Павло Кухта: Вплив олігархів на уряд збільшився
Павло Кухта - колишній виконувач обов’язків голови Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України. Працював експертом Реанімаційного пакету реформ, радником міністра фінансів та прем'єр-міністра України
З 2015 року - член наглядової ради індексу моніторингу реформ від аналітичної платформи VoxUkraine. Автор публікацій і дослідницьких робіт з макроекономіки та бюджету. Закінчив Київський політехнічний інститут, навчався за програмою Aspen Institute Kyiv.
У інтерв’ю в програмі “Еспресо: капітал” на телеканалі Еспресо Павло Кухта розповідає про шкоду, яку нанесла коронакриза та про реакцію нового уряду на виклики. Ведучий програми - Андрій Яніцький, директор Центру журналістики при Київській школі економіки.
Як вплинула коронавірусна криза на українську економіку? Чи можна це оцінити в цифрах?
Поточні макроекономічні прогнози якраз в цифрах і оцінюють. Який сценарій, якщо карантин знімуть зараз, протягом травня? Мінус 4%. Більш жорсткий сценарій, якщо карантин продовжиться, хоча виглядає так, що ні, це більш глибоке падіння.
Від 4% до 9% мінус по року по різних сценаріях?
Зараз виглядає так, що в травні карантин буде знято, тоді це орієнтовно мінус 4%. Принаймні це виглядає так, хоча ми маємо розуміти, що коли побачимо, як економіка виходитиме з карантину, тоді буде зрозуміліше, наскільки велику шкоду він наніс економічній активності.
Відповідь уряду була адекватною чи не дуже, на ваш погляд?
Власне в цьому проблема і полягає. Тобто стартове запровадження карантину було цілком адекватне на тому етапі. Я пам’ятаю це дуже добре, тому що я був у якості міністра економіки якраз учасником прийняття такого рішення. Майже всі європейські країни його прийняли. Тому що на той момент ще не було зрозуміло, наскільки реально жорстким є вірус. Було зрозуміло, що незвична епідемія, пандемія, лікарі б’ють на сполох, всі країни закриваються, і треба було швидко приймати рішення. Було прийняте рішення про запровадження достатньо жорсткого карантину. Як на мене, це було виправдано. І з точки зору результатів, а ми бачимо, що криві захворюваності в Україні відносно не такі, як в Італії чи Іспанії. Виходячи з тих даних, що були на той момент, це було абсолютно логічне рішення.
Питання в тому, що це рішення просто вигравало час для: а) запровадження системи масового тестування; б) мало бути підкріплено швидко заходами підтримки економіки. І цього, на жаль, не сталось.
Так, цього не було зроблено. І масового тестування не відбулося. А про якусь широку підтримку економіки теж не йдеться. Є якісь маленькі послаблення – не платити ФОПам ЄСВ, наприклад, за два місяці.
На жаль, мова мала йти про те, що поки певні галузі зупинилися на карантин, держава їх бере на своє утримання. Тобто бізнес звільняється від податків або їх йому компенсують, заробітні плати бере на себе держава, хоча б в якійсь частині. Так держава утримує зупинену частину економіки на собі. Короткий час, бо довго вона не спроможна це робити, це дуже дорого коштує. Але тоді на виході вона просто знімає карантин, припиняються виплати, і бізнес запускається, люди виходять на роботу, все ніби так, як і було до карантину.
Держава це мала робити в борг, через дефіцит бюджету, і тут потрібна програма МВФ. Це стандартний кейнсіанський захист підтримки економіки.
Тобто мало бути так, як в деяких західних країнах, коли просто держава розсилає чеки з грошима по людях чи як?
Абсолютно так. Може бути дуже просто: просто прийміть чеки. Власне, прямі виплати тут спрацювали б найкраще. Зараз, на жаль, уряд пішов в якісь кредитні програми – це велика помилка, на мій погляд. Тому що кредитні програми якраз у таких ситуаціях не спрацьовують взагалі.
Йдеться не тільки про те, що не йдеться про підтримку, а про те, що і борговий зашморг уряд накидає на голови громадян?
Фактично так. Давайте поставимо себе на місце робітника чи бізнесмена. Тобто мені заборонили працювати, я не можу заробляти і мені пропонують піти в кредит і кажуть: ну ми тобі поставимо невисоку відсоткову ставку. Як це буде сприйнято? Навіть з суто банальної точки зору сприйняття. Бо питання не тільки в сприйнятті. Питання в тому, що частково робочі місця втратилися через це. Тому я і говорю, що коли ми вийдемо з карантину, ми побачимо, наскільки велику шкоду реально було заподіяно. Тому що зараз це не зрозуміло.
