Мовні питання, або непопулярний пост з популярних питань

Передмова:Питання мови для мене ніколи не мало надзвичайної ваги, першочергове значення надавалося тому щоб розуміли мене і розуміла я, а решта то куйня не важно. До мене зверталися українською - відповідала українською, російською - відповідь теж російська, англійською - я казала "Ван секонд, пліз" і кликала чоловіка... Я не вступала в перемовини і суперечки, коли при мені хтось вказував на "недолугість" моєї мови чи літератури.

В цьому році, в мені щось зламалося, в мовному питанні, я стала інша - це проявляється в тому, що у відповідь на російськомовне звернення я все частіше відповідаю українською, іноді полтавською вкраїнською, ну то таке вже. Це сталось не в один день, це якийсь вийшов такий природній процес мовного бандерівства. І маю сказати ще, що ніхто, жодна людиночка ще не перепитувала мене і не вдавала, що не розуміє. Не знаю як де, але в Києві і на Полтавщині мовних проблем так шоб прямо державного рівня я і не помітила. А от те що стосується літератури, та принципів її вивчення... отут вже - ховайся.

 Отут, блін, сунуть і лізуть всі комплекси національні. Тільки за останній тиждень, я разів з десять вислухала, шо мова українська то харашо і важно, а от Пушкіна ні трожтє, "переводить его кощунство и невежество"... і якщо спочатку я чемно посміхалась і мовчала, то згодом кілька разів пропонувала "то хай росія вчить Шевченка українською", у відповідь мені казали не смішувать тьопле с мягкім. А сьодні я не стерпіла, кончилась у мене терплячка, і після фрази "ніззя пєрєводіть Толстого", я послала взрослу людину некрасівим матом вголос.

Зазначу я що "Тези пушкіна нітрожтє" виказували люди, котрі мають досить схожі на мої погляди і переконання. Це розумні і освічені, такі як я чи трошки старші, з пєчаттю совєтськой школи за плечима.

Тепер я мотивую

Вивчення ВСІХ предметів в українській школі проходить виключно Українською мовою!!!

Мо знає хто звичайну школу в Іспанії, допустім, де діти вчать Достоєвського в оригіналі?

Виходячи з цього, якщо ми робимо виключення для всього курсу рос літератури, то вже давайте тоді не будем перекладать Сервантеса, чи може Гі де Моппасана хай діти вчать французькою, бо їх переклад то ужас і кощунство. Доречі, думаю, що французи, котрі знають досконало російську, читаючи своїх в російському перекладі, теж того не сприймають. А що стосується Шекспіра там вобще, я б на місці англомовного населення планети уже б анафемувала всіх перекладників і руських в тому ж числі.

Насправді, це прекрасно, коли людина зна чимало мов і може читати все в оригіналі, можна скільки завгодно читати Артура Конан Дойла в перекладі Волжиної і навіть приблизно не відчути весь блиск того слівця. Але ж, блін, є шкільна чи універівська програма де є вимоги одні на всіх. тому читайте якою захочете мовою, а розказати про твір повинні українською. 

Про недолугість ніби-то нашого перекладу

Отут я хочу посилати матом, часто, невимушено і щедро. Так каже той хто й в оригіналі ніхера не понімає, або коли зашорений настільки, що далі власних відчуттів, з давно прошедшим сроком годності, не може нічого й нікого побачити.

К прімєру:

Хай буде проклят той зухвалий, 

Хто в непрощенний гріх запав - 

Вино, що нам боги послали, 

З водою прісною змішав! 

Хай буде рід його проклятий! 

Хай силу втратить випивать 

Чи, келих зважившись підняти,

 Лафіт з Цимлянським розрізнять! 

Це писав Рильський, прекрасно писав Максим Тадейович, точніше не писав, а перекладав того ж "прєсловутого" Пушкіна.

Оригінал:

Да будет проклят дерзновенный,

Кто первый грешною рукой,

Нечестьем буйным ослепленный,

О страх!.. смесил вино с водой!

