Помалу, із напрочуд сонячними днями, барвистими квітами і соковитими фруктами завершується чергове літо. Попри всі катаклізми, які супроводжували його, ми сумуємо: хочеться, щоб літо було і було. Це природно: людина підсвідомо тягнеться до тепла і краси, які сповна дарує нам літо.
І людській душі прагнеться свята - також попри всі катаклізми. Це мені дуже добре видно в селі, де фізична праця - ніби на долоні, її багато, бо ж ще в селян і городи, сади, поля. Тому коли приходить свято - це великий день для всієї спільноти: можна і відпочити, і подякувати небу і землі за врожай, і згадати духовну історію, легенди, помолитися.
Загалом серпневі релігійні свята (багато хто їх називає Спасами - аж трьома поспіль, хоч цене має спільного з церковними канонами) дуже поетичні та смачні, мають багато назв і в сенсі святкування стають приводом для палких суперечок з боку релігійних діячів, істориків і особливо ревних захисників давніх народних традицій. Бо, як мінімум, поєднання двох світів, тобто поєднання давніх народних традицій та християнских легенд, не в усьому мають точки перетину.
Це й не дивно: вінець літа знаменувався збором урожаю і подякою за плоди ще з давніх-давен, з дохристиянських часів, тому вже там зародилося дуже багато традицій та звичаїв. А з прийняттям християнства з’явилися життєдайні біблійні легенди, які виводять ці свята далеко за межі гастрономічних площин.
Преображення Господнє, яке ми святкуємо 19 серпня, - одне з таких свят. Дуже велике свято - третє за шанованістю у православних, чекають з нетерпінням: це вінець літа, це свято людей і садів, це роздолля яблук і легенд про них.
Про Преображення розповідається в трьох Євангеліях: від Матфея, Марка та Луки
Преображення - важлива подія в земному житті Ісуса Христа - сталося незадовго до Його страстей і описана в Євангеліях як явище Божої величі і слави Спасителя перед трьома найближчими учнями - Петром, Яковом та Іоанном під час молитви на горі Фавор.
Євангелісти оповідають, що Господь пророчо сказав: "… Істинно кажу вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі" (Мк. 9: 1). Через шість днів Він узяв трьох своїх найближчих учнів – Петра, Якова та Іоанна – і піднявся помолитися разом з ними на гору. Там під час молитви, як сказано в Євангелії від Матфея (17: 2-9), Він "преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло".
І з’явилися перед ними старозавітні пророки - Мойсей та Ілля. Потім їх осінила світла хмара й вони почули з неї голос, який говорив: "Цей є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління; Його слухайте".
Апостоли злякалися і впали на землю, а Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: "Встаньте й не бійтеся". Коли ж учні підняли свої очі, то нікого, крім Ісуса, не побачили.
Господь заборонив їм розповідати про те, що вони побачили до того часу, поки Син Людський не воскресне з мертвих.
Ось така от світла історія перетворення, про яку слід замислитися кожній сущій на землі людині. Адже це нам дана така можливість - перетворення на краще - небесна можливість.
Богослови тлумачать: Преображення - явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом з світлої хмари Святого Духа - це одкровення усіх іпостасей Святої Трійці.
Ця євангельська подія показує, що в Ісусі Христі з’єднані два начала: божественне і людське. Під час Преображення божественна природа Христа не змінювалася, але з’явилася в Його людській природі.
Іван Златоуст у своєму писанні свідчив, що воно відбулося, "щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє пришестя Христа на хмарах у славі з ангелами".
Мойсей жив за 1600 років до Різдва Христового, пророк Ілля - за 900 років. У день Преображення апостоли бачили їх живими, а отже побачили і підтвердження слів Господа Ісуса Христа: "Хто вірує в Мене, має життя вічне".
А ще на чому наголошують богослови: Преображення полягало не у зміні Божественної природи Христа, а у з'яві Його Божества у природі людській. Відповідно до Івана Золотоустого, Преображення відбулося, "щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами".
Яблука дозрівають якраз на Спаса
Освячення плодів у день свята Преображення набуло особливого символічного значення: у Преображенні Христа показано щось нове, перетворення і благодатний стан, що людина і світ знаходять Воскресінням Христа і яке здійсниться у воскресінні всіх людей. І вся природа, яка прийшла в розлад з того моменту, коли у світ через людину увійшов гріх, тепер разом з людиною очікує найближчого оновлення.
