Секс на подіумі та інші фантазії цього літа – 5 книг, які ви прочитаєте на одному подиху

Одні герої під час неї намагаються врятувати світ від катастрофи, другі мріють про секс з елітною моделькою просто на подіумі. Чи вдалося хоч щось з цих грандіозних планів – дізнаємось наприкінці усіх цих антиутопій, які обов’язково вам сподобаються

Олдос Гакслі. Який чудовий світ новий. – Л.: Видавництво Старого Лева

У своєму шедеврі автор представив похмуру сатиричну візію утопічного майбутнього, в якому людей генетично продукують, фармацевтично анестезують і ретельно контролюють для пасивного служіння панівному ладу і «всезагальному благу». Книга, яка захоплювала і жахала не одне покоління читачів, залишається й дотепер на диво актуальною своїми застереженнями і пророцтвами, що збуваються і стають життєвими реаліями сучасного світу.

"На першому поверсі величезна кімната вікнами на північ. Холодне попри літо за шибками і тропічну спекоту в самій кімнаті, різке й водянисте світло пронизувало вікна, жадібно вишукуючи. бодай якийсь манекен із драпіровкою або мертвотно-бліду гусячу шкіру студента, але знаходило тільки скло, нікель і понуре сяйво. Холоднеча реагувала на холоднечу. Працівники мали на собі білі комбінезони й гумові рукавиці збляклого. трупного кольору. Світло було крижане, мертве, примарне. Тільки від жовтих тубусів мікроскопів могло воно набратися трохи насиченої й живої субстанції, лягаючи на ці гладенькі трубки, наче масло, смужка за солодкавою смужкою, і віддаляючись поступово вглиб довжелезної низки столів із працівниками".

Ніколас Дімітров. Дилер реальності – Х.: Фабула

Цей захопливий роман – справжній техногенний трилер і психологічний кіберпанк, який у "кінематографічному" сенсі, будучи ілюстрований відповідною графікою, нагадує одночасно "Матрицю", "Еквілібріум" і "Розробів", а в літературному є гідним продовженням "Прекрасного нового світу" Олдоса Гакслі. За сюжетом, Сінгапур недалекого майбутнього став світовою столицею бізнесу і розваг. Споживання сягнуло меж, мораль вийшла з моди, релігії перетворилися на фастфуд: ви просто замовляєте в меню бажане віросповідання й отримуєте відповідний віртуальний антураж і щиру сповідь перед роботом. Тим часом людство загрузло в розпусті, а в еліти з'явився новий, особливий вид розваг - цифровий наркотик під назвою "Персональні Реальності". Завдяки йому можна задовольнити будь-яку фантазію на зразок сексу з моделькою просто на подіумі, можливо, отримати цифрове безсмертя ... Корпоративний шпигун Золтан Варго отримує завдання проникнути в надра могутньої корпорації, яка готує цей наркотик до масового поширення. Золтан повинен з'ясувати суть зловісного проекту, проте сам виявляється втягнутий в диявольську гру: від порнографічного експерименту над мільйонами людей, до повалення всіх світових релігій. Карколомних пригод і застережливих прогнозів, звісно, вистачає. "Уже наступного дня сотні мільйонів не вийшли на роботу. А за день зупинилися потяги, припинили літати літаки. Незабаром припинилися трансляції. По всьому світі почалися техногенні катастрофи. Слово "заворушення" було занадто м’яким визначенням для всього цього. Народ вийшов на вулиці, шукаючи допомоги й підтримки і не знаходячи нічого".

Кадзуо Ішіґуро. Не відпускай мене. – Л.: Видавництво Старого Лева

Автор цього роману - британський письменник японського походження, сценарист, лауреат Нобелівської та Букерівської премій. Його книжка "Не відпускай мене" — це пронизлива історія, яка по праву входить у перелік найкращих англійських творів усіх часів. Це роман з елементами наукової фантастики та антиутопії, розповідь про пошук відповідей, любов, дружбу, пам’ять, надію і безвихідь. Кеті, головна героїня книжки, намагається зрозуміти та прийняти своє дитинство і юність у привілейованій школі-інтернаті Гейлшем та поза нею, свою інакшість від людей та обране для самої Кеті та її найближчих друзів призначення бути донором. Це довга дорога зі спогадів, відчуттів, одкровень, які поволі вибудовують для героїв нову картину світу. Варто додати, що "Не відпускай мене" — перша книжка Кадзуо Ішіґуро, видана українською мовою. 

Марія Козиренко. Жуйка. – Л.: Кальварія

У цій повісті, в якій нас закидають у недалеке майбутнє є, звичайно, й історія кохання, і тема творчості, і навіть алюзії на "федеративні" наслідки сьогоднішньої політики - від Києва до Харкова, і далі - скрізь. "Коли Марц купував квитки з Кишинау до Хака (з пересадкою в Кейситі), по вокзальному гучномовцю якраз передавали класику - "The Road to Hell", якою уже кілька років саркастично проводжали потяги до міст у східній частині Крайну". За сюжетом, вуличний музикант, який живе в суспільстві майбутнього, де не залишилося не тільки справжньої музики, але й живих інструментів, зустрічається з винахідником, що влаштував світові таке «веселе» життя. І ось вже цікаво, що ж може статися, якщо в цьому самому житті невдалий переклад кількох сторінок Достоєвського, помилково "переміщених" до мусульманського світу, раптом виявиться – чи минеться? - на столі східного владики. І невже це може бути сприйнято, як ультиматум західного світу? І його наслідки призведуть до неминучого хаосу, війні, таємничого зникнення людей і того положення застиглої 3D-нірвани, в якому виявляються головні герої цієї захоплюючої книжки? Кожному, напевно, варто окремо уточнити для себе такі речі, прочитавши "Жуйку".

Олег Шинкаренко. Перші українські роботи. – К.: Люта справа

Попри авантюрно-сатиричний сюжет цього роману, події в ньому подекуди нагадують не далеке майбутнє, як сподівався автор, а наше техногенне сьогодення. Отже, роботи у даному «романному» випадку вже повсюди – на виробництві, в космосі, навіть у ліжку дружини героя. "Мені дуже подобається один чоловік, але я знаю, що він зовсім не чоловік, а робот, - питаються в жіночих журналах. - Чи здатні роботи на взаємні почуття? Чи може бути поміж нами справжнє кохання? Чи взагалі можливо ство¬рити із роботом сім’ю?» хай там як, але навіть попри те, що війну з Росією, яка в романі досі триває, ведуть ті самі роботи, але їхня діяльність у Верховній Раді, а також разючий контраст з "живими" чоловіками б’є всі рекорди. Доходить до справжнього руху опору і навіть війни, яку виголошують роботам зганьблене українське чоловіцтво. Особливо вражає саме побутові сцени, в яких приватне, замінене на механізоване і штучне, поволі стає надбанням держави, як у "1984" Джорджа Орвелла.