Україна опинилася в стані жаби, яку варять на повільному вогні і вона не відчуває, що з нею відбувається, аж поки вода не скипить. У даній ситуації мене найбільше непокоїть сліпота, чи глупота влади. Таке враження, що на Банковій не розуміють, що відбувається в країні, як і чому люди реагують так гостро.
На мій погляд, ця влада чудово розуміє, що вона робить. Якщо спочатку я теж собі міг думати про те, що це незнання, некомпетентність, непрофесіоналізм, то зараз вже видно, що це доволі системна робота. Я все більше і більше говорю своїм побратимам про те, що ця влада — це ліквідатори нашої державності. Це ті люди, які мають дуже чітку ціль і вони різними способами, використовуючи, можливо, нашого недолугого президента Зеленського, який, я не виключаю, що чогось і не розуміє, але він несе за це персональну відповідальність. Саме він очолює владу, саме він, незважаючи на попередження, вирішив балотуватися і переміг на цих президентських виборах і так далі. Це доволі системна робота, яка безумовно керується Москвою. Ми бачимо і по "вагнерівцях" і по Татарову, кожен день, навіть вже й говорити важко. Вони щодня дедалі нові зашквари роблять. Найголовніше, знищується державна система, державні інституції, принципи, на яких може будуватися держава. І ось тут вони дуже системні і послідовні. Тому все ж таки, вони ліквідатори державності, на мою думку. Зараз люди, котрі сповідують патріотичні, державницькі погляди, мають стати єдиною силою. 2021 рік має бути роком реального об’єднання: не під лідерів, а саме під ідею національної державності України. Нам це вдавалося у 2004 — 2005 роках, 2014-2015 роках, ми показували себе, як єдину силу і, власне, зупиняли агресію та перемагали на майданах.
З ким Дмитро Ярош, умовно кажучи, сів би до політичного човна, а з ким категорично - ні?
Я зараз не займаюся безпосередньо політикою, але я готовий підтримувати будь-які патріотичні речі. Все ж таки для мене в пріоритеті є східний фронт — це головне завдання поки що лишається. Але у цьому всьому я бачу найрейтинговішу структуру "Європейську солідарність", вона по рейтингах найбільше набирає, далі - ВО "Свобода", також "Пропозиція" Філатова, партія Володимира Гройсмана. Тобто ті державницькі сили, які мають певні рейтинги і громадські організації, які в 2014-2015 роках себе проявили. Також треба говорити з Яценюком і всіма іншими, бо ці хлопці у них усіх купа недоліків і в усіх страшенні амбіції, але при тому всьому вони проявили себе у найгрізніші часи для України, як патріоти України. Тому їм треба сідати та об’єднуватися. Я готовий допомагати, бути своєрідним переговорним місточком. Туди треба заводити хлопців з Національного корпусу, бо це вулиця, молодіжне середовище. Не треба один на одного ображатися, вони наговорили багато всього, коли були при владі або біля влади, а тепер можуть руки один одному не подавати, але це не вихід. У політиці врешті-решт треба іти на поступки. Компроміси мають бути між патріотами, компроміси не допустимі тільки з ворогами України, а все інше допустимо. Тому зараз, на мій погляд, для українських політиків, для українських громадських діячів буде найголовнішою темою і вже на початку року це треба реалізовувати, незважаючи на амбіції лідерів, незважаючи ні на що. Треба йти на поступки, бо справді прийдуть і за Турчиновим і за ким завгодно. Хоча не треба аж так дуже драматизувати, бо, наприклад, українських добровольців, з якими я починав воювати у 2014-2015 роках, з якими ми воюємо зараз, вони є практично в усіх силових структурах і часто на керівних посадах - і в СБУ, і в МВС, і часто в Збройних силах України. І ці люди своїх поглядів не поміняли, вони на патріотичних позиціях і в час "Ікс" безумовно вони не будуть ходити і махати прапорами на Майданах, але в час "ікс" ці всі люди будуть на стороні України, на стороні державницьких сил і реваншу ми всі разом не допустимо. Я в цьому переконаний.
Але ми знаємо, як діє українська “демократія” - вони сповідують принцип задушити в обіймах. Тобто намагаються накинути простирадло чи ковдру на тих чи інших людей для того, щоб вони функціонували в системі, але не мали змоги різко зреагувати чи оприлюднити ту чи іншу справу. Ми бачимо, який шалений опір зараз чиниться у справі розслідування ситуації з "вагнерівцями".
