Розмір цієї суми знають лише близько половини українців. І трішки більше половини опитаних — 54% — зазначили, що були б задоволені граничною сумою 400 тис. грн. Про це свідчать дослідження, проведене у 2019 році Info Sapiens на замовлення ФГВФО за підтримки USAID «Трансформація фінансового сектору».
У Фонді вже досить давно обіцяють підвищити гарантовану суму. Цього тижня це зробили вкотре. Журналістка Еспресо.TV Ольга Чайка наводить виступ директора-розпорядника ФГВФО та думки експертів з приводу перспективи підвищення гарантованої суми вкладів.
Світлана Рекрут, директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підсумковій конференції ФГВФО 2020:
Мабуть, найголовніша та найпозитивніша новина кінця 2020 року — це рішення Ради фінстабільності, відповідно до якого Фонд реструктуризує свої борги перед Міністерством фінансів. Ми сподіваємося, це відбудеться у першому півріччі наступного року. Це стане передумовою для надважливого кроку для банківської системи і для звичайного вкладника — підняття суми гарантування.
Для того, щоб реструктуризація наших боргів перед Мінфіном сталася та сума гарантування була підвищена, потрібне внесення змін у кілька законів. Вони підготовлені і ми сподіваємося, що у першому кварталі чи, найдовше, першому півріччі наступного року ці законодавчі зміни будуть проголосовані. Після цього відбудеться і сама угода — підписання договорів реструктуризації. Та наступним кроком буде підвищення суми гарантування.
Ми заявляємо, і в протоколі Ради фінстабільності зазначено, що наша кінцева проміжна мета — це 600 тис. грн. Зараз обговорюється, як це буде здійснено, чи одним рішенням, чи буде деяка поетапність.
Ми не виключаємо поетапність підняття суми гарантування з огляду на те, що підняття суми гарантування повинно йти абсолютно пропорційно до росту депозитної бази в банківській системі. Чому? Тому що ми категорично проти підвищення навантаження на живі банки, які сплачують внески.
Тобто яка є кінцева мета? Підвищити суму гарантування без жодних змін у ставках, які сплачують живі банки, таким чином підтримуючи їх сталий фінансовий розвиток.
Олена Коробкова, виконавчий директор Незалежної асоціації банків України:
Безперечно, підвищення гарантованої суми вкладів буде позитивним кроком для клієнтів. Наразі гарантована сума виплати за вкладами становить 200 тис. грн. Така сума відшкодування діє на ринку гарантування вкладів вже понад сім років. І потенційно, з урахуванням усіх інфляційних процесів, повинна була бути підвищена. Але події останніх років не дали вчасно реалізувати цю ідею — а саме, коли з ринку було виведено багато банків і Фонду гарантування доводилось витрачати значні ресурси на повернення вкладникам їх коштів в розмірі до 200 тис. грн.
Однак такий крок сприятиме підвищенню довіри до банків і зацікавленості вкладників до розміщення депозитів, що забезпечує додатковий ресурс для кредитування.
На наших останніх зустрічах з Фондом банки піднімали питання зміни сум відрахувань. За інформацією від Фонду, найближчим часом немає планів змінювати для банків ані базові ставки відрахувань, що зараз діють, ані механізм розрахунку диференційованих відрахувань до Фонду.
Розрахунки надходжень від учасників та наявні накопичення Фонду достатні для підтримки на належному рівні базових виплат по діючих нормах. Тобто зараз у банків немає підстав вважати, що підняття суми гарантування відразу викличе збільшення відрахувань.
На нашу думку, Фонд буде розраховувати таке підвищення в залежності від вирішення питань реструктуризації боргів Фонду перед Мінфіном по попередніх запозиченнях.
Марія Репко, заступниця директора Центру економічної стратегії:
Підвищення гарантованої суми вкладів — це хороша новина для вкладників. Адже сума у 200 тис. грн встановлювалася іще до кризи, і давно не відповідає економічній реальності. Але варто було б скасувати чи зменшити гарантування відсотків за депозитами, залишивши лише гарантію по основній сумі — щоб люди не були мотивовані нести гроші в найризикованіші банки, сподіваючись на Фонд.
Якщо суму підвищать, а гроші на виплати не зберуть, у разі нової кризи виплати фінансуватимуть через кредити Мінфіну, як сталося у минулому.
Але гарантування в цілому — гарний запобіжник «набігам на банки», тому це доцільно робити.
Анна Муріна, колишній радник з фінансових та банківських питань у проєкті USAID “Трансформація фінансового сектору”, екс-консультант у Світовому банку:
На поточний момент Фонд гарантування характеризується недостатнім рівнем платоспроможності і є джерелом ризиків для нашої економіки. Адже його зобов’язання суттєво перевищують активи і очікувані доходи. Тому навіть із теперішньою гарантованою сумою вкладів у Фонда є проблема, як забезпечити його основну функцію гарантування. Якщо сума гарантування буде збільшуватись, ця проблема теж буде поглиблюватись.
Долучення до Фонду гарантування “Ощадбанку” збільшить надходження до Фонду гарантування: банк внесе початковий збір біля 0,5 млрд грн з розрахунку 1% від статутного капіталу, а потім буде платити, як і всі банки, регулярні збори щонайменше на рівні базових річних ставок 0,5% за гривневими вкладами і 0,8% за вкладами в іноземній валюті населення.
За моїми розрахунками, регулярні збори Фонду тоді збільшаться десь на 0,7-0,8 млрд грн в рік. Але цього буде недостатньо, це не вирішить питання платоспроможності Фонду гарантування, бо йдеться про набагато більші суми.