Як ви вважаєте, чи треба було пускати транспорт після 11 травня?
Де логіка – запустити на повну бізнес та ринки і не пустити транспорт? Як в великих містах люди в принципі мають добиратися? Хоча якщо зараз вийти на вулиці Києва, все це рішення видно по дорогах, які забиті і на яких пробки.
Ну і ще є така проблема як дитячі садочки, бо як родинам із дітьми вийти на роботу, якщо нема з ким залишити дитину.
Вся структура життєзабезпечення зав’язана одна на одну. Не може запрацювати бізнес і не запрацювати те, від чого він працює. Тому фактично ці рішення і мають бути пропрацьовані. Коли зупиняли його, була в принципі доволі жорсткіша дискусія, і ми тоді захистили від зупинки промисловість, тобто аргументували, що підприємства мають працювати, а транспорт це сфера, яка працює саме з підприємствами, і вона має працювати. Я думаю, що це було слушне рішення. І так само має все пропрацьовуватися і на виході. Рішення мають бути логічні і зв’язані одне з одним.
Ваше міністерство просувало три ключові реформи: реформу ринку праці, приватизацію та реформу ринку землі. У якому стані зараз ці реформи?
Реформа ринку праці фактично зупинена, тому що коли змінився уряд, законопроект, який був основним в лібералізації ринку праці, новий трудовий кодекс, його було відкликано. І зараз я не бачу якоїсь активності з переподачі його. Наразі зупинено, подивимось, що буде далі.
Приватизація? Нам більше вдалося за час каденції попереднього уряду щось там зробити з точки зору передачі підприємств на приватизацію. На жаль, зараз процес теж зупинився. Уряд не імплементував рішення про другу хвилю передачі на приватизацію 470 підприємств в дуже поганому стані. Здебільшого вони невеликі і не є стратегічними, тобто їх треба передавати, але на жаль вони зупинилися з цим. Я дуже сподівався, що це рішення буде імплементовано, що ці підприємства передадуть до Фонду держмайна на приватизацію. Плюс великі аграрні підприємства, такі як “Артемсіль”, державна Зернова корпорація, “Конярство України”, той самий “Укрспирт”, “Хліб України” все ще залишаються в Міністерстві економіки.
Принаймні ринок землі запустили, Павле?
Так, ринок землі запустили і це добре. І це, до речі, пов’язано з приватизацією, тому що він дозволяє приватизувати аграрні підприємства. Але на жаль ринок землі запустили символічно. Тобто дуже добре, що громадянам повернули право купувати і продавати землю, але економічного ефекту наразі від такої моделі ринку, коли це тільки громадяни і ще й в дуже обмеженій кількості, не буде. Ми чітко маємо це розуміти. Якщо ми хочемо ефект для економіки, для економічного зростання, цю модель треба ще коригувати до того, як вона вступить в силу. Дати все-таки можливість юридичним особам купувати землю. Інакше це символічно дуже правильний хід, правильна штука з точки зору справедливості, тому що людям повернули цілком їхні базові права, але економічного ефекту від такої моделі не буде.
Якщо казати про вплив олігархів, ми бачимо, що багато топ-менеджерів з олігархічних компаній сьогодні працюють в уряді. Чи посилився разом з цим вплив олігархів на Уряд? Чи це просто збіг обставин?
Мені здається, що ви самі відповіли на своє питання. Тобто це питання не оціночних суджень, а просто фактів. До Уряду вони заходять з орбіти певних олігархічних груп. З чого в Україні завжди можна зробити висновок, що вплив олігархів в Уряді точно збільшився. Явно не зменшився від того.
І який олігарх сьогодні має найбільший вплив, на вашу думку?
Виглядає так, що Ринат Ахметов... Ну знову ж, якщо рахувати людей з орбіти цього олігарха, з його групи, якщо рахувати, що звідти походить сам прем’єр. Але я не хотів би давати оціночних суджень. Радше просто відштовхуюсь від фактів, скільки людей працювало в тій чи іншій групі.
Є такі факти, як рішення в галузі енергетики, де як ми знаємо, компанія Рината Ахметова в деяких сферах монополіст.
Так, які принаймні виглядають дивно. Знову ж, я обережно оцінюю речі, в яких не є повністю експертом, але зупинка атомних блоків виглядає дивно.
Здається, що коли пан Зеленський став президентом, всі побоювалися великого впливу олігарха Ігоря Коломойського. А тепер така дивина, що проглядається інший олігарх.
Така динаміка у всіх президентів України чомусь. В якийсь момент всі починають з Коломойського, а потім закінчують Ахметовим.
- Актуальне
- Важливе