13 липня 1937 року Військова Колегія Верховного Суду СРСР засудила Михайла Бойчука (54 роки), Івана Падалку (42 р.), Василя Седляра (38 р.) як «учасників націонал-фашистської терористичної організації, які ставили за мету відторгнення України від СРСР та реставрацію капіталізму» до вищої міри покарання — розстрілу. Того ж дня вирок було виконано.
У листопаді 1926 — травні 1927 Михайло Бойчук разом із дружиною Софією Налепинською-Бойчук, учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром мали творчу подорож до Німеччини, Франції, Італії. Поїздка за кордон стала однією з формальних підстав для їхнього арешту та звинувачення у «шпигунстві» й участі в «контрреволюційній організації».
До речі, майстерня бойчуківців розташувалася в Межигірському монастирі, де колись була фаянсова фабрика.
25 листопада 1936 органи НКВС заарештували Михайла Бойчука.
13 липня 1937 в Києві Михайла Бойчука разом з його учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром розстріляли.
Мистецтвознавці стверджують, що Василь Седляр був розстріляний за ілюстрації, які свого часу художник створив до Шевченкового «Кобзаря».
Софію Налепинську-Бойчук стратили 11 грудня 1937 також як «шпигунку» і «дружину керівника націоналістичної терористичної організації серед художників». Долю цих чотирьох розділила більшість учнів Михайла Бойчука.