Подивитися в очі Зеленському. Які емоції хоче знайти президент у мешканців ОРДЛО з російськими паспортами?

Рік тому у Парижі Володимир Зеленський на нормандському саміті обіцяв подивитися в очі Путіну, пошукати там миру. А якщо за 365 днів його ідеї взяти окупований Донбас харизмою обернуться прахом, то пошукати план Б

Справа в тому, що у Зеленського нема наразі ані плану Б, ані В, ані Д.

На всіх парах і на усіх можливих швидкостях несемося прямо в пекло. Шостий брауні навіть не зрозумів сутність конфлікту на Донбасі. 

“Активність України в процесі переговорів показала всьому світу та, головне, мешканцям на Донбасі, що саме ми зацікавлені в мирі, а Росія блокує виконання домовленостей”, — пише прес-служба Зеленського в річницю зустрічі Зеленського з Путіним у Парижі. А ще президент обіцяє... розведення військ і розмінування нових ділянок, бо: “Україна здатна виграти битву за емоції мешканців тимчасово окупованої території. Ми робимо цілком конкретні речі, які наочно демонструють усім мешканцям Донецька та Луганська, які перетинають лінію розмежування, що Україна – це значно краще, ніж невизнані, нефункціональні, самопроголошені структури”.

Послухайте, Володимире Олександровичу, ми ведемо війни не за емоції мешканців ОРДЛО, а за те, щоб вільна від росіян Україна мала право на існування. На суверенітет і право на європейські цінності. Поки шостий президент хоче розвести наші війська — розвести тупо як кошенят, шкода, що йому на стіл не кладуть такі подробиці.

Рівно місяць тому російський президент вніс зміни у свій указ про визнання “документів” окупованої Росією частини Донбасу, які видають громадянам РФ.  З назви та тексту указу Путін виключив формулювання “громадянам України й особам без громадянства з постійним місцем проживання”. Відтепер в РФ визнаються папірці “ЛДНР” незалежно від громадянства їхнього власника. Правка Путіна пов’язана з незаконною видачею паспортів РФ мешканцям ОРДЛО, через що, пишуть ЗМІ, на окупованому Донбасі побільшало формальних “росіян”.

Скільки ж їх уже, тих мешканців Донбасу із російськими паспортами, за емоції яких хоче змагатися Зеленський? 

У лютому 2020 року Офіс генерального прокурора України повідомив, що збирає для передачі до Міжнародного кримінального суду докази примусової паспортизації жителів окупованих Росією територій. І тут же назвав більш-менш точні дані мешканців ОРДЛО, озброєних паспортами двухголовим півнем: “За попередніми даними, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей ймовірно отримано понад 500 тисяч псевдопаспортів – 300 тисяч і 200 тисяч відповідно”, — сказали в Офісі Генерального прокурора.

Уявіть собі, президент незалежної України Володимир Зеленський прагне пожертвувати 37 мільйонами громадян із неокупованої РФ України аби умаслити мешканців ОРДЛО, серед яких уже є щонайменше півмільйона паспортизованих “росіян”.

А що з тими, хто не має паспорта РФ, але мешкає на території ОРДЛО? 

Так, на сторінках терористичного сайту “Русская весна” можна знайти історію такого собі Сергія Завдовєєва, якому відмовили у видачі російського паспорту. 

38-річний мешканець Донецька і випускник кафедри металургії був одним із найближчих соратників Олександра Захарченка. Так от... Росія відмовила йому у видачі російського паспорту.

З формулюванням, що  “заявник виступає за насильницьку зміну конституційного ладу Російської Федерації чи іншими діями створює загрозу безпеці Російської Федерації”.  

