Час починати громадський суд над Кучмою

В оновленому суспільстві не має залишитись місця кулуарним домовленостям у владі. Саме публічність закону має бути гарантією невідворотності покарання, інакше кожен із олігархів матиме право сказати: Кучма вивернувся - і мене пронесе!
 

Засоби заробітку і способи уникнення відповідальності не змінилися, і жодних підстав, що так не буде після завершення війни - наразі немає. Саме тому на тлі війни розгортається протистояння різних кланів.
 

Недоведення до судового вироку замовників вбивства Ґеорґія Ґонґадзе  виправдовує бездіяльність постреволюційної ГПУ у справі розслідування вбивств на Майдані. Всі розуміють, хто є винним у обидвох випадках, але нормально сприймають мовчання з цього приводу влади. Бо поріг терпимості піднятий дуже високо саме справою Кучми. 
 

Зруйнування олігархократії в Україні розпочнеться лише тоді, коли на лаві підсудніх опинятимуться замовники вбивств, а не виконавці.
 

Кожен генпрокурор обіцяв, але не розкрив справу вбивства Ґонґадзе.  Чи доведе обіцяне до кінця Ярема? І чи встигне здійснити, чи його змістять? Чому Махніцький навіть не обіцяв цього зробити? Хоча й відновив справу про вбивство Івасюка..
 

Потужним рушієм процесів є тиск громадськості на нинішню владу. Формування суспільної думки і донесення її до владної верхівки є необхідним прискорювачем змін у країні. А найкращим уроком для нинішніх чиновників є притягнення до відповідальності їхніх попередників за вже здійснене.
 

Можна довго розмірковувати про термін давності і неактуальність на тлі подій. З таким успіхом кожного злочинця можемо виправдати, бо ворог коло воріт. Загроза, що насувається, є каталізатором відповідальності, а не виправданням для її уникнення. 
 

За будь-яких обставин Україні доведеться розслідувати і доводити до суду воєнні злочини. А "справа Кучми" буде прикладом досяжності кожного злочинця, бо найкращою формою профілактики злочинів є невідворотність покарання.

Суспільство, загартоване двома революціями, здатне організуватися та здійснювати цивілізований тиск на генеральну прокуратуру, аби примусити її розслідувати справу Ґонґадзе згідно з законом. Якщо ми цього не зробимо, то років через десять такий самий імунітет від Справедливості отримає і Янукович.
 

Чи хочемо ми, аби "почесний пенсіонер" Янукович повернувся у своє Межигір’я, мирно розкошуючи там? Ні, так само, як і в розпал акції "Україна без Кучми", ми не збиралися нічого прощати Леонідові Кучмі.
 

Найцивілізованішою формою громадського тиску на ГПУ є скликання громадського суду над Кучмою. Це має бути відкритий прилюдний процес, до числа організаторів якого увійдуть моральні авторитети суспільства, учасники комітету "Україна без Кучми", жертви політичного переслідування з боку режиму Кучми, українські політики та правники.

Мова йде не лише про доцільність, готовий особисто сприяти створенню організаційного комітету для проведення громадського процесу "Народ України проти Леоніда Кучми" і вважаю, що всі небайдужі повинні долучитися.
 

Нині Феміда відвернулася від організаторів убивства Ґеорґія Ґонґадзе, і ми всі маємо прослідкувати, щоб Феміда знову повернулася на місце і почала працювати.