Роман Безсмертний: Проглядається підготовка до “ширки” - половина "слуг народу" і ОПЗЖ

Як казали в одній приповідці, немає нічого страшнішого, ніж дурень, який вважає, що може всіх обхитрити. І американські чорні лебеді почали масово повертатись в Україну, тому що ми пам’ятаємо – що посієш, то потім пожнеш. Йдеться про санкційний список щодо чинних українських політиків.

Хто пам’ятає, з чого починалася ця справа більше року назад і тягнулася майже пів року, то на той момент, коли в ефірі з’явилися брифінги пана Деркача, Дубінського та інших, український президент в інформаційному полі дуже сильно просів через його телефонну розмову з президентом Трампом.  На той момент, очевидно, що Офіс президента реалізовував інформаційну політику «вирівнювання інформаційного поля». Хочеться акцентувати увагу на вірності позиції Сполучених Штатів Америки. Зверніть увагу, як вони точково б’ють – починаючи від персональних санкцій, які були прийняті щодо українських олігархів і політиків після анексії Криму, - адже вони точно так само носили чіткий адресний характер і до фізичних, і до юридичних осіб, які до того були причетні, - і завершуючи нинішніми санкціями. І ще. Треба чітко розуміти, що це не останній крок. Але найгірше у цьому – це те, що це – свідчення об’єктивізації України на міжнародному полі.  І оця мовчанка політичного керівництва України, відсутність будь-якої реакції говорить про те, що санкції на ті інформаційні атаки з боку вищевказаних осіб, а також їх участь і спроби втрутитися у зовнішні стосунки, міжнародні відносини, мали санкції з боку українського керівництва, з боку Офісу президента України. Тому нині їм нікуди діватися. І вони розганяють інформацію по соціальних мережах, як це видно зараз. При чому роблять це не через офіційні канали, а через підставних осіб, - немовби відбілюючи і вирівнюючи в черговий раз інформаційне поле, демонструючи свою непричетність до зазначених моментів. Це дуже важливі речі, які свідчать про те, що українське політичне керівництво почало підвисати і присідати під тиском олігархату. І тому Сполучені Штати Америки дають черговий сигнал: як українське політичне керівництво виконує зобов’язання, дані українському суспільству під час виборів.

Якщо українські олігархи, які є вже неформальними ворогами Сполучених Штатів в Україні почуваються спокійно як у Колумбії, це означає, що наш президент і його система влади не впливають на ситуацію. Або він просто вдає, що намагається дистанціюватися від вирішення таких питань чи його дистанціюють. Не підпускають просто.

Окрім вказаних фактів, окрім зовнішніх і публічних свідчень, які ми знаємо стосовно міжнародної конструкції і взятих на себе зобов’язань, в тому числі і президентом Зеленським, в питаннях претензій, переслідування, корупції, олігархату, зверніть увагу на те, що основним, ключовим меседжем президента Зеленського останні півтора роки був меседж про нульову толерантність до корупції. Але ж навпаки – корупція розцвітає. І вона досягла відновлення системи стосунків в корупційному плані між олігархами і самою державною машиною. І в цей момент, власне, і з’являються подібні рішення. Це свого роду формалізація того, що а) Зеленський як президент не справляється із виконанням своїх зобов’язань у цій частині; б) не діє система переслідування осіб, які вчиняли корупційні дії, не виконуються публічні і непублічні зобов’язання, взяті у цьому плані. Тому що завжди треба пам’ятати, що ще є Міжнародний валютний фонд і тема наступного кредитування. І насправді після таких речей вчергове буде відсунуте отримання траншу, проведення певних консультацій, певні бюджетні моніторингові дії з боку Міжнародного валютного фонду. Все це дуже складні речі, які є доказом того, що політичне керівництво не справляється із взятими на себе зобов’язаннями. А далі буде просто спроба гасити через інформаційне поле ці пожежі, тому що реально вирішувати питання буде неможливо. 

Пане Романе, я боюся, що жодне інформаційне поле не зможе погасити народний гнів, пов’язаний з тарифами. І ми побачили як в певний момент олігархічна змова перемогла центральну владу. І потім українська центральна влада просто була змушена намагатись відкотити ситуацію, умовно кажучи, до якогось плюс-мінус зрозумілого консенсусу. І я маю побоювання, що це не була політична піар-гра. Просто олігархічні структури змогли натиснути на певні больові місця і Кабмін прогнувся перед вимогами конкретних структур.

