Долучився до розробки прогнозної моделі для Азійського банку. Має ступені магістра електроенергетики, комп’ютерних наук Київського політехнічного інституту та спеціаліста з банківської справи Університету банківської справи НБУ.
В ефірі програми "Еспресо: капітал" Юрій Шоломицький розповів, який орган у державі може впливати на зростання цін та в чому основна проблема України у цій сфері.Ведучий - економічний оглядач Андрій Яніцький.
Чим займається ваш Центр макроекономічного моделювання?
Ми моделюємо економіку. Наприклад, якщо експерти кажуть, що обмінний курс має бути таким-то, це потрібно довести.
Тобто йдеться про математику, про факти, про розрахунки, а не про якісь емпіричні відчуття, так?
Абсолютно. Тобто ми хотіли б перевести дискусію від емоцій до точної оцінки, яку ми можемо потім простежувати в часі: наскільки ми помилялися, чому саме.
Нещодавно ваш центр підготував інфляційний огляд. Водночас і Національний банк України також готує інфляційний огляд. Навіщо країні два інфляційних огляди?
Насправді інфляційний огляд Нацбанку — це звіт про їхню діяльність. Тому що якраз Національний банк за своєю природою, оскільки він “друкує гроші”, то й відповідає за інфляцію. Тому що у довгостроковому періоді будь-яка надрукована гривня виливається в інфляцію. Тому ми не є конкурентом Нацбанку, ми хочемо більше розуміти інфляцію, розуміти, як на неї реагувати, запобігати її зростанню.
А як ви досліджуєте інфляцію? Чи ваші методи відрізняються від методів Національного банку? Можливо ви ходите по магазинам, дивитеся ці цінники, або якимось іншим чином?
По магазинам ми не ходимо. Тому що це, навпаки, може відвести нас від якогось фундаментального розуміння картини з інфляцією,. Але ми намагаємося привнести більше в сенсі розвитку певних математичних моделей, які дозволять нам чіткіше зрозуміти, які фактори поза інфляцією зараз існують.
Якою має бути інфляція? Чи є якась позначка, не знаю, 5-6-10%, яка ідеальна для розвитку економіки?
Для кожної країни ця цифра своя. Наприклад, для розвинених країн — 2%; для країни, яка ще розвивається — від 4 до 5%. Інфляція протягом тривалого часу, роками, має бути стабільною. Тому що стабільність — запорука гарного планування з боку бізнесу та населення.
Ми питали людей на вулицях, на які товари та послуги ціни зростають, а на які — падають. Люди не помітили, щоб ціни знижувалися.
Я б сказав, що на більшість товарів ціни все-таки зростають. Це відображається і якщо робити якусь персональну закупку, і за даними Державної служби статистики. Але я б не сказав, що ці темпи настільки високі або відчутні для того, щоб був привід для занепокоєння. Тому що якщо взяти офіційні цифри Держстату, то вони залишаються в межах 2-3% за рік. Але знову ж таки, це завжди велика проблема в економіці, тому що в кожного є свій суб’єктивний споживчий кошик, тому кожен міряє інфляцію персонально.
Тобто для бідних людей, у яких у споживчому кошику продукти складають більше половини, для них відчутне зростання на хліб і на їжу. А люди, у яких є “зайві гроші” на всілякі гаджети, а може навіть на побутову техніку, — вони не так вже реагують на здорожчання їжі.
Абсолютно правильно. Все залежить і від рівня доходу. Але дані, з якими ми можемо працювати — це офіційна статистика. Є орган, який за це відповідає — Державна служба статистики. Звісно, інфляція може не відповідати індивідуальним очікуванням або даним. Це як “в середньому по лікарні”.
А може уряду варто регулювати ціни? Ви пам’ятаєте, так колись було. І навіть за сучасних часів, при незалежній Україні були такі ідеї — регулювати ціни на товари, які найбільш дорожчають.
Я б сказав, що зараз уряд і далі продовжує контролювати ціни. Але, на відміну від історичної давнини, зараз це здійснюється не на рівні прямого контролювання цін для більшості товарів, на які залишився контроль, а просто здійснюється обмеження певної торгової надбавки.
Задача в тому, щоб обмежувати доходи тих фірм або підприємств, які можуть на цьому “гратись” — це монополії. Якщо це монополія, то, звісно, у неї є завжди є надбавка, яку вона заробляє собі понад нормальний рівень. І за рахунок регулювання надбавки цієї монополії можна досягти певного вгамування апетитів цієї монополії.
Окрім того, щоб вручну так регулювати ціни, виставляти тарифи, як ще можна впливати на інфляцію? Як уряд або НБУ може її регулювати?
Національному банку це найлегше робити, тому що у Національного банку є основний інструмент, який визначає інфляцію — це “друк грошей”. Якщо Національний банк вважає, що попит в економіці зависокий, то він повинен піднімати облікову ставку таким чином, щоб зупиняти економічну активність...
Але для України великою проблемою є те, що ми знаходимося під так званим “фіскальним домінуванням”. Міністерство фінансів весь час намагається, не скажу - бути щедрим, але позичати та через високий дефіцит бюджету також викликати і генерувати інфляцію.