Ґлен Ґрант: Не знаю, що в голові у президента, але бачу здачу позицій і нічого взамін. Це політика дурдому

Заява про можливий допуск бойовиків до інспектування українських позицій це ж не просто нонсенс, вона викликала величезний скандал і не лише у суспільному вимірі, але й вимірі сприйняття військовими.

Очевидно, що військові були б розчаровані. Коли ви на війні і ваші друзі загинули, наприклад  були застрелені, ідея, що ворог має прийти подивитись на ваші позиції, - адже  є таємницею, як саме ви захищаєте країну – на мою думку є повним нонсенсом.  Якби був, скажімо, обмін і ви мали б змогу подивитись на позиції тієї сторони, а  вони, в свою чергу, подивились на ваші і після цього нічого б не трапилось, то це була б інша річ. Але  це нечувано, коли лише одній стороні дозволяють оглянути позиції її ворога. У моєму досвіді немає такого випадку, коли б дозволяли робити щось подібне  будь-де.  Кажучи про майбутнє, то все що ми робимо, дозволяючи ворогові  такі речі,  дає йому перевагу у війні. Це ж війна, ворог певно не казатиме, - "О, як чудово. Ми теж повинні дозволити їм прийти до нас". Думати таким чином -  жити у світі казок, бо ж так не буває. Вони повернуться і використають свої знання для отримання переваги, а наша  сторона отримає деморалізованих солдатів. Вони й так почуваються  пригніченими через так зване перемир’я, яке насправді не  є у військовому сенсі перемир’ям, це політична перевага для Путіна. Це політичне посилення для Росії, а не для України. 

Ну, сьогодні Пушилін заявляє, що Україна повинна те то зробити, завтра він заявить, що Україна повинна зробити ще щось додатково, бо у апетитів Кремля у деморалізації України нема меж. Ми розуміємо, що наступним ультиматумом може бути ще щось страшніше і гидкіше. 

Компроміс має дві сторони. Якщо ж ти чимось поступаєшся, і не  отримуєш  щось навзаєм, то це не компроміс, це - капітуляція. Тож таким чином жодного компромісу ми не мали. Що відбувається, так це те, що Україна, крок за кроком,  дає Путіну те, що він хоче. І ви праві, а яким буде наступний крок?  Повна демілітаризація Україною лінії фронту зі свого боку? Я не знаю, що в голові у президента, але зрозуміло, що далі продовжуються помилки і відбувається здача, здача, здача і нічого взамін. Це політика дурдому. 

Просто Україна розміновує наші позиції, але ж ми розуміємо, що покладатись на слово "російського офіцера" не випадає. Ми це вже бачили в ситуації з Іловайськом.  Російські офіцери давали слово, прокреслювали "зелений коридор" і після цього почали вбивати наших військових. І маю передчуття, що зараз подібна ситуація може повторитися. 

Ви не можете вести переговори про курей із лисом чи з ведмедем. Вони не мають розуміння переговорів і це зрозуміло після Дебальцева чи Іловайська, чи візьмемо теперішнє  перемир’я. Скільки перемир' їв ми мали до того? Тисячі? І жодне з перемир' їв  не зупинило війни. Вони не мають на меті зупиняти війну. Вони дають лише політичну перевагу Путіну. І вони будуть продовжувати, допоки українці не скажуть "стоп".

В мене таке відчуття, що Кремль затягує час, а з другого боку намагається усіляко деморалізувати українську армію, через ті чи інші дії українських чиновників і високопосадовців, які можуть розцінюватись як певна зрада. Йдеться, зокрема, про ситуацію з вагнерівцями і не тільки, з дивними відставками. А в той самий час Росія завершує стратегічне  оточення України.

Якщо ви подивитесь на президента і його адміністрацію, то вони бачать свою стоп-лінію. Про що вони говорять увесь час? Що збереження життів важливіше за державу. Якщо ж ви поглянути на, скажімо, Другу Світову, то для Росії, Великої Британії чи будь-якої іншої країни суверенітет, державна незалежність були важливішими за життя індивідуума. Люди помирали для того, аби зберегти країну як країну. Це те що і роблять українці. Але президент не вважає це важливим, він не оцінує ситуацію так, що для України Донбас і Крим є важливими, якщо ж він вважає навпаки, то якось дуже дивно це показує. Він не обирає для роботи на Україну людей, що люблять Україну, а обирає тих, хто любить Росію. Це показує хід його думок. Білорусія це інша проблема. Зараз досить складний час для Путіна, адже останнє, чого б він прагнув -  одночасно воювати на Донбасі і отримати ситуацію протистояння у Білорусі. Це одна з причин перемир’я. Путін може тримати у голові лише одну задачу і зараз це питання Білорусі. Тож зараз гарний час створити йому проблеми, аби люди в Росії збагнули, що він зовсім не якийсь "видатний Бог". Він воює з українцями, воює з білорусами і можливо росіяни подумають, що надходить саме той час, аби їм перемогти його.

