Сексизм нон-стоп. Як “Слуги народу” вважають жінок додатком до себе коханих

За ніч відео про “бабу робочу як корабельна сосна” вивело у топи пошуку на Google запит “Ірина Аллахвердієва”.  Бо ж усіх зацікавило хто така ця —- “поддутая, конечно, чуть-чуть, чуть-чуть тюнинг, тон too much”. Ця Ірина Валеріївна від одного погляду на яку, навіть президент Володимир Зеленський підстрибує на стільчику і викурює всі айкоси.

Не секрет, що ми нація сексистів. Десь відсотків 80% чоловіків так і оцінює своїх колег, знайомих, подруг. Що “баба робоча”. Або “неформат”. Авторка цих рядків кілька років працювала у колективі, який очолював чоловік-сексист. Він любив користуватися моїми ідеями, але на логічне питання: “чи не планується підвищення зарплатні за виконаний обсяг якісної роботи?” — завше вип‘ячував очі і бубнів: “а нащо тобі гроші, ти ж вийдеш колись заміж”. Зате своєму товаришу гроші давав просто так — бо йому треба було влаштовувати життя із ситуативними супутницями життя.

У випадку з Корнієнком та Арахамією ніхто не очікував, що позаочі журналістів, але з увімкненими мікрофонами вони дискутуватимуть з приводу подолання сімейного насильства в Україні. Що говоритимуть, бодай, про партійні справи і як не профукати місцеві вибори на Миколаївщині. Справа в тому, що українські політики не вміють вчасно стулити пельку і не возводити особисту тупість і невихованість у національний культ.

Як на мене, гірше цих навколосексуальних оцінок депутатського корпусу 9 скликання гіршою стало лише виправдання Корнієнка, що це “просто фрази вирвали із контексту”. Дивна така мода пішла серед нинішнього політикуму — прикриватись або монтажем поганих журналістів, або підступами ФСБ, яке шукає проституток за 100 доларів на годину з аналом і бере у фракцію жінок за кваліфікацією “робоча баба” чи ні.

Ірина Аллахвердієва в силу того, що вона по суті ноунейм погодилась зі сказаним Корнієнком та Арахамією про монтаж і фейк. Її можна зрозуміти — у неї не було серйозного політичного бекграунда, вона нічого не представляє собою як народний депутат — і тому варто триматись генеральної партійної лінії. А то кар’єрі кінець. Можна навіть заковтнути пряму образу про надуті губи.

Але тут є глибша проблема. Топові обличчя правлячої партії оцінюють свого представника виключно за тюнінгами і кількістю “відпаханих” зустрічей. 

За кілька місяців - вибори, де потужний реванш може взяти ОПЗЖ. Де свіжа соціологія каже, що у “Слуги народу” рейтинг починає валитися як картковий будинок. А які пропозиції для електорату має правляча партія? Робоча баба, треба брати. Ось і весь форма українських співбесід, виходить.

Це можна було б списати на випадковість, якби це не стало ганебною традицією нової влади. 

У листопаді минулого року у чатику “Слуг народу” скандально обговорювали колишнього заступницю міністра інфраструктури Олександру Клітіну. Головне питання, яке цікавило тоді парламентарів — через ліжко вона потрапила у міністерство ще у 2015 році чи ні:

“Пока женщины ушли, можно я покажу, какой у нас замминистра. Клитина Саша. Она просила, сильно хотела.

- Хорошая?

- Ого! Охеренная!

- Вот, назначили, девушка очень хотела стать замминистра!”.

А як можна пройти співбесіду на хорошу посаду, якщо ти симпатична жінка і маєш покровителя, засвідчили скандальні записи брата очільника Офісу президента України Андрія Єрмака — Дениса. Ось як можна очолити палац мистецтв “Україна”:

“Если девочка красивая и “в теме”, это все достаточно легко, только мы этим заниматься не будем, а перекинем ее на людей”.

Мені складно зрозуміти, що президент Володимир Зеленський, який постійно повторює про те, як пощастило йому із дружиною — коханою і партнером по роботі в “Вечірньому Кварталі”, допускає таке дрімуче середньовіччя. Коли він сам інкогніто заходить у секретні чати далекобійників на Viber, але не може зайти у свої партійні. І не намагається попрохати своїх “слуг народу” стулити пельку, щоби не відлякувати жіночу аудиторію на виборах.

І ще. Мені складно уявити розмову про губи і корабельну сосну поміж політиків у Франції чи Німеччині. Подібних корнієнків з арахаміями феміністки тупо би знесли з лиця землі. Але для постсовкової України це - нормально. Нормально ліпити із себе образ мачо, упосліджуючи жінок. Або беручи у списки дам не за професійними ознаками, а за розмірами бюсту і стегон. А потім раптом що — звалювати все на пресу, яка вирвала щось там із контексту. Або люте ФСБ, яке прагне скористатися фейсбуком чи телеграмом невинного політичного янголятка для брудних провокацій...

У президента Володимира Зеленського є ще чотири роки на посаді. У нього росте прекрасна донька-підліток. Я щиро сподіваюсь, що він не бажає, щоб колись масні чоловіки у брудних чатиках і перед мікрофонами обговорювали її губи, волосся, фігуру. І брали на роботу не через таланти і вміння, а просто тому, що в компанію треба бабу таку ефектну...