Сьогодні нам слід діяти з максимальною відповідальністю, бо ціна питання – зависока. Військово-політична поразка в протистоянні з Росією неминуче обернеться для нас національною катастрофою, порівнянною за масштабами з Голодомором.
Останнім часом процедура оцінки ризиків військового характеру для нашої території стала рутинною. За сукупністю формальних індикаторів доводиться констатувати, що на сьогодні, власне вперше з часу "гарячого" періоду квітня-травня, чітко простежується тенденція зростання ризиків масованого військового вторгнення. Тобто, знову є формальні підстави припускати, що кремлівська авантюра все-таки закінчиться спробою "остаточного вирішення українського питання" силовими методами.
Сьогодні ми вже досить підготовлені і зрілі, щоб обговорювати будь-які загрози. А перед лицем саме цієї загрози є сенс чітко розуміти, з яким противником ми маємо справу.
З іншого боку, є теми, обговорювати які, напевно, не варто - настільки складними з етичної точки зору вони є. Наше суспільство і так ледь балансує на межі сповзання в ненависть. Додаткове формування образу ворога, здавалося б, ні до чого. Проте, недооцінка супротивника, в тому числі, невірне уявлення про його цілі і шляхи їх досягнення, може виявитися фатальною помилкою.
Для того, щоб зрозуміти, що на нас чекає в разі поразки, можна не поглиблюватися в спогади про звірства армії Муравйова або архіви часів Голодомору. Досить проаналізувати пропозиції сучасних наближених до Кремля "політологів" про "денацифікацію" України і "повернення українців в сім'ю триєдиного російського народу". Спектр на жаль, досить одноманітний: від знаменитого дугинського "вбивати, вбивати, вбивати" до тези про "невиправність всіх українців у віці старше 5 років". Якщо порівняти ці пропозиції з поширенням протестної активності в листопаді 2013 - лютому 2014, можна дійти висновків про приблизну кількість українців, що заважають встановленню "руського миру".
Розрахунки такого роду зокрема показують, що в разі масованого вторгнення і подальшого військового захоплення України російськими військами, кількість біженців складе не менше 2 мільйонів осіб протягом першого року окупації. Крім того, для забезпечення необхідного рівня лояльності, в період до двох років окупаційним адміністраціям потрібно буде знищити від 600 до 800 тисяч осіб, - найбільш національно свідому частину населення. Ще від 4 до 8 мільйонів чоловік необхідно буде репресувати. До 15 мільйонів осіб будуть обмежені в правах. Іншого способу забезпечити лояльність на окупованій території в умовах, що наразі склалися, не існує.
Наведені цифри - та ціна, яку нам доведеться заплатити за нашу можливу поразку. Варто відмітити, що в сьогоднішніх умовах ця поразка може бути обумовлена в основному нашими внутрішніми причинами – взаємною відокремленістю, інституціональною слабкістю, соціальним розпадом.
Всі мають сьогодні розуміти: військово-політична поразка неминуче обернеться для нас національною катастрофою, порівнянною за масштабами з Голодомором.
Говорити про це слід для того, щоб усі чітко усвідомлювали сьогоднішній рівень зовнішніх загроз. Правильна ідентифікація загроз - необхідна умова вибору вірних стратегій безпеки.
При цьому, події останніх місяців дають підстави припускати, що в нас є досить внутрішніх і зовнішніх ресурсів, щоб протистояти наявним загрозам. Наше суспільство досить різноманітно, щоб пропонувати різнопланові відповіді, але при цьому й досить консолідовано навколо загальних європейських цінностей, щоб зберегти необхідну єдність перед лицем агресора. Так чи інакше, ані паніки, ні страху, ні відокремленості, ні розгубленості ми дозволити собі сьогодні не можемо…