Звичайно, “бунти” у середовищі “Слуг народу” траплялися і раніше, але ми бачили їх результати на табло для голосувань, а не перед ними. І не стикалися з окресленою політичною платформою - та ще й платформою патріотичного характеру. Не кажучи вже про те, що всі ми прекрасно розуміємо: законопроект Бужанського явно підтримують і у офісі президента Володимира Зеленського, і у кабінеті спікера парламенту Дмитра Разумкова. Без сприяння оточення глави держави і голови Верховної Ради законопроект, автори якого у черговий раз намагаються зіграти на неіснуючих “мовних протиріччях” у нашій країні, ніколи не потрапив би до сесійної зали. Так що виступ частини “слуг” - це в прямому сенсі слова бунт проти влади.
Цей бунт не міг не відбутися рано чи пізно. Уже не раз доводилося відзначати, що і оточення Зеленського, і сама фракція “Слуг” - це зріз всього українського суспільства. Зріз, позбавлений загальних цінностей і цілей, об'єднаний вірою в те, що можна добитися дива за допомогою телевізійного коміка на рівні виборців і - коли мова йде про депутатів і чиновників - використати популярність Зеленського у якості можливостей для власного збагачення і “соціального ліфта”. У цьому сенсі для себе самого, для депутатів-“слуг”, для чиновників з офісу Зеленський дійсно творить диво. Просте українське чудо перерозподілу фінансових потоків і доступу до тіл олігархів, справжніх правителів деградуючої країни.
Але, тим не менш, це не скасовує того факту, що серед депутатів-"слуг" є дуже різні люди. Є патріоти своєї країни, яким по дорозі з "Європейською солідарністю" або "Голосом". Є патріоти іншої країни, яким по дорозі з ОПЗЖ. Ну і є ті, кому все одно, кому по дорозі виключно із Зеленським.
Так ось перші дві групи не можуть не замислюватися про своє майбутнє. Про те, що буде, коли Зеленський остаточно втратить популярність, перестане бути "соціальним ліфтом", не забезпечить їм умов для подальшого кар'єрного зростання. У цій ситуації залишаться лише дві можливості збереження в політиці - патріотична і антиукраїнська.
Тому вже зараз одні намагаються протягти антидержавні закони і посилити напруженість у суспільстві, а інші намагаються чинити опір і запобігати провокаціям своїх колег. І цей розкол у середовищі "Слуг народу" буде тільки посилюватися і поглиблюватися відповідно до неминучого падіння популярності і краху популістської влади.