В Україні його називають шоколадним “королем” за процвітаючий бренд “Roshen”. Але Петро Олексійович, ідучи на позачергові президентські вибори, заприсягнув українським виборцям: обере мене народ главою держави, продам шоколадний бізнес. “Як Президент України, я хочу і буду дбати виключно про добробут країни”, — заявив він німецькій газеті “Bild”. Словом, жити по-новому!
25 травня здійснилася мрія ПОПа і його обрали Президентом. Отримавши високий кредит довіри співвітчизників, пан Порошенко кинувся відвойовувати Схід України у сепаратистів і паралельно оновлювати голів облдержадміністрацій. Звісно, що продаж “Roshen”, само собою, відійшла на задній план. Що до перших призначень губернаторів Житомирської і Волинської областей, то вони наштовхують на цікаві спостереження.
Виявляється, що на зміну “Сім’ї” Януковича, у владу поступово інтегрується нова “родина”. Це представники транспортних корпорацій, яких об’єднує бренд “Богдан”. Формально Петро Олексійович ще 2009 року втратив стосунок до корпорації “Богдан”, продавши контрольну частку бізнесмену Олегу Свинарчуку. Але через п’ять років не забув про “преміювання” бізнес-партнерів.
Так, ключі від Житомирської області одержав 34-річний Сергій Машковський. До призначення працював директором ТОВ “Полісся Моторс Груп” і сумісництвом був директором компанії “Форвард Класік”. Уповноважена Кабінету міністрів з питань антикорупційної політики Тетяна Чорновіл зауважила, що підприємства Машковського працюють у системі бізнесу Порошенка.
Чисто поршенківським можна вважати Володимира Гунчика, якого поставили на Волинську ОДА. Очолював ПАТ “Автомобільна компанія “Богдан Моторс”, а на цьогорічних президентських виборах керував регіональним штабом Порошенка.
Не забув Гарант про бізнесмена Свинарчука. Як пише видання “Капітал”, йому пророкують надто хлібну посаду — Голова Антимонопольного комітету України.
Чим небезпечна бізнес-інтеграція у владу? Насамперед лобізмом. Будь-яка корпорація чи підприємство схожі до живого організму, який існує завдяки їжі. У цьому випадку під їжею слід розуміти запас обігових коштів наближеного підприємства. Зокрема, є спокуса поповнення резервів за рахунок тендерних закупівель за принципом “своя сорочка ближча до тіла”. Або запровадити акцію від бізнес-партнерів для приватних перевізників: “Кожному райцентру — по “Богдану”.
Інший ризик — горезвісний адмінресурс. Враховуючи фактичний старт виборів до Верховної Ради, очевидно, президентській владі на місцях не уникнути завдання максимум: з чистого листа організувати рейтинг для порошенкової “Солідарності”. А кінцевий результат волевиявлення легко забезпечити тому губернатору, який до цього працював у великому колективі. До прикладу, на “Богдан Моторс”.
Разом з тим, Порошенку не треба забувати, яку руйнацію з тріском пережила “Сім’я” Януковича. Другого пришестя у владу структури, яка функціонуватиме за принципом фінансової присоски, українці не терпітимуть.