Про нас, українців, жартують, що де ми - там і пісня. Українці народжуються і вишиванці й з піснею - так уявляють нас у світі, і це добре. У всі віки і часи краса і пісня тримали нас на плаву, тобто зміцнювали, надихали і були гарними ідентифікаторами нас як народу.
Співоча нація
Не лише це, звісно, та все ж у піснях відбивалися всі етапи нашого суспільного життя, історія і особисте. У них, ніби у книжках, зафіксована наша історія, боротьба, життя українця від народження, побут, мрії, почуття, висока громадянськість і патріотизм. Жанрове багатство, тематична розмаїтість наших пісень просто вражають!
Пісні про особисте - ліричні - це окрема, дуже зворушлива, щемлива сторінка нашої пісенної, і не лише пісенної, історії. Правду кажуть наші етнографи, наголошуючи на тому, що за нашими піснями можна написати всю історію роду і народу. І нараховують понад 200 тисяч українських народних пісень. Звісно, далеко не всі вони народні: автори багатьох пісень стали відомими давно або вже зараз, та все ж пісня пройшла стільки щаблів утвердження, адаптації, сприйняття і шліфування, що стала народною.
Навіть у ЮНЕСКО відзначили, що саме ми створили найбільшу кількість народних пісень у світі.
Наші народні пісні надихали на творчість видатних композиторів світу. Витоки української пісні прослідковуються в музичних шедеврах Моцарта, Баха, Шопена, Шуберта, Ліста, Чайковського, Брамса, Вебера, Глінки та інших.
Найголовніше - ці пісні актуальні в усі часи. Їх переспівують на новий лад сучасні українські виконавці та гурти, так давні тексти починають звучати по-новому. Їх автентичне звучання і словесний сенс старанно і з любов’ю відроджують народні колективи, окремі співаки, щоб зберегти цей безцінний скарб, справді народне надбання - українську пісню.
Мати такі пісні – це щастя!
Леся Королик - співачка, уродженка Івано-Франківська, співає дуетами з українцями з Америки, Португалії, України, живе в Італії.
Вона розповість, як сприймають українців у світі через призму пісні.
Пані Леся закінчила музично-педагогічний факультет Прикарпатського університету імені В.Стефаника. Працювала вчителем музики, диригентом церковного хору. У Італії живе 20 років і ніколи не розлучалася з музикою та зі співом. Керувала понад 10 років церковним хором в українській громаді в Італії.
Леся Королик
"Ми маємо знати, що ми - особлива нація, творча, талановита і співоча. Мій чоловік, італієць, каже, що там, де є українець чи українка, обов’язково буде пісня. І що ми збираємося в дружніх колах, на свята, на урочисті події не для того, щоб гостювати, а насамперед - щоб поспівати, - каже Леся Королик. - Найкращі наші пісні передаються з покоління в покоління і співаються по всьому світу. Я їжджу по світу, чую це і бачу, і мені дуже приємно відчувати себе причетною до цієї великого дива - української пісні. Це щастя - мати такі пісні!
Коли я приїхала в Італію в 2000 році, мене, нас усіх, називали "русса". Але я сказала: "Я - не русса, я - з України!". І коли заспівала наших пісень (це був конкурс, пісню італійською мовою, яку я планувала співати, виконали до мене, тому я експромтом заспівала українську пісню), мені аплодували стоячи, і я отримала приз!.
Завжди, коли ми виконуємо українські пісні у світі, про Україну дізнається все більше людей. Звісно, не розуміють слів, але за мелодією, за тембром звучання, за енергетикою розуміють: співають українських пісень!".
Карантинний спів
Він також об’єднує піснею, каже пані Леся, виконавиця українських пісень у дуетах з виконавцями світу. Можна співати онлайн, можна об’єднуватися в ZOOV і співати! Найчастіше у 2020 році звучали:
"Розпрягайте, хлопці, коней"
Цю пісню знають і люблять у світі. Ми, українці, називаємо її народною. Пісня відома у записах фольклористів ще початку ХІХ століття. Відомий також варіант пісні у з приспівом "Маруся раз, два, три калина". Краєзнавець Віктор Яланський наводить розповідь дружини Нестора Махна Галини Кузьменко, що автором цього твору є махновець з Полтавщини Іван Негребицький. “Розпрягайте, хлопці, коні” була маршем загонів Нестора Махна, і автор отримав за неї 25 років заслання в Магадан.
