У "тиждень високого рівня" в Нью-Йорк приїдуть очільники понад 150 держав світу, зокрема президент США Джо Байден та президент України Володимир Зеленський. Крім того, на засіданні повинен бути присутній і міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров.
Коментуючи це, Володимир Зеленський зазначив: "Не ми обирали цей формат, Якщо ООН вважає, що там має перебувати країна-терорист, то це питання до них".
Всі ці речі відгукнулись резонансом серед суспільства усього світу. Чи перетнуться між собою українська та російська делегації, яким буде порядок денний і про що говоритиме Джо Байден та Зеленський у Білому Домі після засідання в ООН? Про все це в ексклюзивному інтерв’ю для "ФМ Галичина" розповів колишній Постійний представник України при ООН Володимир Єльченко.
Чого варто очікувати від цієї зустрічі на найвищому рівні?
Головне для нас – це провести якомога більше двосторонніх зустрічей країнами, з якими непросто зустрітися
Мені здається, що нам не слід мати завищених очікувань. Зрештою, це просто чергове засідання Генасамблеї ООН. Так, вона важлива для нас, тому що у нас іде війна з Росією, але це вже не перша сесія за цей період. І головне для нас – це провести там якомога більше двосторонніх зустрічей з тими країнами, лідерами та колегами, з якими не так просто зустрітися тут. Я маю на увазі не наших партнерів-союзників із Західної Європи, а Латинську Америку, Азію, Південно-східну Азію і африканські країни, тому що не всі вони нас підтримують. Багато з них займають нейтральну позицію, а деякі навіть узгодили, як вони називають конфлікт в Україні. Це вже свідчить про те, що вони не до кінця розуміють, що відбувається сьогодні в центрі Європи.
Я перший, хто критикував ООН і буду це робити, адже знаю цю організацію зсередини. Проте, скільки б ми це не робили, ООН є, і нам необхідно використовувати її можливості. Це організація, яка складається із 193-х членів, тому там важко дійти повної згоди. Тим більше, що серед них сидить Росія зі своїм правом вето. Тому ООН часто неоднозначна, нейтральна і таке інше. Генсек Антоніу Гуттереш останнім часом їздить із візитами до РФ, підігрує Кремлю в багатьох питаннях. Тому, на мою думку, нашому президенту варто сказати Генсеку ООН прямо в очі, що ми про це все думаємо і чого ми хочемо від цих угод. Але у першу чергу ці зустрічі – це майданчик для того, щоб залучати все більше країн до нашої підтримки.
Окрім президента України Володимира Зеленського на зустрічі буде присутній міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров. Це фігури різної величини, тому вони, найімовірніше, не зустрічатимуться. Проте чи можливі якісь контакти на рівні делегацій?
Я абсолютно впевнений в тому, що жодних контактів не буде. Штаб-квартира ООН достатньо велика для того, щоб уникнути таких навіть випадкових зустрічей. А я хочу нагадати, що до повномасштабного вторгнення, коли я працював, ми постійно мали спроби російських пропагандистів (тих же Попова і Скабєєвої) якось “схопити за рукав” наших політиків, щоб поставити кілька провокаційних питань. Але, наскільки я знаю, все це було з гідністю подолано і ми просто послали росіян подалі.
Також є така інформація, що російським медіа спустили “темники”, згідно з якими їм заборонено вказувати, що Володимир Зеленський - Президент України. Ба більше, вони повинні постійно використовувати формулювання “київський режим”. Чому так і що це дає окупантам?
Вони це роблять вже багато років. Постійний представник Росії при ООН Васілій Нєбєнзя постійно використовує такі словосполучення у Раді Безпеки. Цим вже нікого не здивуєш, а картинку у своєму телебаченні вони все рівно покажуть, як і виступ Лаврова. Я не думаю, що вони покажуть виступ нашого президента, тому що це їм не вигідно, оскільки “переклад” вони не можуть підготувати наперед, а значить, треба буде показувати так, як воно є. А це нікому на Росії не потрібно. Все це - для внутрішнього споживача, а у світі всі прекрасно розуміють і знають, про що йдеться.
Міністерка закордонних справ Німеччини Анна Бербок зараз активно виступає на підтримку України та цивілізованих цінностей. Зокрема вона вимагає ухвалити резолюцію проти Путіна на Генасамблеї ООН. У випадку ухвалення, така резолюція матиме символічне значення чи практичне застосування?
Ну дивлячись, що Анна Бербок має на увазі. Якщо йдеться про резолюцію Генасамблеї ООН, то вона точно матиме силу. І такі речі не робляться за день-два, їх треба готувати. Тим більше, що вже є безліч резолюцій, які стосуються Криму, Донбасу, агресії й засудження Росії тощо. Це вже є.
А от якщо йдеться про якесь рішення Ради Безпеки ООН, то там є ще один момент – Росія зі своїм правом вето. І вона, звичайно ж, заблокує будь-яку резолюцію, яка буде стосуватися критики самої РФ. Тому на таке я б не дуже сподівався. Але сам по собі факт проведення засідання Ради Безпеки – це буде подія. Це фактично такий собі “міні-саміт”. І хоч там не будуть присутні всі президенти чи прем’єр-міністри, але буде багато хто, зокрема і Джо Байден. І за цим спостерігатиме весь світ. Тому що б там не показували по російському телебаченню, все одно люди дізнаються, як все відбувалось насправді.