У нас розгорівся великий скандал, адже колишній голова президентської адміністрації Богдан, зазначив, що ситуація з вагнерівцями була і, радше всього відбувались певні телефонні дзвінки між Києвом і Москвою. Це величезний скандал. Як зараз Україну сприймають наші західні союзники?

Я думаю, що можна це побачити із відповіді Великої Британії, котра намагається допомагати вашим військово-морським силам. Люди розуміють, що повинні продовжувати допомагати Україні як країні, але я думаю, вони абсолютно свідомі, що керівництво, скажімо, працює на Україну не тою мірою якою було б необхідно. Вони це бачать, як і бачили те, що відбувалось в Україні останні шість років. У столицях ЄС фрустрація через дії вашого керівництва. Але у деяких столицях навіть задоволені цим, бо вони хочуть кінця війни, і їм все рівно чи буде Донбас частиною України чи Росії, і чи Крим буде українським чи російським. Ми ж бачимо, що німці більш зацікавлені у заробітку грошей, аніж у підборі  твердих аргументів щодо Донбасу і Криму. Але також можна побачити і протилежне, в таких країнах як, наприклад, Литва, що надзвичайно сильно підтримує Україну. Є країни, що мають тверду позицію у НАТО щодо цього. Естонія і Латвія також, адже країни Балтії розуміють, що Росія є головною проблемою і слід єднатись проти Росії. Тож є хороші і погані позиції, але фрустрація через ваше керівництво точно є. 

Просто якщо є люди, що працюють на Кремль і вони перебувають в українських військово-політичних інституціях, то це величезний скандал, адже про яку довіру з боку наших західних союзників може йти мова. Тобто якщо ви розумієте, що в столиці сусідньої дружньої країни перебувають російські агенти і вони працюють на уряд цієї країни, то як ви можете вести серйозні справи з цим урядом.

Це добре питання. Звісно з великими труднощами. Якщо ви подивитесь, що дехто з них говорить, то побачите, як вони ненавидять Захід. Які слова вони використовують проти Заходу і якою твердою мовою. Всіх, кого я знаю з політиків НАТО розуміють відмінність між цією російською п’ятою колонною, якщо хочете, і вашим суспільством загалом. Що дійсно важливо для України, то це те, що суспільство повинно вести діалог з іншими країнами. І одна з найбільших проблем, що все хороше про Україну ми можемо прочитати або на українській, а ще більше на російській. Ваша країна перебуває у дуже серйозній грі і ви не перемагаєте у ній. Ви програєте гру у сфері зв’язків з громадськістю, у стратегічній комунікації в  Європі та Америці; але ви не маєте права на втому. Ви повинні бути сильнішими ніж супротивна сторона.

А чи є загроза, на вашу думку, розгортання військових навчань Кавказ-2020 у масштабну підготовку агресії проти України? 

Усі великі навчання у Росії є підготовкою до можливих масштабних дій в Україні. Велике питання, коли Путін відчує, що настав той час і що всі зірки зійшлись для його успіху. Я думаю він переживає, що це не матиме успіху, і це одна з причин, чому він не йде на завоювання. Є велика різниця між відправкою у країну 150 чи 200 "зелених чоловічків" зі спецназу і використанням усієї армії. Його армія не в найкращому стані. Згадайте, у нього багато старих танків та автомашин, багато людей, які, чесно кажучи, є алкоголіками. Система керівництва армією також не в порядку. Вона гірша у багатьох випадках ніж в українській армії. Я не думаю, що багато російських солдатів будуть готові померти. І я думаю в Кремлі це знають. Шойгу це знає. Спеціальні сили це одне – вони кваліфіковані й оплачувані, а от пересічні солдати – це інше, тож  для росіян перехід через ваш кордон саме з такими солдатами є великим ризиком. Для них це дуже великі ризики і  вони знають, що українська армія буде воювати. Зараз навіть неважливо наскільки ваша армія краща, але вона точно битиметься. Українська армія вже не повторить Дебальцеве чи Іловайськ. Вони вже набагато кращі  та сильніші за тамті  часи і вони не здадуться, коли росіяни перейдуть кордон. І Путін це знає. А ще, як я вже казав, він зараз зайнятий Білоруссю  і думаю зараз він не може собі дозволити мати дві проблеми одночасно.