Чому ми засуджуємо лише Клімкіна - за те, що гарантує російській мові "офіційний" статус (на територіях, мешканці яких цього захочуть), і нічого не кажемо на адресу Порошенка, який іще 10 травня пообіцяв їй статус мови "особливої"?
Хіба це не одне й те саме? Зважаючи на функції, які виконуватиме і та, і друга в суспільстві, "особливу" й "офіційну" мови можна поставити на один щабель із мовою державною. Тобто, ці два "державники" - Клімкін і Порошенко, без публічного обговорення, гарантують у подальшому мові окупанта (!!!) статус державної, принаймні на сході України -- де-факто.
Тому постає питання: за що воюють і гинуть українські патріоти на Донбасі? За те, щоб там і надалі був "рускій мір" і Путін знову мав можливість у будь-який момент знову йти "захищати" своїх "соотєчєствєнніков"? "Мовна" вимога, очевидно, не є поодинокою в перемовинах Путіна з Порошенком. Думаю, що Історія у школах на Донбасі теж за цієб домовленістю має залишитись у російській, а не в українській інтерпретації. А інакше й бути не може - одне без іншого не має ніякого сенсу...
Цікава в цьому контексті біографія Клімкіна: "Родился 25 декабря 1967 года в г. Курск. В 1991 году окончил Московский физико-технический институт". А далі пішла стрімка й успішна кар'єра...