Майкл Шебон. Місячне сяйво. – Х.: Фабула, 2020
Цей роман сучасного американського класика, лауреата Пулітцерівської премії – справжній шедевр, який чекали, як книгу десятиліття. З одного боку, нелінійна оповідь, постійні флешбеки і мова не від першої особи створюють химерний калейдоскоп сюжетів, які гідні величної сімейної саги. З іншого боку, такий собі автофікшн, в якому дід і баба головного героя розповідають все своє життя так, ніби дивишся грандіозний воєнний блокбастер – щоправда, з іншого боку історії. Адже обидві родичі героя розповідають про карколомні пригоди вже наприкінці життя, коли дід вже невиліковно хворий, а баба все ще ховається від примарного коня. Адже обоє – колишні в’язні німецьких таборів, і вся їх молодість минула за часів Другої світової війни. Дід, американський єврей, страшенний фанат космосу і ракетобудування, полював на гігантського пітона, який зжер кота, за спробу вбивства свого начальника потрапив до тюрми, де познайомився з майбутнім компаньйоном, намагався вийти на слід Вернера фон Брауна, колишнього штурмбанфюрера SS, автора американської космічної програми і творця ракети Фау-2, яку збирали укладені в таборах смерті. Дружина діда, "французьке" кохання усього його життя, яка не краще за чоловіка, постійно зникає з дому, розповідає на телебаченні страшні історії, майстерно розкладає карти Таро, чує голоси і марить тим самим Конем Без Шкіри, який переслідує її і зводить з розуму. Союз цих двох людей являє собою той випадок, коли найближчі люди виявляються один одному абсолютно незнайомими, і дізнаються всю правду лише тоді, коли родинні скелети починають випадати з шафи.
Мартін МакДона. Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020
П’єси сучасного ірландського драматурга і кінорежисер, видані за сприяння Українського Культурного фонду, ставлять провідні театри світу, включно з українськими. Проблеми, заторкнуті зокрема у трьох п’єсах збірки, - актуальні та злободенні, як, наприклад, у "Королеві краси з Лінана" - про нерозуміння й непорозуміння між поколіннями батьків і дітей, де стара егоїстична матір тримає при собі все життя доньку, занапащаючи її особисте щастя, що зрештою скалічує долі усім. Так само у "Людині-подушці" - вражаючій п’єсі на межі абсурду і трилеру, де в поліції "катують Катуняна", письменника і жертву або вбивцю дітей - автор вдається до метафор, щоб окреслити проблему жорстокого поводження з дітьми й зображає варіанти того, до чого призводить скалічена з малих літ дитяча психіка. Дійсність при цьому вже неможливо відмежувати від вигадки, жертви оживають, копи пишуть оповідання, але страту ніхто не відміняє.
У третій п’єсі "Усікновення руки в Спокані" зображено чоловіка, який усе життя витратив на пошук того, що йому не потрібно й повернути це загалом не вдасться. КАРМАЙКЛ (зупиняючись): Але ти повинен знати одну штуку. Це для мене важливо, щоб ти знав. Мервін киває. Пауза. КАРМАЙКЛ: Вони забрали мою руку! (Пауза.) Забрали мою руку. А не треба було. Я хочу її назад. Просто хочу її вернути». Утім, найбільшим розчаруванням для героя стає те, що шукане завжди було з ним, а він цього не помітив.
Джанін Каммінс. Американський бруд . – Х.: Vivat, 2020
За сюжетом цієї соціальної драми, життя Лідіїї було спокійним спокійним і радісним: вона власниця затишно книгарні, щаслива дружина і мати. Розмірений плин буднів сколихнув Хав'єр - загадковий чоловік, що опинився на порозі її крамнички. Як і Лідія, він обожнює рідкісні книжки й маловідомих авторів. Та невдовзі жінка дізнається, що Хав'єр - наркобарон, а її чоловік Себастьян написав розгромну статтю про нього. За цю помилку журналіст платить життям, а Лідія с сином, щоб сховатись від Хав'єрової помсти, мусять тікати з Мексики до США. Рятуючись від смерті, мати з сином не здогадуються, що куди приведе їх шлях біженців. Разом з іншими мігрантами вони подорожуватимуть на дахах потягів, ховатимуться від міграційної служби та наркокартелів, спізнають обман і насильство, опиняться у страхітливій пустелі. Чи переможуть вони у цій боротьбі за життя? Або ж приєднаються до числа безіменних жертв...
Леся Івасюк. Зашморги. – Чернівці: Видавництво 21, 2020
За сюжетом цього роману, журналістка Ореста отримує завдання від австрійського актора: знайти інформацію про остарбайтерку Марію – першу дружину його батька. Ці пошуки охоплюють кілька часових пластів і життя кількох поколінь в Австрії та Україні. Крок за кроком Ореста розплутує клубок таємниць і віднаходить людей, про існування яких не запідозрювала ні вона, ні замовник. Журналістка зіштовхує два різні світи: традиційно австрійський, з його специфічним укладом, та український, її рідний. У цьому інтелектуально-історичному трилері всі герої мають свої історії та трагедії, але спільне одне: вони, нарешті, з цікавістю й острахом відкривають для себе одне одного. Для багатьох минуле схоже на зашморг, яке з роками затягується все міцніше, і потрапляють у нього всі без виключення – від катів до жертв. Так само серед тем роману – голодомор в Україні 1932-33 років, історія підпільної діяльності ОУН-УПА в Австрії, злочини НКВД, повоєнний Відень та інші проблеми того часу.
Річардас Ґавяліс. Вільнюський покер. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2020
Автор цього роману недаремно попереджав своїх читачів: "Ця книжка не призначена для тих, хто в літературі шукає розваги та приємного відпочинку". Його історія - це переломний твір у литовській літературі, адже, будучи написаний "у шухляду" в 1979–1987 роках, виданий у листопаді 1989 року, одразу після падіння Берлінського муру, він ознаменував інакшу - самостійну й незалежну — літературу. У чотирьох різних версіях подій розкривається контрольоване всюдисущою тоталітарною системою вільнюське життя у кінці 70-х — на початку 80-х років ХХ століття за часів Брежнєва. У романі на читача чекає не лише детективна інтрига в дусі "хто це зробив", просякнута підозрілістю атмосфера чи похмуро-сіра повсякденність, але й своєрідна підкладка роману - метафори пізнього радянського періоду, які прославили автора і якими концептуально пронизано весь твір.