Кастове суспільство. Як влада створює проблеми заробітчанам і береже олігархів

Останній тиждень, коли друзям влади можна усе, а українські заробітчани мають пройти сім кіл пекла, аби за уже укладеним контрактом поїхати роботу за кордон — переконують, що щось десь пішло не так.

29 квітня група українців майже 10 годин не могла вилетіти на роботу до Британії. Бо українські олігархи хочуть торгувати українцями через уряд як живою силою. На тлі шаленого скандалу і розлючених заробітчан, які за квитки віддали по 300 доларів за звичайної їх вартості у 150 — прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що відпускатимуть працювати за кордон тільки за умови не менш, ніж трьохмісячного контракту, тай і то не завжди. А вирішувати, чи поїдете ви тепер за кордон працювати тепер буде спеціальне управління при уряді. 

По суті Денис Шмигаль показує нам “управління державою” лише два неповні місяці, а уже наговорився на прокльони до сьомого коліна. Бо ж попри намагання загнати усіх не неіснуючі будівництва доріг за 6000 гривень у місяць — прем’єр-міністру варто нагадати, що кріпосне право на території сучасної України було відмінено ще маніфестом царя Олександром ІІ від 3 березня 1861 року.

А відміна рейсів на замовлення роботодавців Британії за дві години б‘є виключно по іміджу держави та таких діячів, як товариш Шмигаль. Та і взагалі є неконституційною. Бо уряд взагалі не має права втручатися у трудові відносини громадян України із нерезидентами.

Тепер кілька слів про те, чому виникли питання з рейсом Київ-Лондон. Авторка цих рядків звернулась особисто до міністра інфраструктури Владислава Криклія за поясненнями. Міністр чесно визнав, що “такі заборони в часи непрацюючого малого та середнього бізнесу точно суїцид”. І додав, що в умовах карантину, вирішують летіти чи ні рейсам — ще і СБУ, МВС, а МЗС має подати списки спецрейсів. 

Однак очільник МЗС Дмитро Кулеба чомусь вважає, що заробітчанам не варто летіти закордон на заробітки, тому урешті міжурядові труднощі комунікації вилились у скандал.

Насправді ЗЕ-владі не варто злити два мільйони заробітчан. Бо ж не так давно 

Нацбанк України звітував, що у 2019 році наші трудові мігранти перерахували в Україну 12 млрд. доларів. А Світовий банк кілька днів тому назвав суму 16 млрд. доларів. Це не кредит, а валютне вливання в економіку України. 

Сам же Володимир Зеленський дуже прагне залучити за кращих розкладів до 10 млрд. доларів кредитів. 

В умовах безгрошів’я і кризи — треба думати, щоби саме заробітчани в умовах безгрошів’я удома не пішли виносити ЗЕ-владу, яка не уміє нічого аніж ставити палиці в колеса. Інша річ, коли мова іде про ситуативних союзників будь-якої влади як Олександр Герега. У часи Януковича він голосував за диктаторські закони, за часів Порошенка отримав орден “За заслуги”, а нині Офіс президента України зустрічає літак із його товарами на офіційному рівні. По суті літаки, про які щодня звітує Офіс президента, з красивими фоточками і записами відео возять вантажі для “Епіцентру”. Про це не соромиться говорити у листам до мера Києва сам Герега. 

Офіс президента такий фейл не хвилює, бо ж це заробітчанам чесно працювати у нас не можна, а якщо ти такий поважний бізнесмен і орденоносець як Герега, то президент особисто привезе вам товари із Китаю. Бортом “Мрії”. По суті люди, які обіцяли країні нові обличчя, боротьбу з корупцією і олігархами та допомогу усіх, хто хоче працювати — лише поглибили поділ українського суспільства на касти. У кастовому суспільстві заробітчани та їх родини мають залежати від уряду олігархічного порозуміння, а багаті бізнесмени можуть використати президента як міттер-гріттера, а його офіс як кур’єрів.  

Я не заздрю Зеленському, бо такі бізнесмени як Олександр Герега легко міняють служби доставки і нових хазяїв. А от команді влади треба буде подумати про майбутнє працевлаштування, коли заробітчанам увірветься терпець — і вони прийдуть забивати двері на Банковій.