Чи матимуть змогу фермери отримати кредит на купівлю землі під заставу землі? Які є застереження щодо цього? Чи готові банки кредитувати таких позичальників? Еспресо.TV поставив ці питання експерту в аграрному секторі, фермеру та представникам банківської галузі.
Олег Нів'євський, доцент Київської школи економіки, експерт із земельних питань:
Ринок кредитування фермерів після запуску земельної реформи буде невеликим. Оскільки сам ринок, його дизайн доволі обмежений. І доволі мало простору для його швидкого розвитку. Адже на першому етапі, до 2024 року набувати у власність землю сільськогосподарського призначення зможуть тільки фізичні особи. Навіть не фермерські господарства. Звичайно, фермерські господарства можуть виступати у ролі поручителя, але як юридичні особи фермери не зможуть купувати. В такому випадку банкам це, звичайно, цікаво, але я не думаю, що вони матимуть особливий ентузіазм. Бо банкам все ж таки цікавіше кредитувати бізнес, а не фізичних осіб.
І якщо не буде значної підтримки з боку держави в частині кредитування фермерів, то також особливого попиту з боку фермерів не буде. Але це буде принаймні якийсь крок до того, щоб якісь механізми запускалися. І коли з 2024 року юрособи матимуть право купувати землю, тоді ринок має розвиватися набагато швидшими темпами.
Вже зараз відбуваються розмови, і це дуже важливий елемент земельної реформи — саме підтримка малих фермерів. Як у кредитуванні, так і в диверсифікації, переоснащенні. Оскільки що б не говорили про різні запобіжники на ринку земель, все одно саме можливість малих фермерів конкурувати з середніми та великими — це основний запобіжник. Інші — це більше пилюка в очі. Якщо малі фермери не зможуть конкурувати за кредитні ресурси для купівлі землі, за переоснащення, то це буде дуже погано.
Зараз є декілька кроків, які допоможуть дрібним фермерам краще себе почувати — це Фонд часткового гарантування кредитів (законопроєкти № 3205і № 3205-2у Верховній Раді, — ред.). Його основна функція — це полегшити доступ дрібних фермерів до фінансування. Оскільки є не тільки питання вартості кредитів, відсоткових ставок, а те, що малі фермери зараз взагалі не кредитуються, бо банкам не цікаво з ними працювати в силу розміру більшості.
Однак законопроєкт про Фонд гарантування кредитів ще не прийнятий навіть у першому читанні. І навіть якщо його ухвалять дуже швидко, потрібно саму інституцію запустити. А на це потрібен не один місяць роботи: треба виділити кошти, найняти людей, прийняти статутні речі, запустити організацію, щоб вона працювала.
У частині державної допомоги будуть менші поступки. Бо встановлена зараз підтримка така хаотична, неефективна, жахлива, я б сказав. Її потрібно змінювати. Але маленькі кроки спостерігаються. Я чую, ведуться розмови про програми для безпосередньо малих фермерів. Не знаю, як вона буде розвиватися, але це досить позитивний сигнал.
Якщо все це запрацює перед запуском ринку землі, то буде досить позитивна картина. Але уряду та парламенту треба поспішати. При чому не просто поспішати, а поспішати в авральному порядку. Тому що часу залишається досить мало.
Микола Стецьків, засновник ФайнаBerry:
Прийнятні кредитні умови повинні мати критерії, по якому принципу кого кредитують. На сьогоднішній день є загальна картинка: кредитуємо бізнес, кредитуємо мікропідприємства. А по факту мікропідприємства не кредитуються, бо до них настільки великі вимоги, що підприємець не може їх виконати. Питання стартапів взагалі не існує.
Мікро- чи малі фермери — є проблема, бо немає критеріїв. На рівні держави досі невідомо, хто такий є малий фермер. Немає чітко прописаного, наприклад, що малий фермер — це оборот 2 млн грн/рік, до 100 га землі, ще якісь додаткові умови, які могли б охарактеризувати мікро- чи малого фермера.