Тобто за логікою Кремля — один із ватажків так званої ДНР, “депутат народного ради” і близький товариш Захарченка — не достойний бути громадянином РФ. Він - терорист і злочинець, тому хай формально лишається в українському громадянстві. Оскільки умовна тьотя Лариса, учителька географії у російському громадянстві — це класно. Вона безпечна для Росії і у разі проштовхування ОРДЛО в тіло України — піде і надійно проголосує за ОПЗЖ чи іншу проросійську силу. 

А такі досвідчені терористи як Завдовєєв — це небезпечно. Бо у разі чого може використати свій досвід на  насильницьку зміну конституційного ладу РФ.  

Саме такому коктейлю із тьоті Лариси і кровопивці Завдовєєва Кремль вимагає дати особливий статус і хоче, щоб ми вели з ними прямий діалог. Тому не у тих людей Володимир Олександрович шукає емоцій, ой не у тих...

Скажу навіть більше — постійними намаганнями переламати через коліно вільну Україну заради задоволення ОРДЛО наш президент лише налаштовує проти себе. Налаштовує проти окупованого Донбасу тих, хто півтора року тому ще міг припустити можливість якогось діалогу із умовною тіткою Ларисою. Але після того, як на окупованому Донбасі множиться кількість таких формальних росіян, а цього року вони ще і хизувались у інтернеті участю у президентських виборах у РФ. А ще у референдумі щодо конституційної зміни ладу. По суті паспортизовані мешканці ОРДЛО ще більше легітимізували владу Путіна і продовжили його агресію проти України ще на енну кількість років. Яких же емоцій там прагне відшукати Володимир Зеленський

Поки за рік “норманді” стало абсолютно ясно, що найкращий план для України — озброювати свою армію, отримати ПДЧ чи статут основного союзника поза межами НАТО, наші Генштаб, ГУР МО і Міністерство оборони України вирішили влаштувати “полювання на відьом”. 

Я абсолютно вірю, що в усіх згаданих відомствах лишається критична маса небайдужих професіоналів, однак акаунти прес-служб очевидно захопили Юлія Мендель, Михайло Подоляк та Олексій Арестович — самоназвані гуру антикризових комунікацій. 

Соромно дивитись, як ГУР МО шукає “ворожих агентів” серед проукраїнських журналістів і політиків,  а ще соромно дивитись як очільник Міністерства оборони України вирішив потролити головного редактора “Цензор.нет” Юрія Бутусова за ретельне висвітлення військових проблем. За те, що зраду називають зрадою і не дають остаточно зірвати оборонне замовлення. Поведінка офіційної сторінки МОУ спантеличила тих, хто раніше займався інформаційною роботою у відомстві за Степана Полторака.

 

 

 

Впевнена, що це ідея Подоляка-Арестовича, бо МОУ такими дурницями ніколи публічно не страждало. І правильно робило. Але за справу взялися нові радники Андрія Єрмака з якимись правами координувати інформполітику сил безпеки і оборони — і все пішло не так. 

У Володимира Зеленського, певно, сподіваються, що все зійде їм з рук. Що народ схаває і поаплодує, а рейтинг знову підросте після новорічних свят після селфі з мамою в Кривому Розі. Однак Володимиру Олександровичу уже прямо зараз треба думати, як маскувати сльози на обличчі. Проблема війни із РФ, із окупованим Донбасом і Кримом, який стрімко перетворюється у пустелю — не подінуться нікуди. А емоції тих, хто взяв російський паспорт і голосував за Путіна — мають хвилювати виключно російську владу. 

Арестович і Подоляк ще не розуміють, що, підкладаючи свиню прес-службам військової розвідки та МОУ — вони не руйнують в очах громадян чи проукраїнських журналістів образ нашої армії, наших героїв з фронтів. Вони наближають кінець свого Головнокомандувача і випадкових та боязких людей, поставлених зараз очолювати ці відомства. Так само Зеленський своїми намаганнями через силу нав’язати нам утримання мешканців ОРДЛО, робить усе, щоб зненавиділи навіть ті, хто раніше ставився до них байдуже і навіть лояльно.