Змушений розчарувати Вітольда Павловича: справа не у віці, а у переконаннях.
Українське суспільство реагує, перш за все, на готовність колишнього глави уряду діяти у рамках пропагандистського дискурсу, який заданий ворогом. І для цього зовсім не потрібно бути літньою людиною. Для цього потрібно просто підтримувати кремлівське уявлення про Україну як про недодержаву, яке може існувати тільки з ласки Путіна - і те до того часу, поки оскаженілий кремлівський правитель не вирішить включити територію цієї держави до складу своєї огидної псевдоімперії. І я знаю чимало молодих людей - деякі з них навіть стали депутатами Верховної Ради від нашвидкоруч створеного колишнім телевізійним коміком політичного шапіто - які поділяють погляди Фокіна і старанно працюють на демонтаж нашої держави. І ставлення до цих людей у прихильників української державності таке ж, як і до літніх демотиваторів. Хоч ці люди і годяться Вітольду Павловича в онуки. І я не розумію, чому колишній прем'єр-міністр ніяк не усвідомить: ніякий Гордон не зробить велику ногу маленькою, якщо вона з самого початку не поміщається у чобіт. Адже це старе кіно Фокін повинен був подивитися!
Не розумію я і іншого: чому колишній прем'єр - як і багато інших українських політиків - свято вірить, що його кухонні фантазії здатні принести Україні мир, звідки такі ілюзії, така провінційність такий демонстративний непрофесіоналізм? Фокін - втім, як і Зеленський і багато інших політиків з оточення чинного президента - відкидає ідею конституційних змін заради надання особливого статусу окупованим Росією районам Донбасу. Але намагається довести, що Москву влаштує його вигадка про створення особливої економічної зони на Донбасі. Так, ніби Путін почав цю війну, послав “добровольців” і регулярні війська, озброїв найманців заради того, щоб Фокін влаштував там особливу економічну зону. Чому це взагалі потрібно слухати всерйоз, чому це потрібно обговорювати, коли Кремль не давав ніяких підстав думати що погодиться з подібними ідеями?
Чомусь Фокіну, як і Зеленському, як і іншим діячам з оточення глави держави не здається, що Москва висунула ідею про закріплення особливого статусу Донбасу в українській конституції зовсім не для того щоб повернути Донбас Україні, а саме для того, щоб його ніколи не повертати. Тому що у випадку з конституційними змінами Москва може зберегти контроль над окупованою територією навіть в разі її формального повернення до складу України. А може і взагалі зберегти нинішній статус-кво з «народними республіками», нічого нікому не повертати - зате в Конституції вже буде записаний особливий статус декількох районів країни, буде створено прецедент, який дозволить вимагати цього особливого статусу для інших районів сходу і південного сходу Україна в разі їх окупації або навіть без неї. Москва в будь-якому випадку виграє, а найголовніше - домагається подальшої дестабілізації української держави, що полегшить їй нові територіальні захоплення. А ось особлива економічна зона або інші дурниці Путіну абсолютно не потрібні, тому що вони не дозволяють йому домогтися поставлених цілей. І це є зрозумілим навіть студенту-політологу, а ось Фокіну не є зрозумілим, Зеленському не є зрозумілим, соратникам чинного президента не є зрозумілим.
І це нерозуміння - справжня загроза для майбутнього України.