Коли озвучується виділення 2 млрд грн на підтримку фермерства, як правило ці гроші не освоєні. Тому що вимоги узагальнені і спрямовані на великих фермерів, а малі і мікрофермери не можуть скористатися цими програмами.
І поки у нас не прописано, хто такий мікрофермер, малий, середній, великий, — ми не зможемо скористатися ані програмами, ані кредитами.
Наприклад, відкривається ринок землі, фермер шукає гроші. Держава говорить: ми можемо дати кредит, будь ласка, купуйте землю під заставу цієї землі. Але у такому разі фермер у базі банків фігуруватиме, як позичальник. Йому більше ніхто не дасть кредит на посів поля. А фермери зазвичай весною беруть кредити, щоб засіяти поля, це постійний цикл.
Щодо Фонду гарантування кредитів у сільському господарстві. Я місяці зо два тому ходив до банку і говорив про Фонд гарантування — з мене посміялися. Банк має чіткі умови по видачі кредиту. І хто б там не був гарантом, критерії залишаться сталими.
Я більш ніж переконаний, що повинен бути Фонд страхування. Вони озвучили, що він мав би наступного року запрацювати. Це те, що дозволило б кожному фермеру страхувати свій урожай і убезпечити себе від форс-мажорів, які є “червоною ганчіркою” для банків.
Загалом мені важко коментувати тему кредитування, поки ми не маємо чіткого розуміння, яким чином все працюватиме.
У нас багато чого робиться непослідовно і є застереження, що кредитами скористаються ті господарства, які і раніше користувалися усіма програмами для фермерів.
Олена Коробкова, виконавчий директор Незалежної асоціації банків України (НАБУ) в ході круглого столу, організованого Київською школою економіки:
Чи є у банків бажання кредитувати фермерів? Відповідь однозначна: так. НАБУ, як асоціація, вже кілька років підтримує відкриття ринку земель с/г призначення.
Якщо земля стане ліквідним активом, який буде легко продати на прогнозованих умовах — то кращої застави годі шукати.
Що нас обмежує? Наразі ключовим нормативним обмеженням щодо земельної іпотеки є мораторій. Мова навіть не про саму заборону продавати, а про її наслідки для майбутнього кредитування.
Через мораторій в Україні немає прозорого ринку таких земель, а значить, неможливо достовірно визначити майбутню ліквідність цієї с/г землі як застави. Тому відповідно до постанови НБУ № 351 про ризики до таких земельних ділянок буде застосовуватися найнижчий коефіцієнт ліквідності — це 0,35. Тобто при формуванні резервів під кредити будуть враховуватися тільки 35% від вартості земельних ділянок сільгосппризначення, наданих у забезпечення.
Чи зможе Національний банк попри Базельські принципи нагляду, скажімо так, авансом переглянути коефіцієнт агроземлі, — або банкам аграріїв доведеться чекати, поки ринок запрацює, — це важке та дискусійне питання.
Найбільш вагомою правовою проблемою в агроіпотеці можуть виявитися специфічні законодавчі обмеження щодо набуття власності на земельні ділянки с/г призначення юридичними особами з іноземними власниками. Тобто мова йде про всі банки з іноземним капіталом.
Якщо ми будемо говорити про очікування і вимоги до позичальників, до документації малого і середнього бізнесу, у цьому питанні для банків найголовніше — це прозорість, відповідність документів тому, що є насправді; достовірна інформація про бізнес, про фінансову і виробничу звітність.
Первін Дадашова, начальник управління макропруденційної політики та досліджень Національного банку України:
Національний банк здійснює оцінку коефіцієнтів ліквідності, базуючись на надійній статистиці про те, яка на практиці можливість реалізувати той чи інший тип заставного майна і які втрати при цьому понесе кредитор.
Для землі с/г призначення значення цих коефіцієнтів в т.ч. продиктовано відсутністю активного ринку та обмеженнями на реалізацію, що були чинними роками. Але після старту земельної реформи ми будемо готові зібрати інформацію про угоди з купівлі-продажу, та переоцінити відповідні коефіцієнти. Але для цього потрібен як фактичний запуск ринку, так і наявність певної активності на ньому.
