Багато хто навіть говорять про те, що це початок кінця політичної кар'єри колишнього телевізійного коміка. Хоча, якщо задуматися, початок кінця кар'єри Зеленського був зумовлений самою його перемогою на президентських виборах - настільки нездійсненними були обіцянки і суперечливими очікування.
Але поразка у Кривому Розі - дійсно, знакова подія. Вона показує, що популярність Зеленського не діє навіть на жителів його рідного міста. Можливо багато хто з них досі пишається тим, що їх земляк став “вироком”. Але ця гордість аж ніяк не змушує криворіжців голосувати за того, на кого їм вказує президент.
І все ж Зеленський у рідному місті програв не стільки своєму власному рейтингу, скільки Юрію Вілкулу. Колишньому меру Кривого Рогу, який став би безсумнівним переможцем другого туру виборів, але відмовився у ньому брати участь, коли послався на погіршення здоров'я. У цій відмові Вілкула від подальшої боротьби вбачають і тиск офісу президента, і прохання олігарха, яке Вілкул не міг проігнорувати, і багато інших кулуарних обставин, про які ми навряд чи скоро дізнаємося. Але навіть якщо це й так, значить, у Києві не змогли зрозуміти логіки регіональної політики як такої. Й не змогли зрозуміти, чому чинні міські голови виграли практично всі вибори в обласних центрах. Кривий Ріг був просто кульмінацією цієї перемоги.
Україна досі влаштована не як демократична, а як феодальна держава. Перемога Зеленського на президентських виборах тільки підтвердила це. Група феодалів, які контролюють економіку країни, без зусиль домоглася перемоги на президентських виборах свого ставленика - приблизно як імператор Калігула зробив сенатором Риму улюбленого коня. Але феодалізм - він не тільки на Печерських пагорбах. Він ще й в кожному окремому населеному пункті. І в міру того, як гроші приходять до місцевих бюджетів, мери все більшою мірою стають господарями своїх міст.
З Юрієм Вілкулом, безумовним господарем Кривого Рогу, потрібно було домовлятися не тільки про те, що він зніме свою кандидатуру з виборів. А про те, що він назве своїм наступником кандидата, запропонованого офісом президента України. Але ж цього не сталося. У своєму зверненні до городян Вілкул однозначно запропонував їм підтримати кандидата від ОПЗЖ. Хоча цей кандидат у першому турі посів третє місце і далеко відстав від двох головних претендентів. Після того як я прослухав звернення Вілкула, для мене підсумок виборів в Кривому Розі був зрозумілим. Ніяких сумнівів у тому, кого назвуть переможцем, вже не було. Думаю, не тільки у мене, а й у всієї криворізької знаті.
Вражає інше - що ці сумніви були у Зеленського, були у співробітників його офісу, були у спостерігачів в Києві. І це ще раз продемонструвало, наскільки в українській столиці не здатні зрозуміти, що ж насправді відбувається в країні і яким правилам сьогодні підпорядковується регіональна політика. Перемога кандидата ОПЗЖ на місцевих виборах у Кривому Розі - це не просто перемога над Зеленським. Це ще й перемога регіональної влади над Печерськом, ще один доказ зростаючого впливу місцевих еліт. Якщо так триватиме й надалі, то вже незабаром саме ці місцеві еліти, а не олігархи, вирішуватимуть, кому ставати новим президентом країни. А цей новий президент не зможе працювати, не враховуючи інтереси регіональних баронів. Так і станеться реальна зміна кланів біля керма країни. Це, звичайно, ще не федералізація, про яку мріє Володимир Путін. Це нова феодалізація, яка є природним наслідком успіху політики децентралізації в країні з нереформованою економікою і вождистської партійною системою. У країні, в якій місцеві феодали стають для населення ближчими і зрозумілішими, ніж київські.