Логіка німецького політичного життя повоєнних десятиліть дозволяла віднести до таких “народних” - тобто тих, що користуються загальнонаціональною підтримкою партій - Християнсько-демократичний союз і соціал-демократів.
Решта партій грали у німецькому політичному житті швидше допоміжну роль. Значення мало тільки те, яка з «народних партій» перемагає на земельних і національних виборах і якого коаліційного партнера вона зможе собі вибрати для формування уряду.
Але тепер уже вдруге на земельних виборах у Баден-Вюртемберзі перемагає партія “зелених”, у той час як ХДС і соціал-демократи погіршують свої результати. І саме ця партія обирає собі коаліційних партнерів. Після попередніх виборів «зелені» домовилися із християнськими демократами - і це був перший випадок у німецькому політичному житті, коли партія Ангели Меркель увійшла в якості молодшого партнера до уряду, очолюваного "зеленим" прем'єр-міністром Вінфрідом Кречманном. А зараз у “зелених” є всі можливості обирати нового коаліційного партнера. І це можуть бути вже не християнські демократи, а соціал-демократи і вільні демократи. Поки що колишній і майбутній прем'єр Кречманн - один з найпопулярніших політиків не тільки у Баден-Вюртемберзі, а й у всій Німеччині - говорить про намір створити стабільний уряд, але не уточнює, з ким із коаліційних партнерів збирається домовлятися його партія.
На федеральному рівні це означає, що «зелені» мають дуже великі шанси увійти до урядової коаліції після осінніх виборів до бундестагу. Найімовірніше - у якості коаліційного партнера християнських демократів, а не соціал-демократів. І це буде вже не просто «молодший партнер», який представляє інтереси невеликої групи виборців, а повноцінна «народна партія», з якою доведеться рахуватися з усього спектру питань.
На практиці це може означати серйозне коригування урядового курсу. Наприклад, саме німецькі соціал-демократи - актуальні партнери ХДС в уряді - справжнісінькі лобісти завершення будівництва “Північного потоку-2”. У той час як “зелені” - противники цього проекту як з екологічних, так і з політичних міркувань.
А це означає, що в разі зміни коаліційного партнера ставлення німецького уряду до сумнівного путінського проекту, який загрожує енергетичній безпеці Європи і національним інтересам України, може змінитися на прямо протилежне. Причому це прекрасно розуміють і у Москві.
Тому будуть дуже поспішати із закінченням будівництва “Північного потоку”, мобілізувати для цього всі можливості на Заході - Кремлю просто необхідно встигнути до “зелених”.