Бики і друзі. Як британці стають кращими друзями України в критичний час

Унікальна подія. Президент Володимир Зеленський чи не вперше згадав, що наш щит - українська армія і вона не боїться берегти нашу землю та незалежність. І гарант настільки упевнений у ній, що готовий зустрітися з Путіним прямо на Донбасі...

У той час, коли можна було б дещо порадіти, що наш Шостий відростив у собі легкі паростки державника — рядові “слуги народу” укотре показують народу, що випадкові хлопчики з народу — у владі поводять себе як відбірні свині. Тому у критичний момент у них обов’язково поплавить дах. Ситуація насправді не нова. Третій рік рядові депутати провладної партії роблять гірше бренду, який вивів із грязі у князі. Обіцяна Олександром Корнієнком “сексі ідеологія” — все більше нагадує гопніка в “трєніках”. І викликає лише огиду, а не електоральне збудження. 

Якщо під час скандалу з “Велюром”, Коля Тищенко хоч дещо покаявся публічно і пару тижнів ліпив котлети на обіди персоналу Олександрівської лікарні, то нині бультер‘єру Шостого все - як з гусака вода... Заступник голови фракції “Слуга народу” зриває локдаун удруге. Улюблений депутат президента Зеленського гучно святкує день народження юної дружини в елітному готелі. І каже, що йому начхати на розслідування, сюжет на 1+1 та суспільне збурення. Мовляв, це кляті журналісти постійно зависають у закритих ресторанах і псують життя порядних людей. 

Паралельно інший депутат “Слуг народу” Євгеній Шевченко поїхав до Мінська до самопроголошеного диктатора Олександра Лукашенка і заявив, що того... більше третини українців хочуть бачити своїм президентом. Насправді Шевченко їздив кланятися до фюрера з вусиками голови колгоспу уже утретє. І кожен раз керівництво партії президента заплющує на це очі. Ось і після останнього рандеву — Корнієнко сказав, що ми просто почекаємо коментарів... Депутат Євгеній люто підгадив Україні, бо офіційно ми не визнаємо Лукашенка як президента. Та і ці поїздки на поклон теж виглядають дуже дивно перед іноземними партнерами. Однак виганяти Шевченка із партії “слуги” не збираються. Чому? Бояться, що щасливий чолов’яга одразу оголосить себе новим обличчям проросійського руху — тим паче після того, як РНБО дещо пом’яла Віктора Медведчука — бажаючих осідлати нішу бабусь і справжніх радянських людей з тугою за ковбасою і чергою в Мавзолей — буде ох як багато. Там уже Мураєв з Новинським товчуться. Рінат Леонідович Ахметов ліктями всіх відганяє. Ще і Сергій Льовочкін активно шукає унікальну формулу як отримати джекпот від аудиторії “какая разніца”. Тому Євгеній Шевченко сидітиме у фракції “Слуг народу” далі. Може, пізніше врешті виженуть — якщо з Путинім поцілується чи скаже, що третина українців хоче такого порядку як в Північній Кореї. 

Такі партійці з їх бикуванням, може, і не роблять серйозної політичної погоди. Але це відчутні і регулярні удари по президенту. І до людських якостей людей, які приймають відповідальні рішення за сорок мільйонів людей.

Як ви знаєте, останні дні Володимир Зеленський був зайнятий переговорами із Німеччиною та Францією у нормандському форматі. Відбувалися вони у критичний момент, коли Росія бряцає зброєю на кордонах. А Москва нажила іще одного серйозного ворога у вигляді Чехії, після того, як було викрито, що легендарні “Петров” і “Боширов” висаджували у повітря тамтешні військові склади і вбивали людей. 

Макрон і Меркель на зустрічі намагалися умовити Зеленського на виконання так званих кластерів по ОРДЛО. А точніше плану Дмітрія Козака по капітуляції України і перетворенню її у щось середнє між Боснією та Молдовою. 

Отже в той момент, коли президентський рєшала гуляє в карантин і часи військової ескалації — Німеччина і Франція просять Зеленського порішати питання миру за російським сценарієм. Чому так? 

У Франції і Німеччини шквал своїх економічних і політичних проблем. А ще на носі - вибори. Їм треба показати результат у якості голубів миру. Продемонструвати, що у них все як по маслу з РФ. І що світом рулять і вони, а не тільки США на чолі з жилястим ірландським яструбом Джо Байденом. Власне, тому Ангела Меркель сказала, що “Північний потік-2” дуже треба. Бо газ “Північного потоку - 1” не гірше того, що йде транзитом через Україну або газ, який приходить із Росії через Туреччину. Читай — нам начхати на усе, хочемо торгувати з Росією. А українські проблеми додають нам етичних незручностей у цьому. 

На наше українське щастя — дуже добре, що після Brexit на нас серйозно звернула увагу Великобританія, яку не злякала ані наша корупція, ані наше лякливе керівництво, ані бикуваті хлопці із 90-их - Тищенко та Шевченко. Чи не уперше за кілька місяців Великобританія гучно заявила на шпальтах своїх топових газет, що “якщо ЄС не захистить Україну, тоді Великобританія має прийти на допомогу”. У виданні Express — близькому до консерваторів міністерку оборони ФРН Урсулу фон дер Ляєн розмазували так, як англійський пудинг по асфальту... Що типу, якщо їй начхати на Україну — треба нашому прем’єр-міністру Борису Джонсону приїхати на День незалежності до Києва.

“Підтримувати Україну дуже важливо через анексію Росією Криму в 2014 році. Будь-яка дистанція між західними демократіями та Україною буде інтерпретована Путіним як знак, що їм байдуже, і вони нічого не зроблять, щоб її захистити”, - дає точний діагноз автор Рос Кларк.

Серйозні заяви, правда? Цікаво, що керівництво “слуг” — всі ці Корнієнки, Арахамії, Ткаченки і так далі мовчать. Так само парламент мовчить. Насправді це - не Рада, а тупо пародія. Разумков мовчить. Хоче це і не дивно, коли плануєш очолити нову ватну партію для жителів югавастока. Тоді не до серйозних заяв про зближення з НАТО і нашими топовими партнерами. 

Зате учора була заява Домініка Денні Рааба, очільника МЗС Великобританії, що “наша ціль стримати РФ, заспокоїти Україну і знизити градус ескалації”. Уявіть собі — британський уряд дбає про Україну краще, аніж нинішні очільники. Непрофесійний уряд боїться потиснути руку топовим друзям України — США і Британії. Натомість Шмигаль хоче знову утретє носити воду понаєхавшим окупантам до Криму і намагатиметься протягнути схеми через засідання Кабінету міністрів.

На наше велике щастя — зустріч із Меркель та Макроном запевнила Зеленського, що у разі здачі наших інтересів — обмальовують уже не двері, а обличчя. Тому серйозні зради знову обійдуть наш стороною — просто треба слідкувати за руками наших дрібних ділків. Які в гонитві за рублем та святковим салютом для чергової дружини, або бордом з Лукашенком заради голосу мелітопольського ватника — можуть злити все...