Карантин вихідного дня або ж карантин на виживання показав кілька важливих моментів.
По-перше, державницька верхівка так упевнено “лето целое пропела”, що від COVID-19 злягли усі.
Записує карантинні блоги у м’ятій футболці на фоні президентських штандартів Володимир Зеленський.
Десь у сусідній палаті в піжамі відпочиває глава Офісу президента України Андрій Єрмак.
Хворіють спікер Верховної Ради і його заступник Стефанчук. Злягли з COVID-19 в розпал бюджетного процесу міністр фінансів та міністр оборони.
Заразився коронавірусом навіть очільник МОЗ Максим Степанов, який як виявилось — не підписав декларацію із сімейним лікарем. І тепер балуватиме народ особистим ковідним жорстким блогінгом на тему “Шлях пацієнта”.
Сарказм долі і вища несправедливість те, що за кризу державного управління та ігнорування частиною вищеназваних людей масками та антисептиками — платитиме вся країна. Всі кінотеатри і спортзали, які без вихідних втрачають доходи і клієнтів. Всі магазини, ресторани і маленький бізнес, який дізнається про урядові ноу-хау лише увечері п’ятниці. Тобто всі ті, хто може просто не вижити до нового року.
Ані уряд, ані РНБО, ані Офіс президента, ані хтось із МОЗ не надали до цього часу притомне пояснення, яка логіка карантину вихідного дня. Як саме він допоможе розвантажити лікарні і вплинути на статистику у кілька тисяч нових хворих теж.
Доказів, що саме на вихідних поширення вірусу значно більше, ніж у робочі дні немає. Успішного досвіду країн у застосуванні карантину вихідного дня - теж. Фактично влада дала два меседжі “низам”. Перше — нас взагалі не хвилює, що буде з економікою, хто наповнюватиме бюджет для фінансування усіх цих ОПУ, СБУ, ВРУ і уряду — тобто усіх тих, хто не впорався з епідемією. Друге — медикам дуже чітко кажуть, що вони зараз - остання лінія оборони. Полегшення від цього карантину їм очікувати не варто. Карантин вихідного дня - це сигнал медикам: підкріплення не буде, але тримайтесь. А попереду ще - довга і тяжка зима. Не так давно у Франції порахували, що у них самих протиепідеміологічні заходи триватимуть до літа, а це значить, що за найскромнішими підрахунками у нашого медперсоналу мінімум 8 місяців напруженої роботи.
Поки центр зав’язнув у паніці — місцева влада бере ситуацію в свої руки. Точніше — дуже чітко показує ЗЕ і його команді, що може впоратись і без них. А подекуди — чхати вони хотіли на ініціативи уряду Шмигаля.
Саме так сталося із “карантином вихідного дня” у низці міст.
Десь таке рішення ухвалюють на основі рішення комісій з техногенної безпеки і надзвичайних ситуацій, які мають відповідну компетенцію щодо карантину.
А десь планують звертатися до Конституційного суду щодо законності такого рішення уряду. Тим паче КСУ у серпні визнав протиправними купу карантинних обмежень уряду ще весняного зразка. Тому мають повне право.
Карантин від Зеленського і його нульові пізнання в державному управлінні багатьом українським мерам просто таки подарували другий мерський термін. Взяти бодай мера Тернополя Сергія Надала. Скандали із забороною виходити із потяга на вокзалі у Тернополі, весняні карантинні обмежене і публічні звернення Надала до ЗЕ — допомогли меру отримати 75% на виборах. А ще стерти із пам’яті то історії із хабарниками із команди Надала, то неоднозначні вислови про геїв. За відсутністю здорового глузду в Києві — такі мери як Надал у себе вдома вважаються оплотом міцного господарника і керівника, який дбає про містян.
Тому нині Сергій Віталійович відмовляється від карантину вихідного дня — і його абсолютно підтримують. Бо ж комунікацію там явно не Подоляк з Мендель робили:
“Обмеження просто знищать економіку міста. На вихідні дні люди мають найбільшу суму виторгу, за рахунок чого мають можливість утримувати свої заклади і найманих працівників. Без таких виторгів люди втратять роботу, а місто втратить надходження, які ми не можемо втрачати”.
Ще далі пішов нинішній мер Львова Андрій Садовий, який вирішив скористатися колапсом центру по повній заради перемоги в другому турі мера 22 листопада.
Так, він спочатку заявив, що міська рада готує позов до Конституційного суду про те, чи міг уряд запроваджувати карантин у містах.
А потім заявив, що львівська комісія з надзвичайних ситуацій рішення щодо карантину “не акцептує”.
“У кожному львівському закладі, до якого прийдуть цими вихідні зі штрафом, покажуть фото президента, який в червні цього року пив каву в кафе з червоної зони в Хмельницькому. Знаєте, скільки штрафу він за це заплатив? Ніскільки!”, — пише про свої мерські ноу-хау Садовий у Facebook.
А трошки пізніше пішов далі і оголосив всі суботи і неділі до 30 листопада - робочими днями.
Так само хочуть виграти вибори мер Черкас Анатолій Бондаренко та очільник Житомира Сергій Сухомлин. Там у діло пустили рішення комісій з техногенної безпеки. Так само виступили проти запровадження карантину на вихідних в Івано-Франківську, Луцьку, Мукачевому, у Слов’янську та Краматорську.
Ситуація вимальовується наступна: якщо в березні-квітні мери дотримувались карантину, то у листопаді проти уряду Шмигаля виступили одразу кілька міст. І одразу підкріпили заяви своїх новообраних мерів заявами комісій з техногенних катастроф і відділами у 50 юристів — як це зараз відбувається у Львові. Тобто — провінція уже не слухає усе те, що каже Київ, а робить на власний розсуд. З одного боку — це не так погано, бо умовний Надал чи Сухомлин на тлі державників-самоучок із “Вечірнього кварталу” — просто гіганти здорового глузду та державного управління. І через те, що вірити у Зеленського чи Шмигаля нема сенсу — люди вірять їм.
Але є і важливий момент. Що якби те саме, що зараз, було навесні 2014 року? Коли центр ухвалював рішення про АТО і мобілізацію? А паралельно недоучки із Кривого Рога боролися із пандемією коронавірусу? Чи не сталося б так, що місцева влада відмовилась би і від мобілізації та казала жорстке “ні” надзвичайному чи воєнному станам? Бо ж умовний Андрій Садовий нині вважає, що опиратися рішенням центру не просто круто, а й треба. Буквально хизується тим, що звернення з оскарженням “карантину вихідного дня” піде до КСУ. До того Конституційного суду, який сам нині ходить по тонкому лезу і погруз у скандалах із незаконним збагаченням.
Я думаю, низка мерів від Партії регіонів, які мали владу навесні 2014 просто лікті зараз кусають і питають себе: “А що так можна було?”. І Слава Богу, що у них не вистачило клепки опиратися в тяжку весну 2014 рішеннями в.о. президента Олександра Турчинова чи прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Інакше — наша реальна карта країни могла б уже зараз бути удвічі меншою. Просто тоді “низи” боялися, а “верхи” мали якусь, але клепку.