live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Зараз гривня мала б укріплюватися, але через девальваційні очікування — падає, — представник ICU Ніколайчук


фото: rbc.ua
Сергій Ніколайчук — голова департаменту макроекономічних досліджень інвестгрупи ICU. Раніше обіймав посаду заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Працював у Національному банку

Викладає у Київській школі економіки, з квітня 2020 став науковим співробітником школи. Також є викладачем Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, де він вчився на магістра економіки, захищав дисертацію та отримував ступінь кандидата економічних наук.

Сергій Ніколайчук в ефірі програми “Еспресо: капітал” на телеканалі Еспресо розповів, чому падає гривня, чи розірвані стосунки з МВФ і коли чекати відновлення економіки після коронакризи. Ведучий програми - Андрій Яніцький, директор Центру журналістики Київської школи економіки.

Пане Сергію, доброго дня! Як людина, яка тривалий час працювала у Національному банку, поясніть, будь ласка, які зміни відбулися з нашою монетарною політикою. Цього тижня було оголошено якісь зміни в бік гнучкого інфляційного таргетування. Можете простими словами пояснити, що це таке, чи треба нам хвилюватися, бігти міняти гривню на долар, чи купувати консерви?

На жаль, сам документ ще не опублікований. Але з того прес-релізу, який був опублікований на сайті Національного банку щодо ухвалення основних засад я, чесно кажучи, не побачив якихось серйозних змін. Так само був підтверджений режим інфляційного таргетування, ціль — 5% +/- 1 відсотковий пункт, плаваючий обмінний курс, горизонт 9-18 місяців для досягнення цілей монетарної політики.

Так, у прес-релізі мова йшла про гнучкість, але режим інфляційного таргетування є гнучким за своєю сутністю. Центральний банк приймає до уваги різні фактори, коли приймає своє рішення, але орієнтується, перш за все, на досягнення своєї інфляційної цілі на прогнозному горизонті.

Ви кажете, що нічого, здається, не змінюється кардинально у політиці Національного банку України. Що він так само буде більше слідкувати за тим, як зростають ціни, ніж за курсом. Але ми бачимо поступове падіння курсу гривні. Чи немає тут якоїсь загрози? Чому воно відбувається?

У нас щодо курсу гривні взагалі достатньо цікава ситуація в цьому році. Тому що, якщо подивитися на фундаментальні фактори, то ситуація на валютному ринку мала б бути абсолютно протилежною. У нас за 7 місяців цього року поточний рахунок був у профіциті, який сягнув $7 млрд порівняно з дефіцитом майже 3 млрд за аналогічний період минулого року.

У нас торговий дефіцит скоротився майже до нуля за цей період. Тоді як в минулому році за сім місяців він перевищив $6 млрд.

Тобто суто математично мало б бути навпаки — укріплення гривні. А чому ж відбувається зворотній процес?

Питання в тому, що незважаючи на такі міцні фундаментальні фактори наслідки погіршення настроїв, погіршення девальваційних як населення, так і бізнесу, так і іноземних інвесторів, вони поки що переважають.

Тобто психологія впливає на курс?

Так, у нас завжди на рівень курсу дуже великий вплив мали психологічні фактори.

Колишній голова Офісу президента Андрій Богдан цього тижня в одному з інтерв’ю стверджував, що МВФ заморозив співпрацю з Україною та очікувати нового траншу кредиту раніше грудня не варто. Яка ваша оцінка — будуть гроші від МВФ раніше?

Якщо чесно, то ще в червневому макроекономічному огляді ми прогнозували, що надходження наступного траншу буде не раніше наступного року. Ми базувалися при цьому на попередній історії взаємовідносин української влади з МВФ. На жаль, наші очікування поки що тільки підтверджуються. Так, ми бачимо певну паузу у відносинах між Україною та МВФ. Так, постійно йдуть перемовини на робочому рівні, але ми не бачимо офіційної місії щодо першого перегляду програми.

Але наші відношення заморожені, чи взагалі розірвані?

Ні, я б не говорив про розірвання як про якісь критичні пункти у взаємовідносинах з МВФ. Ми все-таки очікуємо, що на початку наступного року ці переговори пришвидшаться і Україна зможе отримати наступний транш. Але про певні ускладнення я б говорив.

Є декілька критичних моментів. Таких, як питання щодо незалежності Національного банку, — хоча останнім часом ці побоювання дещо знизилися, але питання залишаються. Це і напади на реформу корпоративного управління, і на антикорупційні органи, це і обмеження заробітних плат у державному секторі, і, по суті, початок бюджетного циклу, — і, відповідно, це теж є вагомим питанням у взаємовідносинах з МВФ. Тому, враховуючи всі ці фактори, ми не очікуємо надходження наступного траншу у цьому році.

Пане Сергію, чи є в України, як в держави, заощадження “на чорний день”, “заначка”?

На жаль, в України немає такого стабілізаційного фонду, як, наприклад, у певних країн, багатих на природні ресурси. Наприклад, Норвегії чи тієї ж Росії.

