Тут багато сперечалися, на що мають право чи не мають права люди в тилу, у той час як на фронті гинуть кращі бійці і мирні мешканці. Це дуже складне запитання. Відповідь кожен має знайти для себе сам.
Лише останній дурень чи моральний виродок може вважати, що це не його війна. Це не битва за Донбас, це битва за Україну, за мир і спокій саме у твоєму місті. Фактично, це війна за незалежність, яку свого часу пройшли більшість націй. Тепер і ми.
Є дві речі, які ми можемо і повинні робити в тилу. І це дасть виправдання нашому існуванню.
1. Допомагати фронту. Гроші і кров. Волонтерство.
2. Розбудовувати державу. На рівні великих реформ і маленьких справ у містах і містечках. Наведення порядку і боротьба з корупцією, від малого до великого.
Задля того, щоб всі ці жертви і страждання не були марними. Задля того, щоб, коли вони повернуться і подивляться нам в очі, то ми могли не відводити погляд.