Народ називає цей день ще й Яблучним Спасом, вкладаючи в це поняття світське значення, пов'язане із святом врожаю. Це підтверджує звичай освячувати в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники тощо.
Настоятель Свято-Миколаївського храму ПЦУ м. Полтави отець Олександр Дедюхін у своїй проповіді пояснив все, що стосується яблук, загалом плодів, з точки зору релігійних писань.
"Немає ніяких уставних та канонічних заборон на споживання плодів яблуні. Навіть відкрию тайну: в Едемському саду змій спокушав Адама та Єву зовсім не яблуком, там був зовсім інший плід. Який - невідомо. Яблука абсолютно невинні, - пояснює святий отець. - А ще одним відкриттям, безумовно, буде для вас те, що в чині освячення плодів на Преображення, взагалі про яблука не ідеться! Ось текст цієї молитви.
"Боже Премудрий і Всемогутній Створителю світу! Ти створив небо й землю і все, що на них. Ти виростив дерева і трави й уквітчав їх красними квітами, а з них овочам зволив виспіти на втіху і споживання роду людського і всякого живого створіння Твого. Сам, Господи, благослови † початки плодів цих, подай багатий врожай на них в місці цьому, по всій Україні нашій і на всьому світі Твоєму. Тих, що працюють коло них, благослови в добрім здоров’ї й спокою зібрати і скористувати їх, а всіх людей Твоїх благослови споживати ці дари Твої на здоров’я тілу, душі на спасіння, щоб вдячні Тобі були і на честь і на славу Твою споживати їх сподобилися."
У даному випадку йдеться не лише про яблука, а про абсолютно всі плоди, які Господь виростив на "втіху та споживання роду людського". Молитва нагадує, що всі плоди, які вирослі в наших садках та городах - це благословіння Боже, і вдячні віруючі приносили до храму початки цих плодів для освячення та з почуття вдячності Богу.
Цьому раділа вся Церква (як зібрання віруючих), возносила молитви і споживала із вдячністю.
Євангеліє нас запевняє: " Їжте все, що на торговищі продається, без найменшого сумніву, для спокою совісті. Бо Господня земля, і що виповнює її." (1 Кор.10.25-26).
А ще запам'ятайте: не існує ні медового, ні яблучного, ні ще якого-небудь Спаса. Бо Спас - це Спаситель наш Ісус Христос, і ні що і ні хто інший", - наголосив настоятель храму.
Прийшов другий Спас - бери рукавиці про запас
Така та інші прикмети Спаса - також данина традиціям, певного роду святкова забавка. Хоча, як кажуть, прикметі вір, але й перевір!
Дрогобичанка Олена Солтан (Лілія Цвіт) розповідає про своє сприйняття великого свята. Відома майстриня неймовірних короваїв, загалом випічки, українська блогерка багато спілкується з вірянами і не зі слів знає, що історію свята, яку розповідають біблійні легенди, люди знають і дуже дорожать цим знанням. "Дякувати в цей день треба Єдиному Богові", - впевнена вона.
Нехай в родині пахне яблучною випічкою
"Якщо людина на велике свято хоче подякувати землі своїм урожаєм, чому б і ні? - каже вірянка з Дрогобича. Олена Солтан. - Земля саме в цей час обдаровує щедрим врожаєм.Тому треба вшановувати свято різними смаколиками".
До свята у неї буде особлива випічка з яблуками, з маком, з медом, якою вона невтомно ділиться з бажаючими і в своїй родині прикрасити свято смачно.
Або ось цей, за словами авторки рецепта Олени Солтан (Лілії Цвіт), "дуже м'якенький, ніжний, не нудний! Із доступних продуктів, тому виходить економно. Тонесенькі листкові коржі і соковитий крем на яблуках".
Постав Бога на перше місце - і все стане на свої місця
Так кажуть мудрі люди. І правильніше в даному випадку не скажеш, бо як би ми не називали це свято: Преображенням, Спасом чи іншими назвами - на першому місці буде Бог і спасіння, про яке в ці дні особливо згадується на святкових богослужіннях.
І як вшановувати це велике свято - дуже особиста справа кожного. Нехай святяться меди, яблука, інші дари городів і полів! Печуться пироги, поминаються ті, хто відійшов за межу, звучать щирі молитви. Як подяка небесам і як прохання благословення.
Публікацію проілюстровано світлинами Анатолія Борейка, зроблені на теренах Національного музею народної архітектури та побуту України.