Крім того, Зеленський повинен після цього зустрітись в Білому домі з президентом Штатів Байденом. Звісно, для того, щоб були якісь обговорення, ми повинні мати певні напрацювання, які вже мають бути “викладені на стіл”. Якого роду це може бути розмова і зустріч?
Можливо, будуть нові види зброї, про постачання яких оголосить Байден
Так, звичайно, ця зустріч невипадкова і вона рутинно готувалася. Не забувайте, що візит Клімкіна в Київ кілька днів тому присвячувався саме цьому в першу чергу. Я думаю, що уже тоді готувалися певні рішення. Ми, наприклад, чули із медіа про ракети ATACMS. Можливо, будуть ще якісь інші види зброї, про постачання яких оголосить Байден. Це може бути і той пакет допомоги на понад двадцять мільярдів доларів, про який він звернувся до Конгресу. І недарма у нашого президента буде також Вашингтоні зустріч з сенаторами. Це буде виступ у Капітолії, але це буде ще й низка окремих зустрічей з впливовими сенаторами та парламентськими групами. Це все робиться для того, щоб залучитися підтримкою американських законодавців, аби вони схвалили оцей пакет чергової допомоги. Я думаю, що це все готується, буде готове і все це буде озвучено після зустрічі.
Чи передбачено в плані президента зустрічі не лише і з представниками правлячої партії, яку представляє Джо Байден, а й тієї партії, яка має шанси просунути свого президента на наступних виборах? Бо нам важлива підтримка і демократів, і республіканців.
Так, я абсолютно впевнений в тому, що такі зустрічі з тими, кого ми називаємо американською опозицією, будуть. У нас завжди була двопартійна підтримка в Конгресі США і ми цим пишаємося. Зрозуміло, що це треба використовувати. Так що я не сумніваюсь у тому, що президент Зеленський зустрінеться і з республіканцями. Їхні сенатори неодноразово відвідували Київ та Україну – деякі з них вже десятки разів бували в нашій державі і прекрасно володіють інформацією. Я думаю, що і у Вашингтоні вони самі хочуть зустрітися з нашим гарантом. Через вибори у США, обидві їхні партії зацікавлені в тому, щоб підтримувати свій імідж саме в цьому питанні.
Міністерка закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини Бербок сказала дуже важливу фразу, яка у багатьох в голові, та не в усіх на устах. Вона заявила, що ООН сьогодні відповідає на виклики ХХ століття, але нам потрібна організація, яка б відповідала на виклики ХХІ століття. Тобто, ООН має бути переформатована і адаптована до сучасних реалій. Чи можна початки цих змін закласти вже зараз?
ООН абсолютно не відповідає сьогоденню, її треба переформатувати
У першу чергу, я дуже радий, що пані Бербок сказала те, про що я говорю вже понад 10 років. ООН абсолютно не відповідає сьогоденню. Цю організацію давно вже треба було реформувати, але зараз вона, як мені здається, вже реформуванню не підлягає. Ну хіба що її розпустити і створити щось інше, але це важко і довго. Така дискусія завжди активізується перед початком форуму, наприклад, Ради Безпеки ООН. Але всі ці розмови я чую вже понад тридцять років і абсолютно нічого не відбувається. Але ООН багатьох влаштовує в тому вигляді, якою вона є сьогодні. Особливо я маю на увазі країни Глобального півдня, тому що вони користуються організацією як донором – отримують величезну фінансову та гуманітарну допомогу, і їх це влаштовує.
Але саме війна в Україні якраз і може стати каталізатором таких змін, коли всі зрозуміють, що далі вже нема куди йти. В історії ООН був схожий період – Балканські війни – і вже тоді всім було зрозуміло, що треба щось робити. Сьогодні це ще більше видно. Тому ще одним завданням нашої дипломатії та президента у Нью Йорку є те, щоб усіх переконувати у необхідності припинити оці безкінечні розмови й почати нарешті щось робити. І одним з таких кроків (можливо, найбільш важливим) є вигнання Росії зі складу ООН, де вона ще з першого року перебуває абсолютно незаконно і безпідставно.
Все ж таки, Лавров поза Кремлем і Лавров в Кремлі - це різні люди. Можливо, у США є певні сили, які могли б до нього донести якісь меседжі, поки він перебуває у США? Чи варто сподіватись на таке?
Я впевнений, що цього не відбудеться, тому що це одна й та ж людина. Це частина “колективного путіна”, тобто цього органу, який править Росією. Верхівка піраміди – це сам Путін. А далі йдуть всі його прибічники, включаючи Лаврова, і вони свою думку не змінюють. І на це не впливає той факт, чи вони перебувають у Кремлі чи у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку. Американці максимум можуть до нього донести не лише своє занепокоєння, а прямо вказати, що Росія - агресор і що саме РФ винна у війні. Мовляв, “от ви не хочете припиняти війну, тому США постачатимуть Україні ракети ATACMS, а далі буде більше”. От щось таке йому можуть сказати, хоча і для цього є інші канали зв'язку. Саме це він мав би донести до Путіна, але той сидить у бункері і нічого подібного чути не хоче.