Ніл Ґейман.The Sandman. Пісочний Чоловік. Том 7. – К.: Рідна мова, 2020
Містична сутність снів – це те, чому присвячена графічна епопея цього автора - один із найпопулярніших і найулюбленіших серед критиків графічний роман усіх часів, відзначений нагородами шедевр Ніла Ґеймана, який установив нові стандарти для дорослої та ліричної фантастики у галузі коміксів. Проілюстрована популярними художниками жанру, ця серія - насичений коктейль із сучасної та давньої міфології, у який майстерно вплетено сучасну літературу, історичну драму та легенди. Свого часу, ще на початку історії, головного героя, який керує снами, ув’язнили окультисти, щоб змусити його сестру Смерть дарувати їм безсмертя. Відтоді він боровся за повернення у своє царство, а коли переміг опинився у новому світі, яким треба було опанувати. У сьомому томі повної збірки «Пісочного чоловіка», Схибленість, наймолодша з великої родини, знаної як Безмежні, умовляє свого брата Сна допомогти їй у пошуках їхнього зниклого брата Спустошення. Їхня одіссея світом наяву та фінальна зустріч зі Спустошенням — так само, як і розв’язання болючих стосунків Сна з його сином Орфеєм - змінять Безмежних назавжди.
Андрій Кокотюха. Розбите дзеркало. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2020
Для того, щоб зрозуміти, що ж відбувається у цій таємничій історії, треба бути не те що колишньою слідчою, як головна героїня, а щонайменше Агатою Крісті або Жоржем Сіменоном, на лаври якого давно і заслужено зазіхає автор роману. Адже кількість трупів у ньому прямо пропорційно кількості розбитих дзеркал біля яких їх знаходять. А все після того, як наша колишня слідча приїхала у відрядження до Чернігова, щоб вирішити проблему з нерухомістю. Отже, старий будинок, смерть конкурента, легенда, за якою це чекатиме на кожного, хто зазирне у старовинне дзеркало, в якому, кажуть, можна побачити демонів. І смерті нібито різні, і жертви – різні люди, хоч і з однаковим роком народження, але без слідства не зрозуміти, чи це справді давнє прокляття, чи хтось розпочав смертельне полювання.
Ганна Городецька. Інша Марія. – К.: Дім Химер, 2021
Цей дебютний роман цікавий і захоплюючий з кількох причин. По-перше, історія загадкової Марії, яка влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини, вражає своєю “автентичністю”. Адже авторка сама працює в Національному заповіднику “Софія Київська”, досліджує український фольклору, а її фахові знання і досвіді, лягли в основу роману. По-друге, перехід від прадавніх звичаїв до сучасної магії, продемонстрований на прикладі Марії-практикантки, яка живе в селі у древньої баби, і Марії - досвідченої відьми, яка наймає для ремонту італійських майстрів і знається на таємницях Софійського собору – подано як серію фрагментів у реальному часі та флешбеків. Словом, магічна мозаїка, що складається протягом роману в картину для посвячених. Що шукають вони в соборі? Який священний артефакт тут заховано? З ким триває щоденна боротьба, про яку зовні ніхто не здогадується? “Кучерявка поставила Марію на коліна перед мармуровою посудиною, закинула їй голову назад і взяла з вівтаря ніж. – Зараз, – один рух, – і шлях відкритий, сила належатиме мені, – сказала Кучерявка, приміряючись до Маріїного горла, збираючись наповнити її кров’ю мармуровий саркофаг. “Вони голі не через спеку, ні, їм холодно. Жертовна кров змиває, вода теж змиває”, – подумала Марія дивлячись на голих Севастійських воїнів. Вона відчула, ніби її облили крижаною водою. Марія миттю позбулася сонливої млявості, розуміючи – зараз усе почнеться…”
Олекса Доніч. Залізне павутиння. – К.: Темпора, 2020
За сюжетом цього детектива, у серпні 1905 року збунтована Російська імперія перебуває на межі розпаду. Товариш міністра внутрішніх справ Петро Дурново готує провокації і погроми, піп Гапон наближається до зустрічі зі своєю жорстокою смертю, страйкує Донбас, бойові групи есерів полюють на чиновників найвищого рангу, на Полтавщині біля Миргорода банда “сяйливих скелетів” грабує і вбиває купців. Імператор, цар Микола Другий, - якого багато хто вважав трохи недоумкуватим, але не злим, - замість звичного щоденникового обліку відстріляних ворон та кішок, а також вирішення родинних проблем із німкенею-імператрицею та дітьми, дозволив дев'ятого січня розстріляти натовп, що йшов жалітися “доброму царю” на “поганих бояр” під проводом колишнього полтавського семінариста – попа Гапона. Війська мали наказ стріляти та переслідувати на вулицях і мостах, а втім, не на льоду річки, тому багато поранених втікали Невою. І ще довго на ній бачили викривлені криваві стежки. Три сонця, явлені в Петербурзі того нещасливого для імперії дня, а також багряний повний місяць, який ввечері шкірився над Фінською затокою, змусили людей від Великого князівства Фінляндського й Царства Польського до Камчатки й Жовторосії хреститись і згадувати чотирьох вершників та пророцтва Апокаліпсиса. Дехто навіть промовляв пошепки, що в Росії більше нема царя, бо імператор “ненастоящій”. У цей буремний час надзвичайні друзі, детективи-аматори Іван Никифорович та Іван Іванович (прямі нащадки персонажів Гоголя, знані читачам за книгою “Еліксир багряного кольору”) вирушають у мандрівку та розплутують на своєму карколомному шляху павутиння змови, зради та злочинів.
Ґерда Марія Пум Щоденник Коко. Нотатки дівчинки-вампіра. – К.: Школа, 2020
За всі часи існування образу вампіра в літературі й кіно ми звикли до похмурого антуражу, затемнених декорацій, підступних героїв, які тільки й прагнуть, що напитися крові горопашних персонажів. Утім, як відомо, віднедавна настала епоха толерантності та політкоректності, і ось вже героїня-вампірка, тринадцятирічна Коко, вчиться у звичайній школі, веде щоденник і прагне порозумітися з друзями по школі. Їй та її родині зазвичай доводиться приховувати свої звички та спосіб життя, тому до поїздки в Італію дівчина бере для себе консервовану кров, а для приятелів – всілякі смаколики: шоколад, чіпси та інше. Так само у шкільній їдальні вона змушена імітувати нехіть до звичайних “людських” продуктів, а у самому підлітковому житті-бутті комплексувати з тих самих причин, що й решта однолітків, страждати через перше кохання і вчительку біології. Загалом вампіри у цій книжці – наче мігранти в чужій країні, змушені приховувати своє походження, але зі щоденника, який веде героїня, ми дізнаємося, що світ довкола їх насправді повний любові – і в школі, і на татовій роботі, і на випускному старшокласників – тож дівчинка з іклами вампіра їх не дивує, бо всі готові любити її за зовсім інші, суто “людські” якості.