Безумовно, але ще не перейдена крайня межа. Згадайте Майдан, тоді у силовиків ми мали набагато менше представництва, але все одно і офіцери Служби безпеки України, МВС нам доволі часто допомагали і навіть генерали допомагали, а не просто старші або молодші офіцери. Зараз ситуація кардинально різниться і ми бачимо, як тільки якісь спроби ідуть вручити підозру або розпочати якісь оперативні слідчі дії, ми вже отримуємо про це інформацію заздалегідь. Ця система далеко не побудована Зеленським та Єрмаком, вона далеко не дорівнює тій системі, яка була при Януковичу, тому я так трагічно на це все не дивлюся. Просто справді ще не перейдена крайня межа і люди ще, так звані, пасіонарії не маючи ще поки єдиного проводу координаційного якогось органу певного, все ще стримуються у висловлюваннях, стримуються в якихось діях своїх. Це закономірний процес і він мине. Якщо Зеленський та його влада, будуть далі себе так поводити - накопичення всієї цієї негативної енергії призведе до вибуху. Просто не хотілось би.
Дуже б не хотілося б, адже, ми розуміємо, що входимо в рік бика і, ми розуміємо, що Зеленський явно не виграє в кориді з українським народом. Не треба провокувати і, ми розуміємо, що питання червоних ліній може бути вирішено раз і назавжди дуже швидко. І також би цього не хотілося, тому що ми знаємо до чого це може призвести: до шарпанини, великих пертурбацій, які можуть нагадувати події 2014 року, коли Росія може знову вкотре перетнути державний кордон України і так далі. З іншого боку, пам’ятаєте, як було в одному вислові крилатому: "А рука все тягнеться і тягнеться до маракуї". Таке враження, що на Банковій хочуть постійно перетнути ту чи іншу червону лінію.
Для мене червоні лінії – у секторі національної безпеки і оборони, це так звані Мінські домовленості, все, що пов’язано з можливою капітуляцією України, це першочергове, бо ми розуміємо, що зовнішній фактор є визначальний, навіть по впливу на цю владу. Для мене червоні лінії це безумовно масові репресії проти тих людей, які відстоювали державність і незалежність на Майдані під час війни. Це удари по ЗСУ і ми спостерігаємо їх, бо генералам бойовим намагаються виносити якісь підозри і все таке інше. Це, власне, сума факторів, яка дозволяє Росії маніпулювати свідомістю людей і провокувати масові заворушення. Бо оці червоні лінії доволі чіткі і ми всі їх бачимо, не тільки я. Тут чудову роботу роблять хлопці з Руху опору капітуляції. Вони часто проводять масові заходи.
Але, попри це, все одно Тетяні Чорновол висунули звинувачення і не просто звинувачення у якомусь дрібному моменті, а у вкрай символічній справі. Її звинувачують у вбивстві під час Революції Гідності.
Я підтримував Таню своїми певними заявами, коли тільки починався цей процес. І зараз я безумовно на стороні Тетяни і переконаний, якщо це перейде в площину арештів, затримань і все інше, то нам треба буде радикальніше підходити до цього питання. Таких як Таня не можна українцям здавати, бо далі будуть приходити за іншими.
Ми бачимо як сиплеться рейтинг президента Зеленського, в нього немає так званої всенародної підтримки, він не зачаровує своїм медовим голосом наших пенсіонерів чи молодь. До нього дедалі більше буде питань. Але основне питання, чи він буде говорити з представниками національно-демократичних, патріотичних середовищ.
Поки що ми цього не простежуємо ніяк. Він навпаки відгородився таким бар’єром. До мене поступало кілька сигналів про можливість такої зустрічі. Я відкритий був і лишаюсь до сьогоднішнього дня, але ці сигнали одразу припинялися. Жодного розгортання не мали. Економіка валиться. Мої хлопці, які стали депутатами Дніпровської обласної ради доповідали, що бюджет ледь не в два рази менший, ніж в минулому році. Страшні речі відбуваються. І за це ніхто не несе відповідальності. І, що б я зробив на місці Зеленського, я би забув про чвари з попереднім президентом, бо зрештою Петро Олексійович, хоч я не є його прихильником і маю до нього цілу купу зауважень, але заради держави, заради порятунку економіки, заради можливих досягнень в секторі національної безпеки і оборони, я би з ним пішов на мирову. Я би, можливо, на місці Зеленського, пропонував би йому прем’єрський пост для того щоб вирішувати, бо це Петро Олексійович вміє робити, вміє займатися економічними питаннями, він це довів навіть як великий бізнесмен. Я би ішов на такі компромісні речі, а не просто на розмови, бо зараз вже час розмов минув, ми можемо отримати економічний колапс у 2021 році. Все до цього йде, тому треба дуже радикальні заходи. Я б навіть Зеленському радив йти на контакти власне з представниками патріотичних сил, бо контакти з ОПЗЖ, які у них відбуваються постійно і регулярно, призведуть до повстання українських патріотів в державі. Такі контакти ні до чого доброго не доведуть.
