«Хай п`ють, потім вони за все заплатять і ми побачимо, хто кого переміг,» - сказала мудра мадам Кліко. Було то навесні 1814 року, в уславленому Реймсі, де спочила королева Франції Анна Ярославна, де зберігається знамените Реймське Євангеліє, привезене дочкою Ярослава Мудрого, на якому складали присягу всі французькі королі. У Реймсі російська армія винищувала знамениті виноградники. Коли слуги донесли пані Ніколь про варварство ворожої армії, вона наказала відкрити винні підвали та пустити завойовників. Росіяни припали до безкоштовного вина.
У червні 1814 перші 10 350 пляшок із оранжевими етикетками прибули на торговельному судні «Добрі наміри» (Чи не ті, що прокладають дорогу до пекла?) до Санкт-Петербурга, 10 серпня - 12 780. Ціна пляшки сягала 100 доларів. «Мадам Кліко напоїла Росію», - сказав Проспер Меріме.
Згодом саме Росія найбільше купувала «вина мрійників», а у Санкт-Петербурзі постійно жив особистий посланець мадам Кліко, Луї Боне. «Росіяни вимагають вашого вина так твердо, що доводить: шампанське для них не розкіш, а нагальна потреба», - писав Луї Боне 1814 року своїй хазяйці. Виручені кошти допомогли мадам Кліко збільшити виробництво та примножити капітал. Ніколь придбала старі підвали, розширила їх (до площі 12 га довжиною галерей у 18 км). І сьогодні на торговельному знаку «Дому Кліко» зображені якорі тих кораблів.
Свою онуку Алісу баронеса Ніколь-Барб Кліко Понсарден віддала заміж за нащадка Російської корони Миколу, і та стала останньою російською імператрицею Олександрою Федорівною.
Спливло два століття. Французи вже й гадки не мають про росіян. Москалі вже забули смак шампанського, бо лигають горілку та бражку. Та українців північний вражина шматує щодня. Сьогодні вони загарбали наш завод шампанського у Новому Світі, нашу Массандру, «Золоту балку». Час українцям згадати історію та повторити слова мадам Кліко: «Хай п`ють, потім вони за все заплатять і ми побачимо, хто кого переміг».