"Ой у вишневому саду" - пісня, без якої не обходиться жодне свято
"Несе Галя воду"
Дуже гарна романтична пісня про кохання, одна з найулюбленіших народних пісень українців. Її переспівували і переспівують багато відомих виконавців і у нас, і за кордоном.
"Ти ж мене підманула"
Жартівлива пісня, або ж "триндичка", яка залюбки виконується на родинних святах. Дослідники знаходять перші її згадки у 1897 році. Зараз відомо багато варіантів цієї пісні в сучасній обробці, і кожна вражає!
"Ой гарна я, гарна, як в небі горлиця"
Українська народна пісня“Ой гарна я, гарна!" у виконанні Лесі Королик та Ольги Борщ. Про українок - бо ми чудові!
"Била мене мати березовим прутом"
Українська народна пісня"Била мене мати" у виконанні Лесі Королик (Бойко) та Тетяни Коваль.
"Ой чий то кінь стоїть"
"Ніч яка місяна, зоряна, ясная"
Леся Королик: "Це пісня, з якою наш дует (Lesya Korolyk та Olga Borsh) отримали Гран-прі на міжнародному онлайн-фестивалі "SOUL".
Чи є на світі людина, яка б, хоч раз почувши українську пісню “Ніч яка місячна, зоряна, ясная”, не була зачарована її дивовижною мелодійністю, висловленими в ній щирими, непідвладними часу почуттями?
Українська народна пісня… Саме так сприймають її мільйони людей в Україні й далеко за її межами, серцем відчуваючи її наближеність до кращих шедеврів народної творчості. Однак варто спростувати таке твердження, адже ця пісня має своїх авторів.
Як мало ми знаємо про обставини створення пісень! Що надихнуло автора, які трагічні або добрі новини сколихнули його внутрішній світ і стали поштовхом до народження поетичних рядків, що їх згодом співатиме вся країна?
Якось улітку 1860-го Михайло Старицький, залишивши навчання у Київському університеті, вирішив навідати рідне село Кліщинці на Полтавщині. На вечорницях, влаштованих місцевою молоддю, приглянулася йому, 21-річному юнакові, одна вродлива дівчина. Звали її Степанидою.
З першого погляду Михайло закохався в ту загадкову незнайомку, однак підійти та зізнатися у своїх почуттях хлопець так і не наважився. Сподівався зробити це на наступних вечорницях. Проте йшли дні, а дівчина все не приходила. Закоханому юнаку нічого не лишалося, як піти до неї додому.
До хати Степаниди, що тулилася до краю урочища Бути, Старицький прийшов, коли сонце на прощання лагідно обіймало долину своїми ніжними променями, - неймовірна заграва! Поки чекав на кохану, темно-синє небо неспішно загоралося мерехтливими зорями, немов там, нагорі, хтось бавився вогнями-ліхтариками. Цієї миті у Михайла, зачудованого навколишньою красою, народилися поетичні рядки:
Ніч яка, Господи, місячна, зоряна,
Ясно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Серце стислося, коли помітив, як ледь чутною ходою до нього наближалася Степанида. Яка ж вона гарна у цих сутінках, під цими зорями… ще гарніша, ніж тоді, на вечорницях! Привіталися. Дівчина ласкаво глянула в очі Михайлові та заговорила про красу природи. Коли ж хлопець насмілився відкрити таємницю своєї появи, Степанида призналася, що вже засватана.
Вражений такою несподіванкою, Старицький зліг, розбитий гарячкою. Батьки хлопця давно померли, тож доглядати його було нікому. На щастя, про хворобу Михайла дізнався його дядько-опікун, Віталій Лисенко. Він викликав у Кліщинці лікаря з Полтави і згодом забрав племінника до свого маєтку в селі Жовнине. Там юнак ще довго лікувався та оговтувався від душевної рани.
Минали роки, а мелодійна поезія, навіяна коханням до Степаниди, лишалася поза увагою композиторів. Тільки 1885 року вірші, покладені на музику, прозвучали в опері Миколи Лисенка "Утоплена" в Одесі. Першим виконавцем пісні, названої серенадою Левка, став Микола Садовський. Того ж 1885-го пісню опублікували в одеському альманасі "Нива".