Ми бачимо, як у той самий час сама п’ята колона починає активно прибивати ландшафт: політичний, фінансовий, економічний і так далі. Таке враження, що Зеленський не розуміє, що його ті самі прокремлівскі сили триматимуть рівно стільки на посаді, допоки прокремілівці не зміцняться інституційно настільки, аби просто в певний момент не забрати частину влади, чи частину території.
Абсолютно з вами згоден. Ми бачимо, що вони в першу чергу окупували інформаційний простір, телеканали ZIK, NEWSONEі так далі. Вони, використовуючи свою потугу інформаційну, просто захоплюють території на півдні, на сході України. Ми це спостерігаємо весь час. Намагаємося протидіяти цьому, делегуємо своїх людей у відповідні структури. Ми не сидимо без діла. Але наш ресурс і ресурс проросійських сил не співмірний, на жаль. І Зеленського зрештою помножать на нуль ці самі проросійські сили, бо він їм взагалі не потрібний. Це людина, яка дуже погано завершить, якщо могли б перемогти проросійські сили. Єдине, я просто переконаний в цьому, що неодноразово український народ доводив свою силу конкретними діями, об’єднавчими процесами. Я переконаний, що і зараз так буде.
Ви нещодавно згадували про потребу уряду національного порятунку. Замість того ми побачили Шкарлета і чуємо велику дискусію щодо перебування на посаді міністра оборони Андрія Тарана.
Я не знайомий з паном Тараном безпосередньо, по війні якось не пересікалися, не бачив я його там. Але при тому всьому та інформація, що до мене доходить з відкритих джерел: про державне оборонне замовлення, про стратегічні речі для України, складається враження, що це просто саботаж якийсь антиукраїнський. Я чув навіть про таке, що пан Таран проходив по статті державна зрада, здається, чи мали порушити, чи порушували проти нього таке кримінальне провадження. Просто зараз таке непрофесійне, не фахове, не українське керівництво Міністерства оборони, я переконаний, що пана Тарана треба міняти і навіть Юра Бутусов не допоможе йому, як радник…
написати заяву грамотно...
На превеликий жаль з кадрами у них все "просіло" і це ми спостерігаємо. У мене правда в області відбулося непогане призначення - і то це голова обласної державної адміністрації, який декілька років був головою ОДА при Петрові Порошенку. Єдине, я знаю, що він - хороший фахівець і якоюсь мірою буде ситуацію виправляти. Це патріот України, він весь час допомагав патріотам України, підрозділам ЗСУ, як голова ОДА і як людина доволі заможна. Побачимо, що буде далі.
А в чому секрет непотопельності прокремлівських сил, наприклад, того самого Медведчука, яким свого часу Зеленський активно дорікав Порошенкові.
Бачите, у зв’язку з тим, що я виступаю за об’єднавчий процес’я, не дуже хочу критикувати попередню владу. Але переконаний, що Медведчук — це "заслуга" Петра Олексійовича. Я його розумію, в принципі, я можу зрозуміти, чому він його тоді не додавив - тобто треба було місток переговорний з Москвою створювати. Я чув тоді ці розмови у 2014-2015 роках, але їх можна було придушити, можна було не віддати інформаційні канали і це було зроблено на превеликий жаль при попередній владі. То тепер треба виправляти цю ситуацію, бо Чорновол і всі інші – це наслідки наших спільних і моєї теж недопрацьовки у 2014-2019 роках. Я в цьому переконаний. Але це знову ж таки не той бар’єр через який не можна переступати - всі робили помилки, тоді була ситуація така, що треба було рятувати державу в прямому сенсі слова. А зараз антиукраїнський непотріб має свою парламентську групу, вони все то намагаються пропихати — атаки на українську мову, відміна штрафів і так далі. То це ж якраз “слуги народу” ініціюють такі речі. Тому це в принципі єдиний симбіоз, це інфільтрація проросійської агентури у фракції «слуг народу», переважна більшість там просто ніяка, наскільки я спостерігаю депутатів слуг народу, це люди без якоїсь своєї позиції і без якихось принципів. Далекі від державотворення, політики української. Тому це, на превеликий жаль, закономірний процес, я дуже сподіваюся, що це буде певне щеплення від оцього популізму зеленого. Після цього мало стати краще. Але для цього потрібно державницьким силам взяти владу у законний спосіб, шляхом демократичних виборів та навести порядок в державі, бо буде біда.