Євген Заіграєв, керівник дирекції МСБ, ПриватБанк, в ходікруглого столу, організованого Київською школою економіки:
Ми, як і інші гравці ринку, оцінюємо, що буде відбуватися наступного року. Що ми бачимо? Закон дозволяє продаж невеликих ділянок землі виключно приватним власникам. Це означає, що той ринок землі буде обмежений. Чи цікавий цей ринок нам? Так, звісно, цікавий. Ми бачимо, що основний сегмент клієнтів, цікавих для банків, — не ті, хто буде купувати 3-4 га. Для банку будуть цікаві ті, хто буде купувати ближче до 100 га. Власники наділів від 100 до 500 га — цікава для банків група, якщо не брати агрохолдинги і великі компанії.
Яка є проблема на сьогодні? Проблема полягає в тому, що банк землі дуже фрагментований. Я бачив різні оцінки навіть наших співробітників, які професійно займаються агронапрямком. Вони кажуть, що 4 га — середній розмір наділу. Поле — умовно кажучи, 100 га, там купа власників, воно фрагментоване, ділянка може бути десь всередині. І тут питання для нас по готовності банків фінансувати такі малі ділянки, які знаходяться всередині поля, до яких важко дістатися, потім можуть бути проблеми із перепродажем, тому що вони будуть цікаві тільки тим, хто навкруги.
Також є проблеми з оцінкою. Бо ми не до кінця ще розуміємо, якою буде оцінка землі. Ми чуємо різні цифри, ми чуємо $1000-1500/га. Але це дійсно сильно залежить і від місця розташування, від хімічного складу землі тощо.
Якщо підходити в цілому — сегмент для нас цікавий, але ми будемо з обережністю запускати продукти. Наврядчи це будуть цільові клієнти, які захочуть купити 4 га, чи 5 га, чи 10 га. Бо це не рослинництво, це скоріше нормальні обсяги для продажу ділянок, наприклад, для ягідництва, для вирощування садів, але не для пшениці чи вирощування інших якихось таких культур, кукурудзи, соняшника і т.д.
В ринку ми будемо брати участь. Є багато позичальників, які цього захочуть.
Коли це запуск, коли ми не до кінця розуміємо ціну і механізми реалізації, будуть відносно більші коефіцієнти покриття заставою, які будуть вимагатися. Можемо прогнозувати, що це буде, умовно, 50% від реальної вартості землі, а половину фермер матиме вкладати власним коштом. Але це вимоги і рекомендації на стороні ризиків.
Я впевнений, що якби долучилася держава, — наприклад, з програмами тих самих кредитних гарантій, чи з іншими механізмами, які б допомагали банкам активніше входити в цей ринок, — то і апетити на ризик, і суми, які б банк готовий був фінансувати проти реальної ринкової оцінки вартості землі, були би більшими.
З середини 2021р. купувати землю с/х призначення зможуть тільки фізичні особи, купівля землі юридичними особами відкладена до 2024 року.
На цьому етапі, на наш погляд, фермер та його родина, які обробляють 50-100 гектарів землі, будуть основними покупцями землі та основними клієнтами для банків.
Банк при наданні кредиту фізичній особі буде дивитися в першу чергу на доходи фізичної особи і її спроможність обслуговування боргу, в дуже схожий спосіб як банк аналізує боржника для надання житлової іпотеки. Так як фізичні особи не мають, як правило, валютних доходів, з високою ймовірністю це фінансування буде надаватися тільки в національній валюті, при цьому досить низька облікова ставка НБУ буде підтримувати розвиток даного кредитування.
Основою для прийняття рішення щодо надання фінансування банками буде не застава землі, а спроможність обслуговувати кредит боржником. Це означає, що у боржника мають бути підтверджені прозорі доходи. Враховуючи значну частину тіньової економіки, в деяких випадках це може викликати проблему для прийняття позитивного рішення.