Вся оця гра, бо я по-іншому назвати це не можу, - спочатку з підняттям тарифів, з відміною так званого нічного тарифу, і потім відкат назад, - усе це а-ля Лукашенко. Я хочу нагадати, що в історії Білорусі не було такого випадку, щоб рішення уряду про підйом у два-три рази тарифів, цін на бензин і так далі, не завершувалося опусканням на 16-17, на п’ять відсотків, і криком, і галасом Лукашенка до міністрів, навіть розправами над певними особами. Тому лукашенкізація Зеленського і білорусизація української зовнішньої і внутрішньої політики – це нинішній порядок денний. І я глибоко переконаний, що від самого початку було прийнято рішення: ви там на Грушевського піднімайте тарифи, а я зійду і накажу опустити. Хоча очевидно і зрозуміло, що одні взяли цифри зі стелі. І другий з неба спустився для того, щоб їх зменшити. Все це ніякого відношення немає до реальної економіки, до ринкових механізмів. Все це штучні речі. І найгірше, якщо це просто гра на руку певних олігархів. І для мене було очевидно, що покликання назад пана Вітренка на посаду – спочатку спроба на міністра енергетики, потім виконувача обов’язків – все це – бажання знайти жертву, яка потім на себе візьме всю вину за нову тарифну політику. 

Так званий цап-відбувайло. 

Абсолютно правильно.

Але ж ми розуміємо, що ніхто, напевно, в Україні не повірить в якусь анархічну махновщину з боку Шмигаля чи Вітренка.  Вони – плоть від плоті української системи, теперішньої системи політичної влади імені Зеленського, і подібні рішення могли б закінчитися буквально на наступний день повною відставкою – чи всього Кабміну, чи якихось точкових структур. А замість того, ми не бачимо якоїсь потужної реакції Антимонопольного комітету і так далі. 

Ви абсолютно вірно говорите, тому що ще не висохло чорнило під підписаним бюджетом на 2021 рік, де чітко вказані курсові одиниці, тарифні одиниці, під які розраховувався бюджет. Тобто, в пам’яті людей ще свіжі всі ці речі. І от уявіть собі, що в умовах локдауну, коли люди фактично змушені були осісти у своїх домівках, приймається післяноворічний подарунок, до Меланки-Василя, щодо підняття тарифів. Ну оце безглуздя, гра у скрепи, я по-іншому назвати не можу. Це типова така кремлівська забаганка політичного керівництва. Після новорічного столу, після прийняття бюджету. Таке відчуття, що ти знаходишся в державі під керівництвом профанів, що це люди, які послуговуються якоюсь абсурдною логікою. Коли складаєш все докупи, розумієш, що ймовірність подібного нульова, але все це чомусь відбувається. І очевидно, що це пояснюється тільки одним: політичним керівництвом водять, ним керують, від нього витягують останнє рішення для вирішення якихось олігархічних проблем, секторальних проблем, корпоративних проблем і так далі.  І все це свідчить не тільки про низьку фаховість цих людей, а насамперед про слабкість державної машини, державних інститутів. Зверніть увагу: адже мовчать в тому числі і депутати. Тобто, ті, хто мали б зараз першими крикнути, тому що вони ж розуміють прекрасно, що вони вчора ще натисли кнопки за бюджет, а сьогодні в них голос віднімається. 

Ви дуже слушно провели паралелі. Умовно кажучи, натякнувши на певні сценарії, з одного боку Ви відстежили кремлівський сценарій, а з другого боку, коли я чую фразу газ подорожчає чи подешевшає, я одразу згадую "газпромівські" розклади  і тут ми бачимо не менш цікавий момент, рандеву тет-а-тет у Берліні, представника від Росії Козака і представника президента Зеленського  пана Єрмака, який відбув до Берліна на президентському літаку, що в принципі теж нечувана історія. 