Да будет проклят род злодея!

Пускай не в силах будет пить,

Или, стаканами владея,

Лафит с Цымлянским различить!

Мені так більше навіть до вподоби тонший і ніжніший варіант Рильського.

Йдемо далі. Шевченка ж нашого російськомовна часть планєти предпочітаєт теж в основному читати російською... і тут, я вам скажу, теж херня:

Заснуло всё… Не знаю я —

Живёшь ли ты, душа моя?

Бесстрастно я гляжу на свет,

И нету слёз, и смеха нет!

И доля где моя? Судьбою

Знать не дано мне никакой…

Но если я благой не стою,

Зачем не выпало хоть злой?

Чого україномовних не плющить і не вшкварює від такого перекладу? Від такої кострубації слів? Бо ми маємо толернатність, совість і розум допускати, що хтось може не розуміти української. То хай читають як хочуть головне ж шоб читали.

Для справедливості Українською:

І все заснуло, і не знаю,

Чи я живу, чи доживаю,

Чи так по світу волочусь,

Бо вже не плачу й не сміюсь...

Доле, де ти! Доле, де ти?

Нема ніякої,

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої, злої!

Як на мене втрачена в перекладному варіанті і форма і зміст. І ми ж не буйствуєм по поводу "бєсстрастно я гляжу на свєт".

Іще от наряду з таким популярним "пушкінскім вапросам" хахача і прікаливаясь люди обговорюють той факт що Шекспіра вчать дітлахи українською. Отут я вже киплю із полуабарота. Шановні, і не дуже рускаізичниє гражданє нашої і не нашої країни, з якого це куя\дива\кера\принципу   україномовне суспільство повинно хавать Шекспіра не мовою оригіналу, а чиєюсь іншою мовою? Чи мо Шекспір пісал на русскам? Чи мо російський варіант перекладу Маршака перешиб оригінал? Ні! Так от Шекспір має бути або вже мовою оригіналу, або мовою, якою ведеться загалом навчання в школі. І для прімєра щоб ви розуміли, що ніякої керні в українському перекладі немає, всі переклади в однаковій мірі близькі до оригіналу.

Українською Ромео і Джульєтта:

Хто синьйорина та, що подає

Свою прекрасну руку кавалеру?

Слуга:   Не знаю я, синьйоре.

Ромео:   Померкли смолоскипи перед нею!

І світить вродою  вона своєю

На  щоках ночі - діамант ясний

У вусі мавра; скарб цей дорогий

І для землі, і для життя сія.

Вона - омріяна любов моя!

її оточують  прекрасні дами,

Вона ж між них - голубка між  галками!

Коли танок закінчать вже, саму

За ніжну ручку я її візьму,

І щастя неземне тоді відчую...

Чи ж я коли любив?

Чи ще люблю я?О ні!

Зрікайтеся, брехливі очі!

Не знали ви краси до цеї ночі!

І російськомовний варіант:

Кто эта девушка, танцует с кем                     

Вон тот счастливец?                                 

 Слуга                                           

Я, синьор, не знаю.                                 

 Ромео                     

О, ярче факела ее краса                     

Ночные осияла небеса.

Она горит алмазною серьгою,

Для бренной жизни слишком дорогою,                     

У чернокожей ночи на щеке.                     

Кончится танец - подойду к руке,                     

Коснусь ее, голубки средь ворон,                     

Красою подлинною озарен.                     

Любило ль сердце до сих пор? О нет!                     

Я лишь теперь узрел блаженный свет.

Я не буду говорити що наш варіант кращий, але ж ніяк не гірший, ніяк. Абсолютнісінько. То поясніть мені з якого кєра вчити російськомовний переклад Шекспіра? 

Як висновок многобуквія, я як українка за паспортом і за походженням, як україномовна українка, категорично протів, шоб посрєдством ісключітєльного подхода до вивчення російської літератури в курсі зарубіжної літератури, чесали яйки всьому вілікарускаму шовінізму. Отак от.