Тимошенко боїться вимовити вголос, що надасть російській мові статус другої державної мови. Вона вважає, що це відверне від неї електорат Заходу та Центру, який може перетекти до Порошенко, а то й до її ж технічного кандидата Олега Ляшка.
Проте, нинішня патова ситуація на Сході може вирішитися двома способами - або повним компромісом з сепаратистами (він неможливий без другої державної) або силовою зачисткою і подальшим пошуком компромісів з тими, хто буде виступати від імені поміркованої частини сепаратистів. І тут теж, чи не єдиним компромісом може бути бути державний статус російської мови.
Справа в тому, що держстатус російської мови - це такий собі фетиш за який хапаються всі проросійські політики і який чітко зрозумілий виборцям цих регіонів. Якщо нам вдасться вийти з цієї кризи без утвердження статусу російської мови - значить через місяць, два, рік ми знову повернемося до цього питання. По суті, ми самі дамо сепаратистам козир в руки. Хоча, куди розумніше було б очолити цей процес і контролювати його.
Людина стикається з мовними проблемами в трьох випадках: в суді, при спілкуванні з владою і при покупці ліків. Тому, статус державної мови має передбачати кілька речей. Перша і найголовніша - чиновник має відповідати тією мовою, якою до нього звертається виборець (не через перекладача, а безпосередньо). Простіше кажучи, всі чиновники (включно з правоохоронцями) мають вивчити дві мови. Якщо ми вводимо виборність губернаторів - то ці люди мають вільно володіти українською мовою і мовою місцевих жителів. По-друге, судові засідання ведуться мовою позивача. І, по-третє, анотації до ліків мають бути написані російською та українською мовами.
Щодо спілкування між органами влади, то в місцях компактного проживання вони можуть вестися мовою місцевих жителів. Офіційні документи виходять з обов'язковим перекладом на українську. Спілкування з центральними органами влади ведеться виключно українською мовою.
І останнє - навчання в вищих учбових закладах ведеться виключно українською мовою (тобто все залишається так як є).
Насправді, прийняття такого закону дозволить частково вирішити питання сепаратизму і знизить напругу в східних регіонах. Безумовно, будуть незадоволені, які говоритимуть, що Донбас має отримати окремий статус чи взагалі відділитися, але насправді, якщо вдасться зняти мовне питання - градус напруги різко впаде. Щодо заходу та центру країни, то такий закон навряд зачепить широкі маси виборців. Правда, для цього треба чітко і дохідливо пояснити всім, що цей закон передбачає. Насправді, якщо чиновник-свободівець не захоче говорити з виборцем російською, його треба виганяти з роботу точно также, як і чиновника на сході, за те, що той не хоче говорити українською.
Головне питання, чи захочуть еліти Донбасу приймати закон про російську мову, як другу державну. Справа в тому, що це не тільки відбере у них передвиборчий козир. Це ще й створить їм певні проблеми, адже в їхньому розумінні друга державна передбачає повне забуття української мови. А тому, можна прогнозувати, що вони почнуть саботаж цього законопроекту.