Серенада Левка лунала в Києві, Харкові, чули її й стіни Нью-Йоркського театру, однак пісня й надалі лишалася невідомою загалу. Все було в ній: і ліричність, і глибина, і досконала музика, і драматургія - та не вистачало простої, що легко запам’ятовується, мелодії.
Сьогодні існує кілька варіантів цієї пісні. Найбільш відома, осучаснена її версія належить кобзарям Василеві Овчиннікову та Андрієві Волощенку. Уперше згадується цей варіант у друкованому виданні 1914 року "Школа гри для бандури. Шевченко Василь", де пісня “Ніч яка, Господи, місячна, зоряна” супроводжується авторською припискою.
Капела бандуристів під орудою Василя Шевченка, 1914 рік.
Справжній вибух популярності пісні викликав вихід на екрани фільму Леоніда Бикова «В бій ідуть одні старі», де "Ніч яка місячна" лунала з вуст старшого лейтенанта Сергія Скворцова. Виконував пісню український оперний співак Микола Кондратюк.
У радянські роки пісня знову зазнала змін. Спогад про Господа в пісні був, на думку влади, неприпустимим, отож до нас дійшов перший рядок у такому вигляді: «Ніч яка місячна, зоряна, ясная».
Усі ці трансформації не змогли вплинути на особливу зворушливу магію цієї пісні. Сьогодні вона має світову славу.
Протягом багатьох років "Ніч яка місячна" була в репертуарах найвідоміших українських співаків: Бориса Гмирі, Анатолія Солов’яненка, Дмитра Гнатюка, сучасні українські співаки Олег Винник, Олександр Пономарьов та багато інших залюбки переспівують її.
Американська співачка українського походження Квітка Цісик виконувала цю пісню за оригінальним текстом Михайла Старицького.
Лунає ця дивовижної краси пісня і з оперної сцени у Венеції. Відомий нідерландський диригент і скрипаль Andre Rieu (у пресі його називають "Королем вальсу") долучив цю пісню у свою концертну програму, де її виконала німецька співачка українського походження Anna Reker.
“Ніч яка місячна, зоряна, ясная” - одна з найвідоміших українських пісень, яку із завмиранням серця слухають і залюбки співають люди різного віку і музичних уподобань. Житиме ця пісня в народі, допоки існуватиме сам народ, саме кохання".
"Їхав козак за Дунай"
Дуже гарний романс літературного походження. Його автором вважають козака, філософа та поета Семена Климовського. Українською піснею захоплювався й геніальний німецький композитор Людвіг Ван Бетховен, який і познайомив Європу з відомою українською піснею. Зараз ця композиція відома не тільки в Європі, а й у всьому світі.
"Щедрик" - "Колядка дзвонів"
З найвідоміших у світі пісень. Особливої актуальності вона набирає якраз зараз, у передноворічний час. Carol of the bells, яку ми часто чуємо - це адаптована версія нашого "Щедрика". Вперше давню пісню, оброблену композитором Миколою Леонтовичем, виконав хор Київського університету в 1916 році. "Щедрик" - про ластівку, яка прилетіла до родини провістити про багатий рік. Як відомо, в давні часи, ще язичницькі, новий рік починався з новим витком природи, тобто навесні.
Вона чудова!
"Чудовою здалась українська пiсня всiм студентам з далеких країв, що зроду її не чули! Всi її слухали, всi приходили в екстаз, як тi, що були родом з синього Дунаю, так i тi, що були з далекої пiвночi. Лапландець вилiз з свого закутка, як миш iз нори, i роззявив рот. Навiть п'яний Воздвиженський уставав в той час з лiжка, прислухався до нової задля нього пiснi i сам повиучував багацько українських пiсень".
Іван Нечуй-Левицький "Хмари"
Українська пісня - невичерпна тема. Свої пісні - давні, родинні, особливі - має кожна родина. Ми таким чином продовжуємо писати свою пісенну історію, родову історію, історію свого народу. Маленька дівчинка до Миколая намалювала дівчину з коромислом, криницю і дерево і підписала свій малюнок "Несе Галя воду". Я запитала, що вона знає про Галю, яку намалювала. Дівчинка відповіла, що це дуже гарна україночка, яка вміє любити і про яку їй розповідала бабуся. І заспівала пісню, яку їй співала бабуся - про дівчину, яка вміє любити. У цьому родинному зв'язку, у колообігу сили, добра і любові наша пісня - особлива сила!