Велика імітація. Як Зеленський потрапив у мишоловку Путіна, щоби виграти вибори?

Раптовий драконівський для українського війська “режим припинення вогню” та неоднозначний дзвіночок Володимира Зеленського до Путіна — з абсолютно кардинальною трактованою співрозмовників — два пазли одної історії. Нові обличчя української політики з роздутим почуттям унікальних державників придумали, як їм здалося, чудовий політичний трюк. Щоби війна на Донбасі закінчилась — треба просто заборонити воювати українській армії. У розумінні технологів Банкової це дозволить “зеленим” хоч якось протриматися до жовтня і зберегти підтримку у проросійського електорату. Щоби навішати їм щедро на вуха локшину про припинення війни, якого насправді ніхто не планував.

Біда не в тому, що Зеленський готовий говорити хоч про ожину, хоч про грибну юшку, паралельно переконуючи себе, що “я не лох”, а зможу усе.

Біда не в тому, що Андрій Єрмак все міцніше обплутує павутинням альтернативної реальності свого шефа. Горе навіть не в тому, що міністр оборони Андрій Таран боїться називати війну війною, а окупацію воєнним злочином Російськоі Федерації— і уже перейшов на знеособлене формулювання “та сторона”. Чергове злочинне “перемир’я” та дзвінки, яка прес-служба Кремля подає як відбірну перемогу, лише закріплює гірку правду. Що керівництво держави готове підписати що завгодно і наказати повні нісенітності ЗСУ, аби замість реальної боротьби за незалежність показувати велику імітацію. Бо треба до виборів, а там хоч і потоп.

Якщо в плані чергового “перемир’я” я вірю в професіоналізм і здатність вести війни втемну української армії, то телефонні бесіди з Путіним виглядають як повний нонсенс. Бо ж абсолютно дико, коли глава одної суверенної держави обговорює з іншим зміни до Конституції в рамках децентралізації, а ще звітує про плани особливого порядку місцевого самоврядування ОРДЛО. Ми уже так різко стали маріонеткою і колонією? Ми допомагаємо Путіну скористатися останнім шансом після шести років війни і потужної відсічі української армії  захопити територію усієї підконтрольної України без жодного бою? У Зеленського уже зовсім мізки поправила липнева спека і поради радників в стилі Михайла Подоляка — що ми розумні, а “націоналісти” та “фашисти” заважають нам жить? Лишається сподіватись, що Зеленський не дав Путіну жодних гарантій і не взяв на себе і Україну письмових зобов’язань — щодо реальних змін Конституції чи проведення виборів у ОРДЛО. І неважливо, яка мотивація була у Шостого — позитивний піар для лайт-вати для своєї партії, чий рейтинг аж тріщить. Чи друге — зробити усе, що хоче Путін, аби звільнити нову партію заручників Кремля. Було ж узимку фактичне нищення справ Майдану та скасування вироків терористам із харківського Антимайдану — щоб ЗЕ-президент отримав електоральні плюсики за заручників, а Путін — зміг замести сліди своєї диверсійної діяльності в Україні.

Тільки от Зеленського не попереджали, що зі сліпою армією без артилерії та саркомою ОРДЛО в тілі України — заручників без жодного права буде 40 мільйонів. Тому нинішні великі піари безслідно не минуть. 

Є ідеї, що Путін спочатку просив повне виконання від України “мінських домовленостей”, а Росія обіцяла “повний і всеосяжний режим припинення вогню”. І Зеленський, який так боїться новин про смерті на фронті та від коронавірусу, згідно недавнього інтерв’ю секретаря РНБО ОлексіяДанилова — пішов у мишоловку. Так, команда Банкової подаватиме це як як велику перемогу. Я уже бачу аргументацію захисників придворних і скуплених оперативно оптом — що якби Україна не пішла на ці розмови і ігнорувала “мінські домовленості” — із РФ могли б уже дуже швидко зняти санкції. 

Насправді — подібний двійний факап гаранта то є хіба шлях до більших потрясінь. Ніяких аргументів про скасування антиросійських санкцій по Донбасу Україні не загрожує.  Нам загрожує несамостійність політичного керівництва, яке замість реформ і зміцнення держави прагне знайти якісь сумнівні піар-ходи, і тому погоджується на зовнішній тиск ворога. Нам загрожує посилення медведчуківських каналів — які уже хором співають про необхідніть “понять и простить” ОРДЛО, забути Крим, а ще відкрити ворота до Києва усім — від Zivert до “псковських десантників”. Ми також змушені будемо пережити великі потрясіння усередині самих себе, бо через те, що президент і міністр оборони каструють свою армію і упосліджують героя — у нас вбивають ветеранів на вулиці. Так, сьогодні стало відомо про смерть Олега Черевка. Ветеран “Азова” у реанімації  після жорстокого побиття у Запоріжжі. Поліція таки арештує тварину, яка переламала герою основу черепа? Чи та двічі судима особа і далі ходитиме під заставу 40К гривень?

Бо Кузьменко і Антоненко сидять півроку лише тому, що невдало вимкнули телефони, а реальним убивцям ветеранів у нас гуд — слава і застави.

Державний інтерес виявився справою настільки важкою для Зеленського і Ко — що якщо українська державність виживе, то усіх вище згаданих фігурантів чекає провадження за фактом державної зради. Тільки от купити маєток по сусідству з Януковичем не вийде ні в кого. Бо неоковирний державник Віктор Федорович хоч смішний у житті, а вихідці “кварталу” викликають хіба жалість. А після “перемир’я” та бесіди з Путіним щодо Конституції — додалась ще і лють. Це почуття не уперше стримувало країну від фіаско, а шанси, що ми врятуємо її іще раз від рук капітулянтів-імітаторів.