Ймовірно, у Фонді гарантування допускають збільшення надходжень від регулярних зборів від банків за рахунок збільшення обсягів депозитів. Але важко очікувати їх зростання, пропорційне до раніше оголошених намірів збільшення гарантованої суми депозитів. Тому таке джерело збільшення надходжень малоймовірно буде достатнім.
Якщо підвищення гарантованої суми вкладів не буде супроводжуватися збільшенням базових річних ставок для регулярних зборів до Фонду, то для банків не зміниться навантаження по виплатам. А привабливість депозитів для вкладників зростатиме завдяки збільшенню гарантованої суми. Напевно, такі умови будуть привабливими для банків.
А якщо, припустимо, умови збільшення гарантованої суми передбачатимуть зростання базових ставок, постане велике питання, чи цікавитиме це банки. Бо у них зараз депозитів і ліквідності і так багато. Якщо сьогодні-завтра їх запитати, чи вони готові платити Фонду гарантування більше, щоб отримати трішечки більше депозитів, банки дуже ймовірно скажуть: “У нас вже і так депозитів багато”.
Фонд ще не провів реструктуризацію боргів перед Міністерством фінансів. Поки її немає, немає і впевненості, що Фонд гарантування знає, як забезпечити такі наміри збільшення суми гарантування, тому проблематично обговорювати збільшення гарантованої суми.
Чому важливо, щоб Фонд гарантування був платоспроможним?
У нас вже є заявлена мета приватизувати банки з участю держави. Коли у Фонда гарантування є проблема платоспроможності, то один із способів врегулювання - вимоги до учасників системи гарантування, тобто банків, зробити разові додаткові внески в достатніх обсягах для того, щоб зняти питання платоспроможності. Така практика існує в інших країнах. Отже, поки ця загроза додаткових внесків буде існувати, це зменшуватиме шанси успішної приватизації і привабливість банків з участю держави в очах інвесторів.
Якими б не були умови реструктуризації боргу Фонду гарантування перед Міністерством фінансів, таке рішення зачепить питання бюджету і державного боргу. Якщо частину цих боргів Фонду гарантування приймуть до прощення (списання), це означатиме фінансування його за рахунок всіх українців, а не за рахунок активів ліквідованих банків, чи коштів власників таких банків, чи зборів працюючих банків. Це потенційно може вирішити питання платоспроможності фонду, але збільшувати суму гарантування на фоні такого рішення є сумнівним з точки зору своєчасності і справедливого перерозподілу коштів серед громадян. За відшкодування вкладникам сплатять всі громадяни — і ті, що не є вкладниками.
Володимир Вахітов, професор-асистент та проректор з наукової роботи у Київській школі економіки:
Я дуже сподіваюся, що гарантовану суму вкладів підвищать протягом наступного року. Переконаний, що це може підняти рівень довіри до банківської системи. Я думаю, що особливих перепон для підвищення не буде, — окрім того, щоб зібрати у Фонд гроші.
Загалом розмір гарантованої суми вкладів підвищує довіру до банківської системи. Чим більше сума — тим більше довіра. Тобто я розумію: що б з цим банком не сталося, Фонд гарантування мені цю суму виплатить.
У мене така ситуація була. Коли завалився банк “Фінанси і кредит”, мені якусь суму виплатили. Але якщо у мене дуже великий депозит, то мені буде ніяково вкладати гроші, особливо у банк, який не є дуже надійним. Наприклад, він пропонує великі відсотки, але я не знаю, чи є сенс йому довіряти. У такому разі, якщо Фонд підніме розмір гарантованої суми, я матиму більше стимулів вкласти гроші в банк, який мені здається не надто надійним.
Якщо Фонд гарантування підніме гарантовану суму до 400 тис. грн — це допоможе банкам залучити більше великих депозитів. Але для того, щоб точно відповісти на питання, наскільки це вигідно, треба подивитися на розподіл депозитів: скільки вкладів якого розміру є в системі. Якщо у системі є багато депозитів на суму 200-250-300 тис. грн, то тоді є сенс піднімати гарантовану суму. Якщо в системі більшість депозитів малі (я думаю, що так воно є), то сенсу піднімати розмір гарантованої суми нема. Бо кого ми маємо захищати? Тих, у кого великі депозити, чи решту? Решта людей і так захищена.
До речі, поки що всі депозити, які люди вкладають в “Ощадбанк”, повністю захищені, без жодного Фонду, із державного бюджету. Тож наразі, якщо ви вкладаєте гроші в “Ощад”, вони захищені на 100%. Тож у “Ощаду” немає стимулів входити до цього Фонду. Але справді, якщо “Ощад” доєднається до системи гарантування, то у ній буде більше коштів. Але це також означатиме, що депозити в “Ощаді” будуть захищені тільки на суму до 200 тис. грн.
Загалом підвищення гарантованої суми вкладів може бути частиною монетарної політики. Якщо суму підвищать — більше грошей зайде у банківську систему. І це може впливати на пропозицію грошової маси взагалі, у тому числі на доступні кредити. Це може позитивно вплинути на економіку.
Ми знаємо, що оскільки люди зберігають свої гроші поза банківською системою і немає достатнього рівня доступних кредитів. Банки не дуже хочуть видавати кредити, тому що дуже багато позичальників дуже високоризикові. А вони дуже високоризикові, бо не можуть показати, що в них є гроші на рахунках або застава. Тобто якщо ми якнайбільше людей і підприємців залучаємо до банківської системи, ми тим самим забезпечуємо і нижчі ставки за кредитами, і за іпотекою. Це в цілому буде краще для економіки та бізнесу.