Мене у цій ситуації вразив новорічний настрій Козака — заступника керівника адміністрації президента Путіна після цієї зустрічі. Фрази, які кидав він на брифінгу, свідчили про те, як сподобалася йому ця розмова, як він задоволений від цього спілкування. Хоча він мусив визнати про те, що рішення, яке приймалися попередньо не виконуються, режиму тиші не забезпечують, фактично заблоковано обмін і звільнення військовополонених, що насправді трьохстороння контактна група не може просунутися з серпня на жоден міліметр у вирішенні гуманітарних питань, економічних питань, питань зі звільнення військовополонених. Але оця новорічна веселість, кураж — свідчення клімату в стосунках між керівником Офісу президента і заступником керівника адміністрації. При тому, що ситуація на фронті завмерла, вона нагадує затишшя перед бурею і оці останні активізації обстрілів з російського боку лише свідчення того, що ніколи Росія не позбувалася у цьому відношенні силового фактору, як фактору примусу до миру України. Нічого не змінилося, мене турбує інше — що українське керівництво все менше і менше говорить про війну, говорить про необхідність забезпечення усіх умов для того, щоб стримувати агресію і уповає лише на те, що може новий формат по Криму може щось вирішити, а от завершиться пандемія і може тоді вирішаться проблеми. Та не наступить це, бо Росія навпаки завжди в своїй зовнішній політиці використовувала подібні моменти і подібні ситуації завжди були моментом творення нової інфраструктури, диверсійної діяльності, розвідувальної діяльності, операцій на лінії фронту, спеціальних операцій. І для мене не буде секретом, якщо з часом випливе, що в Берліні в тому числі проговорювалося питання якоїсь "схемки", до прикладу, постачання електроенергії з Росії через третього посередника чи через якесь СП зовнішнє. 

Партія "Слуга народу" Зеленського по швах тріщить. Незабаром, можливо, відбудеться переформатування так званої більшості. Наприклад, якщо партія "Слуга народу", почне колотися, а партія Медведчука почне набирати голоси, тоді ми можемо опинитися у ситуації - страшного сну президента Ющенка, так званої "ширки". І спікером Верховної Ради і потенційним в.о. президента може стати якраз Віктор Медведчук.

Оце зависання парламенту про яке я кажу, коли навіть нікому крикнути. Я маю на увазі інституційно щодо підйому тарифів. Воно про що свідчить, воно свідчить про те, що там ініціативи немає. Причиною цього є те, що політичні сили, які там сконцентровані, вони принципово за винятком якихось окремих осіб не бачать механізмів розв’язання проблем, вони не розуміють і вони бояться взяти на себе відповідальність — це перше. Друге — очевидно, що цей момент завмирання — це пошук нової конфігурації і перша, яка тут проситься — це союз половини чи більше половини "слуг народу" і ОПЗЖ. І оцей натяк пані Ясько, що її звільнення є наслідок домовленостей між "слугами" і ОПЗЖ свідчать, що ці домовленості є не лише в секторі кадровому, тому що, зверніть увагу, на питання зараз діяльності і регіональних рад окремих, міських рад, міських голів, які кандидували як представники ОПЗЖ і "Слуги народу" і союзи, які починають виникати у цих представницьких органах. Це свідчення того, що наслідком оцього зависання буде зближення тих політичних сил. Я переконаний, що навіть зустріч в Берліні, підстав для якої абсолютно не було, тому що всі прекрасно розуміють, що ніякої зустрічі в Нормандському форматі не буде — це в тому числі наслідок "допомоги" ОПЗЖ в особі Медведчука  і Козаку, і Єрмаку, і очевидно, що надалі провалля в цьому плані приведе до необхідності і Зеленським приймати рішення щодо керівника Офісу. Тому що, зверніть, увагу, з якою бравадою він брався за кермо зовнішньої політики і які наслідки цієї зовнішньої політики. Коли по ключовому питанню війни, діяльності ТКГ, нормандського формату є повний стоп кран. А є лише усміхнене обличчя Козака від його задоволення по зустрічах з Єрмаком. 

Фактично, якщо американці висунуть вимогу забрати, наприклад, Єрмака з цієї стратегічної посади, то вже за Єрмака можуть вступитися представники проросійських сил. 

Взагалі, останнім часом реакція, особливо те, що попадає в інформаційне поле українського політичного керівництва і Офісу, і президента, вона нагадує такі технології, які завжди панували в Кремлі. Оці інформаційні викиди, вирівнювання інформаційного поля, введення в інформаційне поле нових осіб, які дражнять суспільство — все це старі КГБ-шні інструменти ще радянських часів, які сьогодні осідлали в Кремлі і, які сумлінно дарують, то в Мінськ, то в Киргизстан, а тепер в керівництво України. Тут, на жаль, нічого нового і нічого навіть негативного вітчизняного не придумано.