Якби мене торкнулася така ситуація, як з кримськими атлетами, я без вагань поїхала б на материкову частину України, туди, де мені запропонували б житло. Інакше я просто не змогла б. Я навіть обговорювала це з батьками. Не можу коментувати вчинки спортсменів, які погодилися змінити громадянство. Мені неприємно. Та це їхнє життя. Вихід є завжди. Його просто потрібно було знайти. Я досі не можу повірити в те, що може відбутися. Я не хочу в це вірити. Ми з татом постійно дивилися новини, стежили за тим, що відбувається в Миколаєві. І я пропонувала батькові поїхати і захистити Україну. Та він сказав сидіти мені вдома. Замість шаблі хотіла взяти біту. Ця ситуація з сепаратизмом дуже мене злить. Я не зустрічала тих людей, які виступають за входження України в Російську Федерацію. Це добре для них, тому що я відстоювала б свою позицію до кінця.