читати. Автор особисто їздив, ходив тими шляхами - дорогами Ісуса Христа, які описуються у Новому та Старому Завітах і, що цікаво і важливо, - усі описані давно і зібрані сучасниками свідчення збігаються.
Фото Національного музею народної архітектури та побуту України.
У колі домашньої Церкви
Однак цього року наш Великдень - особливий, карантинний. Ми не зможемо зустріти його в церкві, не зможемо звично зайти опівночі через головні церковні ворота під співи: "Христос Воскрес! Христос Воскрес!". У цьому році ми святкуватимемо вдома, споглядаючи трансляцію Богослужіння онлайн.
"Потрібно залишатись у домівках, щоб убезпечити себе від летального вірусу, зазначив у зверненні до мирян Вселенський Патріарх Варфоломій. - Церкви залишатимуться закритими, а вірянам слід лишатися вдома та дотримуватися обмежувальних карантинних заходів".
Що це означає? Це означає, по-перше, що ми попри все дочекалися найбільшого християнського свята - Світлого Господнього Воскресіння. І що, по-друге, ми його маємо зустріти якнайсвітліше - щиро, з любов'ю, у колі родини, у колі домашньої Церкви. Як завше, треба підготувати оселю: цього разу до неї завітає Христос. Вбрати домівку до цієї великої події, одягти святкову одіж, зібрати великодній кошик і долучитися до Божественної Пасхальної Літургії.
Учасник літургії, а не сторонній спостерігач
Звичайно, це слід робити щиро і з відкритою душею: під час літургії не відволікатися на хатні справи чи трапезу, не вмикати трансляцію "для годиться", а за покликом і бажанням душі. Помолитися за рідних, зателефонувати їм, щоб розділити радість великого Воскресіння. Радіти, впускати у свою душу той потужний струмінь любові та надії, які дарує нам Син Божий. Це не так і просто - відчути всю велич свята в самоізоляції, але це можливо, переконують святі отці, якщо в серці живе любов.
Нині це особливо актуально: в ім'я любові до ближнього свого бережи і себе, і ближнього свого.
"Коли ми залишаємося по своїх оселях, то це не через слабкість, а через силу нашої віри, тому що тим самим ми подаємо приклад своїм ближнім, що ми дбаємо про них, і свідчимо про те, що наші оселі також є місцем молитви", – написав Глава УПЦ Епіфаній у своєму зверненні.
Сила віри
"По вірі вашій і буде вам", - пишеться у Святому Письмі. Силою своєї віри ми можемо гори зрушити, якщо забажаємо. Якщо з вірою, молитвою посвятити свій великодній кошик удома, таїнство освячення буде дотримано!
"Батько родини сам може свяченою водою покропити і лозу, і пасхальні страви. Запевняю, вони будуть освячені силою і діянням Святого Духа та особливим наміром і молитвою Церкви! Тож навіть в умовах суворих санітарних обмежень у такий спосіб ви зможете гідно відсвяткувати свято Христового Воскресіння.
Ці обмеження для багатьох із нас незвичні, однак вони є лише одноразовими і тимчасовими! Вони трохи змінюють звичний нам спосіб святкування Великодня, але не порушують його духовного змісту та не можуть забрати в нас пасхальної радості. Подібні обставини вже неодноразово виникали в історії нашої Церкви, і ми завжди вміли, змінюючи відповідно до них способи святкування свят, глибоко переживати їх духовну силу. Пригадуючи часи переслідуваної Церкви, часи підпілля, відсвяткуймо цю Пасху, як тоді!", - сказав Блаженніший Святослав (Шевчук) Радіо Свобода.
Христос завітає до кожного!
Еспресо.TV поцікавилося думкою мирян щодо святкування Великодня:
Вероніка Степанченко, львів'янка:
"Цього року Великдень у нашій сім'ї, та й зрештою для всіх, буде особливим! Тому я та моя сім'я докладають особливих зусиль, щоб були не лише святкові страви, а й святковий настрій. Цього року не ми підемо до храму, на зустріч з Воскреслим Христом, а Він завітає у кожну оселю, у кожен дім, до всіх хто його чекає вдома, в серці, в душі...
