Журналістка Еспресо Ольга Чайка запитала в експертів, наскільки ймовірне припинення поставок пального із Білорусі і що буде з цінами на бензин в Україні в такому разі.
Василь Дмитрів, маркетинг-директор ОККО:
Станом на сьогодні всі білоруські заводи - їх два: Мозирський і Новополоцький - вони грузять ритмічно і декларують подальшу стабільну роботу. І всі заявки, які ми робимо, вони підтверджують і чемно виконують. Тож ми не очікуємо зараз якихось суттєвих змін.
Ми, звичайно, розуміємо, що ситуація політична і вона може кардинально змінитись у будь-який момент. Ринок зараз працює із непоганими залишками, які дозволять ринку досить швидко перебудуватися. В першу чергу за рахунок того, що цей ринок добре диверсифікований. Тож всі великі гравці зможуть швидко переорієнтуватись на поставки з інших європейських заводів. Ресурс легко заїде з моря.
Відповідно, якісь зміни по Білорусі не мали б сильно вплинути на ринок нафтопродуктів в Україні. Звичайно, якщо ресурс буде доставлятись з інших європейських заводів чи морем, то це буде дещо дорожче - у першу чергу тому, що логістика буде дорожче. Це вплине на ціну, але несуттєво і не кардинально.
Роман Ніцович, директор з досліджень аналітичного центру DiXi Group:
Зараз працівники окремих білоруських підприємств розглядають можливість оголошення страйку. Щодо нафтопереробних заводів (НПЗ), продукція яких імпортується в Україну. У Білорусі працює два НПЗ -"Нафтан" (Новополоцьк, Вітебська обл.) та Мозирський (Гомельська обл.). Працівники “Нафтану” дійсно зібрали підписи і можуть оголосити страйк із 29 серпня. Щодо Мозирського НПЗ таких повідомлень немає - хіба що про ініціативу одного з цехів цього підприємства приєднатися до страйку.
Поки що ці наміри ніяк не впливають на ситуацію із постачанням палива до України.
Звичайно, події в Білорусі впливають на настрої трейдерів. Є певна нервозність. Але поки що немає сигналів, що поставки припиняться.
На українському ринку поки що існує певний профіцит пального, особливо дизельного. Тобто у мереж, які займаються реалізацією пального, є певні запаси, які, можливо, дозволять пом’якшити вплив, якщо дійсно білоруські підприємства приєднаються до страйку і це якимось чином вплине на поставки. Але поки що я не бачу значних передумов для того, щоб ситуація загострилась аж до зупинки підприємств. Тому що у нафтопереробних заводів є певні технологічні особливості: виробництво досить складно зупинити.
З іншого боку, ринок нафтопродуктів в Україні відкритий. Тобто, в разі зупинки імпорту з одного напрямку в України є можливість переорієнтації імпорту на інші напрямки, тобто з країн ЄС. Звичайно, це може вплинути на ціни - у такому випадку вони зростуть. Але зрештою ринок збалансується, і не виключено, що ціни будуть повертатися до попередніх значень.
Геннадій Рябцев, директор спеціальних проєктів Науково-технічного центру "Псіхєя":
Як офіційні особи, так і протестувальники запевняють, що подій в Білорусі жодним чином не вплинуть на обсяги відвантаження нафтопродуктів, вироблені на Мозирському й Новополоцькому заводах.
Наскільки мені відомо, протестні акції не призвели до зупинки жодного з місцевих підприємств. Ці акції скоріше схожі на зустрічі працівників із керівництвом і не впливають на обсяги виробництва.
Зараз деякі засоби масової інформації поширюють одну, на мій погляд фейкову, новину про зупинення новополоцького “Нафтану” нібито через протестні акції. Але на цьому підприємстві лишень відбувається плановий ремонт, розпочатий ще до виборів.
Утім, не варто нехтувати декількома малоймовірними, проте можливими сценаріями розвитку подій, що здатні спровокувати виникнення проблем в Україні.
По-перше, запровадження Україною економічних санкцій проти Республіки Білорусь. Проте, оскільки ми купуємо в нашої північної сусідки близько третини споживаних нафтопродуктів, це буде, скоріше, санкціями проти українських автомобілістів. Окрім цього, це призведе до збільшення закупівель дизельного палива і скрапленого нафтового газу в Російській Федерації, що виглядає нонсенсом.
Другий сценарій. У Білорусі, як і в Україні, є "гарячі голови", переконані, що діють державі на благо, хоч розуміють його по-своєму. Вони цілком здатні щось підірвати чи щось зупинити, навіть якщо 99,9 % населення, із протестувальниками включно, вважатимуть, що цього робити не треба.
У такому разі Україні стане непереливки. Треба буде переорієнтовуватися на інші маршрути постачання, насамперед із західного напрямку і з моря. Але на це піде близько місяця, тоді як наявних запасів нафтопродуктів на цей час може не вистачити. Як наслідок - ажіотажний попит, зростання цін і можливі проблеми із проведенням осінніх польових робіт.
Наголошу ще раз: наведені сценарії - запровадження санкцій Україною та блокування постачань нафтопродуктів екстремістськими угрупованнями на території Білорусі - є малоймовірними.
Попри це, Україна як держава повинна мати плани дій, у тому числі на випадок реалізації цих сценаріїв. І такі плани розробляються, свідченням чого є нещодавна нарада у Міненерго, де обговорювалися можливі дії уряду в разі переривання постачань білоруських нафтопродуктів в Україну.
Сергій Куюн, директор "Консалтингової групи А-95", публікація на Facebook:
Про вплив білоруської кризи на паливний ринок.
Ось уже протягом тижня трейдери намагаються зрозуміти, що буде з поставками нафтопродуктів з Білорусі після початку масових протестів. Хвилювання зрозуміло: білоруси займають більше 30% нашого ринку.
Поки НПЗ працюють, про приєднання до страйку заявили працівники НПЗ "Нафтан". Від другого і основного постачальника палива в Україну - Мозирського НПЗ - новин поки немає.
Я сильно сумніваюся, що стабільності роботи білоруських НПЗ щось загрожує. Трудові колективи не можуть не розуміти, що будь-яка дестабілізація виробництва вдарить не по Лукашенко, а по ним. Єдиний, хто може дестабілізувати ситуацію - це Росія, яка забезпечує левову частку сировини. Але мотивів цього я теж не бачу, хіба що ситуація якось сильно радикалізується.
Як би не складалася ситуація з поставками з Білорусі - максимум, чим це може відгукнутися для нас - тимчасовою, дво-тритижневого турбулентністю. Не дефіцитом, не різким стрибком ціни, а саме тимчасовою дестабілізацією, та й то не факт.
По-перше, ми вже півроку живемо з величезним профіцитом дизельного палива і бензину. Трейдери продають його в кращому випадку в нуль, настільки перелитий ринок.
По-друге, ринок України відкритий для поставок з усіх боків. І це ще раз доводить важливість збереження диверсифікованої моделі, яку раз у раз ставлять під сумнів українські переробники, пропонуючи ввести то мита, то квоти. За останній рік вже тричі «збоїли» то росіяни (серпень-вересень 2019 го), то білоруси (перший квартал 2020 го), але за рахунок диверсифікації ці кризи проходили для кінцевого споживача непомітно. Упевнений, так буде і цього разу (знову ж таки, якщо матиме місце кризовий сценарій, в який я не особливо вірю).