“У мене є мрія”, - хто це сказав? Мартін Лютер Кінг про рівність у суспільстві між білими і чорними в тогочасній Америці. Хто потім це сказав? Правильно, Наталя Королевська. І це стало певним мемом, пам’ятаєте? А після цього мої хороші знайомі з кабаре “Веселий песець” з Дніпра зробили навіть пародію для однієї з моїх програм. Смішно виглядало.
Тепер ці слова може абсолютно спокійно сказати Президент Зеленський. Насправді, не тільки він. І він тут не унікальний, тому що скандали з літаком «Мрія» відбуваються не лише в Україні, як це не дивно, а й навіть у сусідній Польщі. Насправді це не скандали з «Мрією» і це не скандали з літаками чи з «Епіцентрами», чи з захисними костюмами, чи з масками - це скандали, пов’язані з показухою. Кожен популістичний уряд намагається чинити показуху, але рівень популізму і рівень показухи різний.
Що відбулося в Польщі? У Польщі всі очікували прильоту найбільшого українського літака «Мрія». Навіть сказали, що можна не йти на летовища – будуть все це показувати по телевізійних каналах. І показували. Прем’єр Муравецький приїхав зустрічати цей літак – повний літак, наповнений обладнанням і масками для польських лікарів. Зустріли. Показали всі канали. Аж тут одна з демократичних газет, опозиційна до влади газета “Виборча”, друкує цілу низку розслідувань про те, що виявляється, ці маски не мали справжнього надійного сертифікату, а прикривалися липовим сертифікатом декількох країн, які не мали жодної сили і не захищали ці маски лікарів від можливого зараження. Може, й захищали, але якби що сталося, хто нестиме відповідальність? Словом, показуха.
Це така показуха цікава, тому що маски були куплені за державний кошт, і держава польська постачала ці маски лікарям. Польська держава справді дбала про здоров’я лікарів. Показуха українська від показухи польської, яка нам нагадує показуху радянську брежнєвських часів (пам’ятаєте, коли ходили, керівництво стрічки перерізало), дійшла свого апогею. Це – пік показухи, тому що Президент Зеленський пішов зустрічати літак, до якого він не мав жодного відношення. Літак цей був зафрахтований компанією “Епіцентр”, у цьому літаку було багато різного обладнання, в тому числі захисні костюми, які потім “Епіцентр” почав продавати в своїх магазинах. Тобто це не була гуманітарна допомога, як її надають чи компанія “Рошен”, чи компанія “АТБ”, чи якісь інші компанії. Це був комерційний вантаж. Зеленський пішов зустрічати комерційний вантаж. З таким же успіхом Зеленський може йти по Хрещатику і казати: “Ці машини їдуть вулицею завдяки мені”. Може прийти в пологовий будинок і сказати: “Діти тут народжуються завдяки мені”.
Я, коли був маленьким, у Львові пам’ятаю на медичному інституті, де знаходився пологовий будинок, в обласній клінічній лікарні, висіло таке велике гасло на пологовому будинку: “Плани партії в життя”. І всі з нього сміялися. Так і зараз: все, що не відбувається, можна називати втіленням планів Зеленського в життя, тому що літак “Мрія”, який прилетів в київський аеропорт, справді був зафрахтований за комерційні гроші заради комерційного вантажу.
Насправді, нічого поганого в цьому немає, окрім того що, як пишуть журналісти, сертифікати на тих костюмах, які привіз цей літак, теж були підробними. А підробляли їх нібито для того, щоб розмитнювати дешевше, аніж розмитнювався б звичайний комерційний вантаж, бо для гуманітарних вантажів у нас є певні пільги. Не хочу вдаватися в це, не виясняв, але очевидно, що Зеленський до літака «Мрія», який прибув, не має жодного відношення.
Зеленський вважав, що якщо він прийде до влади, все в країні відбуватиметься само собою. Можна буде просто записувати відосіки, сварити попередників, розповідати, як прекрасно все відбуватиметься, і казати: «Я тут головний, ви живете завдяки мені, все навколо вас завдяки мені». Але не так сталося, як гадалося.
Спочатку така безвідповідальна й бездарна політика привела до падіння економіки, потім розпочалася пандемія коронавірусу. Це падіння економіки ще стрімкіше розвивається, і при владі потрібні фахівці. Не ті люди, які перерізають стрічки перед будівлями, яких не будували, не ті, хто зустрічають літаки, до вантажу якого не мають жодного відношення, а ті, хто може зібратися й сказати, як виживати малому й середньому бізнесу, як захистити лікарів, як зупинити пандемію, як потім підняти економіку, як захиститися в війні врешті-решт.
Але навіщо думати про такі складні питання, якщо можна просто запустити освітній проект, у якому, замість російської агресії, попросити боксера Усика, відомого своїми антиукраїнськими заявами, розповідати про науково-технічний прогрес. Мабуть, кращого фахівця в прогресі, ніж боксер Усик, відомий антиукраїнськими заявами, в нас немає. А якщо немає розповіді про війну в телевізорі, то, може, й війни немає? Ні, війна є, люди гинуть, країну потрібно рятувати потім, піднімати, середньому класу потрібно допомагати, але все це не про Зеленського. Він, мабуть, знову сподівається, що якось воно вийде саме по собі, а потім він вийде і скаже: “Це була моя мрія. Це – моя заслуга. Це я зробив”.