Вітольд Шабловський. Як нагодувати диктатора. - Л.: Видавництво Старого Лева, 2020

У цій книжці зібрані історії життя п’ятьох найкривавіших диктаторів ХХ століття — Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро та Пола Пота — у спогадах їхніх кухарів. Журналістська мандрівка відомого польського репортера Вітольда Шабловського чотирма континентами та п’ятьма країнами (Уґандою, Кубою, Іраком, Албанією та Камбоджею) відкриває завісу перед життям тиранів, яке було приховане від загалу. Що їв Пол Пот, поки кілька мільйонів камбоджійців помирали від голоду? Чи правда, що Іді Амін куштував людську плоть? І чому Фідель Кастро був одержимий коровою Убре Бланка, яка стала символом кубинської Революції? Це не кулінарна книжка, хоча деякі рецепти ви тут знайдете. Це спогади з перших уст про життя, сповнене страху, любові й ненависті під тиранією.

Саймон Терні. Каліґула. – Х.: Фабула, 2019

Автор цієї книжки – один з найкращих сучасних історичних романістів Англії, а його "Калігула" - глибоке занурення в римську історію, у ті часи, коли юнак на ім’я Гай Германік випадково опинився спадкоємцем імператорського титулу і в лічені місяці був змушений перетворитися на обережного й розважливого політика, який ставив перед собою високу мету: привести Рим, очищений від тиранії, до "золотої доби". Очами його сестри Лівілли ми побачимо, як її брат, відомий під прізвиськом Каліґула — "Чобіток", навчився віртуозно грати на протиріччях між римською знаттю, і як його оточення й навіть члени сім’ї сплітали змову за змовою, намагаючись позбутися порушника усталених правил. Гіркота, відчай, жага помсти — усе це руйную зв’язок імператора з реальністю.

"Мій брат вийшов, задоволено всміхаючись, заплативши авґурові добряче більше, ніж було домовлено, - згадує головна героїня. — Що сказав старий? — спитала я, коли ми спустилися до середмістя. Мій брат посміхнувся. — Він сказав, якщо я бажаю заснувати династію, як мої предки, то мені варто брати приклад із великого Авґуста. Наслідуючи його прикладові, я піду його шляхами". Роман побачив світ у березні 2018 року і майже одразу отримав найвищі читацькі рейтинги — число проданих примірників протягом року перевищило мільйон.

Мірослав Влеклий. Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала. – Л.: Човен, 2020

Ця історія присвячена британському журналісту Ґарету Джонсу (1905–1935), який першим розповів західному світу правду про Голодомор в Україні 1932–1933 років. Слід додати, що фільм Агнешки Голланд не пов’язаний з книжкою, це автономні продукти. З одного боку, автор книги - польський репортер і письменник - створив репортаж-реконструкцію подорожі до Радянського Союзу в 1930-х роках головного героя. З іншого боку, це докладна та драматична біографія Ґарета Джонса, якого за опубліковані тексти про "комуністичний рай"" цькували деякі корумповані західні журналісти, а через декілька років він помер за достатньо загадкових обставин. "Повільний потяг із твердими лавами зупиняється на кожній малій станції, - розпочинається герой свою розповідь. - На одній із них до Ґарета підходить якийсь чоловік і шепоче німецькою: "Скажи їм у Англії, що нам немає чого їсти і ми починаємо пухнути з голоду".

Через кілька станцій, коли поїзд наближається до України, приблизно за 70 кілометрів від Харкова — можемо здогадуватися, що неподалік Білгорода, тоді приблизно тридцятитисячного містечка — Ґарет бере рюкзак і несподівано виходить із поїзда. "Будь обережний, українці у відчаї", — чує він ще одне застереження, цього разу на прощання від молодого комуніста. Якщо люди дізнаються, що в наплічнику хліб, то одразу ж його вкрадуть".

Ирина Фингерова. Замки. – Х.: Фолио, 2019

Особливих злочинів у цьому романі про життя пізньої дитини, 15-річної Тані, у родині з батьками, сварами і браком речей, грошей і розуміння, здавалося, небагато. Хіба що буденні розчарування, коли тебе, нарешті, силоміць висмикують з міщанського життя, даруючи фантастичну подорож у рольову гру в середньовічну Францію з епідемією лепри, а по тому приходять гіркі розчарування і апатія. Тож буття героїні схоже на той самий Корабель дурнів зі згаданої гри, в яку вони грають з хлопцем на ім’я Морган – всі хворі вирушають на ньому у вічну подорож. Що ж до неї самої, то зростання у таких умовах "альтернативної" реальності, поєднаної з опікою батьків, дарує лише досвід аутсайдера, яким, по суті, виявляються більшість героїв цієї історії. І невідомо, куди він заведе.

" - Я, кстати, думала об исламе, - сказала Рина, - встречалась с учителем математики из Чечни. Но он меня бросил. Я не могла понять, откуда у неё столько историй. Нас разделяло пять лет, но у меня создалось впечатление, что Рина уже успела прожить несколько жизней. Неужели время ускоряется после шестнадцати? Мы копим фантазии, идеи, страсть, а потом стреляем по воробьям из пушек. В лучшем случае по воробьям. А иногда в воздух. Ведь так хочется пострелять, особенно, если есть где развернуться".

Віктор Янкевич. Тенета. - Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2018.

Чи не вперше у цьому романі докладно і тверезо розказано про те, як саме відбуваються вбивства у мережі. З одного боку, такі вже жорстокі реалії жанру – сучасного детективу про світ нових технологій і комунікацій, який породжує все новіших монстрів, які навіть не снилися мужнім героям минулого. З другого боку, це застереження усім потенційним жертва інтернет-злочинів. Які, додамо, відбуваються без відриву від монітора, новинами про мережеві суїциди, про які вже знімають кіно, нікого не здивуєш, а злочинцем може бути навіть підліток. У даному випадку це "рідна душа", яка підбиває на самогубство. " - Мені тебе шкода, - не забарилася з відповіддю Алла. – Ще трохи, і вони зрозуміють, кого втратили. Вони все зрозуміють, але буде вже пізно. І знаєш, що? Так їм і треба! Нехай на собі відчують весь той біль, який відчуваємо ми. То що? Ти готова зробити це?" Отже, цього разу карколомний сюжет рухає жінка, у якої в результаті довіри мережевим "доброзичливцям" загинула подруга. Звичайно, не в поліцію слід при цьому звертатися, а до більш досвідченого фахівця - хакера чи айтішника. Крім того, головна героїня - сама телевізійна журналістка, тому самогубство подруги таїть щось більше, ніж просто рішення самотньої жінки. Хто ж "допомагає" втраченим душам накласти на себе руки?!