Найголовніше - віра! Віра в те що з Богом все здолаємо! Що попереду буде перемога над тривогами, страхами. Цього році кожен, мабуть, мав свою Хресну дорогу, але як він її пройшов - чи з наріканнями, чи з вірою в Бога?
Кожен, мабуть, вагається: чи йти освячувати паски? Чи буде гріхом пропустити Великодню службу? Я, звичайно, - теж, але розумію, що маємо дбати про здоров'я та життя один одного. Тому будемо вдома дивитись Великодню онлайн-службу та святити паску".
Тетяна Ситниченко, мешканка Київщини:
"Ми з доньками вже прибрали великоднє дерево і напекли пасочок. У нас буде хороше родинне свято. Віримо, що все, що пов"язано з карантином, швидко минеться, і ми знову зможемо ходити до храму".
Марина Гармаш - мешканка Запорізької області:
"Пекла з дітьми пасочки - малим сподобалися. Доведеться ще пекти, але це добре! Люблю створювати родинний затишок, відчуття родинного свята і в будні, а на Великдень - і поготів! Тому - в міру своїх можливостей підготуємося і будемо святкувати в колі родини. Свято обов'язково має бути!".
Фото Марини Гармаш
Лілія Цвіт - мешканка Дрогобича:
"Дуже чекаємо цього особливого свята всією родиною. Цього року ми святкуватимемо незвично, але по-особливому. Від душі творю пасочки. Знаєте, зараз роздумую, якими важливими для дітей є рідні. Так, згадую, як бабуся чекала мене зі школи, щоб я допомогла прикрашати паску на Великдень. Тоді я справді відчувала себе майстринею. Нібито без мене паска не спечеться".
Знаємо, що Лілія пекла пасочки для благодійного фонду, що ще раз підтверджує про любов і доброту, які ми маємо проявляти до ближнього свого. "Що я помітила цього, карантинного, періоду підготовки до Великодня, - каже майстриня чудової випічки, топ-кулінарка, відео з рекомендаціями випікання пасочок якої були затребувані з особливим натхненням, Лілія Цвіт, - що дуже багато господинь пекли паски цього року вперше: спробували - і вдалося! Тобто карантин не промайнув без користі, бо навчитися пекти паски - це дуже добре. А ще не було цьогоріч такого великого бігу, як-то буває перед святами, бо ми мали вдосталь часу підготувати родинне свято. Родинні свята мають свою добру історію, яку треба творити у будь-якому випадку!.
Трохи великодньої історії
Ще 8 тисяч років тому наші пращури-трипільці відзначали Великий день у прямому розумінні цих слів. Це означало, що на землі запанувала весна вповні, що день став довшим за ніч, що воскресло життя. За віруваннями трипільців, життя на зиму завмирало, а навесні воскресало. Веснянки, гаївки, ритуальні калачі, бабки - хліб для сонця, щоб було добрим до людини. Тоді ж наші предки заклали глибинні символи в писанку як маленький праобраз всесвіту, символ життя, символ оновлення, нескінченний цикл життя на землі.
А з прийняттям християнства, наприкінці першого тисячоліття, свято Великодня набуло значно глибиннішого змісту: як свято перемоги життя над смертю.
"Ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Його нема тут - Він воскрес"
За Святим Писанням, Христос воскрес рано-вранці, й Воскресіння Його супроводжувалося великим землетрусом - янгол небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці прийшли до гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Янгол і сказав їм:
"Ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Його нема тут – Він воскрес, як сказав"(Мф. 28: 5 – 6).
Фото Національного музею народної архітектури та побуту України.
Важливо, щоб пам'ять про Христа була в серці кожного. Зараз, особливо у святкові дні, її треба освіжати розповідями про події з Нового завіту, читанням біблійних оповідань про кожен день Страсного тижня. Важливо усвідомити Воскресіння як подію космічного масштабу - незалежно від конфесії. Сьогодні людям земної кулі потрібна надія. Й земні діяння Сина Божого дають таку надію. Ступаючи на небеса, Ісус залишив людям віру й надію. Давайте її приймемо, і Великдень відбудеться попри все для кожного з нас - у нашому серці і душі. А це і є наш храм.
Христос воскрес! Світлих святкувань!