Але певною мірою як таку “заначку” можна розглядати міжнародні резерви, які на кінець серпня сягнули $25 млрд. В принципі, це вже непоганий рівень, він майже сягає мінімального рівня безпеки за критеріями міжнародного валютного фонду — і, дійсно, його можна розглядати як “заначку”.

Але ж ми ще й багато заборгували. Як багато ми зараз винні нашим кредиторам?

За останньою інформацією Міністерства фінансів загальна сума державного та гарантованого державою боргу України станом на кінець липня становила 2,4 трлн грн. Це приблизно $85 млрд або майже 60% від річного ВВП держави.

Тобто навіть якщо ми нашу “заначку” сплатимо за борги, то ми ще винні залишимося і не вистачить, щоб розрахуватися зі всіма кредиторами.

Зі всіма кредиторами — не вистачить. Але знову ж таки, це весь борг, який у нас розподіляється і на борг перед Національним банком, і на борг перед резидентами, і нерезидентами. Якщо ми говоримо про власне зовнішні запозичення — то цей борг набагато менший.

Я розумію, що це так не працює. Ми не витрачаємо золотовалютні резерви на те, щоб гасити борги. Просто для розуміння, скільки ми винні і скільки в нас є. Але зменшувати борги треба, чи це нормальний рівень, 60% ВВП?

Якщо ми говоримо про країну з ринком, що розвивається, як Україна, то, мабуть, 60% від ВВП — це такий, достатньо критичний рівень.

В принципі, непогано було б Україні мати трішки нижчий рівень. Там, 40-50%. До речі, на кінець минулого року борг до ВВП в Україні якраз становив 51% ВВП. Він достатньо швидко зменшувався у нас останні роки. якщо у 2015-2016 роках він перевищував 80% ВВП, там майже 90% сягав, то достатньо стрімко зменшувався.

Ну, зараз карантин, COVID-19, і зараз знов зростає.

Зараз карантин, і так, певною мірою є сенс — і це добре, що у України є така можливість — коли прийшов такий певною мірою “чорний день”, брати ресурс у міжнародних фінансових організацій, залучати ресурс на ринку і витрачати ці кошти у скрутні часи. Для того, щоб мати такі можливості, треба у гарні часи заощаджувати і знижувати цей рівень боргового навантаження.

Отже, останнє питання. Давайте підіб’ємо підсумки, дамо якийсь прогноз. Чи витримає наша економіка цьогорічний карантин, другу хвилю. І з яким економічним падінням ми завершимо цей рік? І чи можна все ж таки очікувати на зростання у наступному? Чи ця “чорна хвиля” ще надовго?

У нас після жорсткого карантину весною у червні, у липні було достатньо стрімке пом’якшення. І обмеження в Україні були досить м’якими, порівняно з іншими країнами. І економіка дуже швидко оговтувалася. У серпні на тлі збільшення випадків зараження трішки почали збільшуватися обмеження на регіональному рівні в рамках адаптивного карантину. Але цей рівень обмежень набагато нижчий, ніж весною, і економіка за різними високочастотними показниками досить швидко продовжує відновлюватися.

Надалі ми очікуємо, що ці спалахи і обмеження на регіональному рівні будуть продовжуватися до кінця цього року, скоріше за все, і в першому півріччі наступного року. Але при цьому ми бачимо, що і домогосподарства, і компанії вже набагато краще підготовлені до цих нових хвиль зараження, до нових хвиль переходу на дистанційну роботу, дистанційну освіту.

Тому наш базовий сценарій — це те, що зростання уповільниться порівняно з попередніми місяцями. Але відсутність жорстких заборон і катастрофічних наслідків для економіки, подібних до весняних, продовжуватиме цикл повільного зростання економіки.

Тобто це +3%, +4%, якщо у відсотках до ВВП міряти?

В результаті да. Якщо говорити по конкретним цифрам, то по цьому року ми зараз опублікуємо новий прогноз, ми дещо покращили наш прогноз ВВП. Звичайно, ми все ще очікуємо падіння — погані показники весни, літа — але ми вже знизили ці темпи падіння до 5,7% з 6,7%, як ми очікували у червні. Цьому сприяли якраз достатньо стрімке включення економіки влітку і також покращення умов торгівлі через високі ціни на залізну руду, як ми і очікували і раніше. В принципі, Україна досить непогано проходить цю глобальну кризу — це не тільки українська криза. А завдяки своїм структурним характеристикам та проведеній макрофінансовій стабілізації у попередні роки…

А в наступному році скільки?

А в наступному році ми очікуємо вже достатньо стрімке відновлення економіки. Очікуємо зростання на рівні 5,5%. Очікування достатньо оптимістичні — бачимо відскок трішки вище, ніж у більшості аналітиків на ринку.

 

Все по темі

новини партнерів

30 вересня, 2020 середа

30 вересня, 2020 середа

29 вересня, 2020 вівторок

Відео

Введіть слово, щоб почати