Костянтин Москалець

Наприкінці 80-х років мені, молодому письменникові-початківцеві, що вже мав видану першу збірку поезій, прийшов лист

В ці сонячні жовтневі дні я згадую зовсім інший, похмурий і незатишний жовтень багато років тому у Львові, коли ми з друзями сиділи в помешканні художника Юрія Коха, пили дешеве вино, співали пісень під гітару, що переходила з рук у руки, і читали свої, певна річ, найгеніальніші і найкрамольніші вірші на світі

Ця криза часу без богів торкнулася всього і всіх, не уникла її і література. Люди не мають чого сказати посутнього, але говорять і пишуть без упину. Те ж, що вони говорять, переважно є надто аморфним, надто банальним, надто позбавленим смаку і чуття міри, взагалі не заслуговуючи на увагу

Ми з дружиною повертаємось із відпочинку на морі. Позаду ласкаві, часом задерикуваті хвилі, життєрадісні голоси рознощиків пахлави, рапанів і крабів

Я народився і перші 28 років життя прожив у тоталітарній комуністичній імперії, яка називалася Радянським Союзом. Цього літа виповнюється 29 років мого життя в незалежній Україні

Триває спекотне літо, цвітуть барвисті гладіолуси, делікатні троянди, невибагливі мальви і майори