Майданiвська дилема.

Для полiтикiв, Майдан став iнструментом для здобуття влади. Для народу- iдейною боротьбою проти корумпованоi системи, яка призупинена через початок АТО.

Майдан це - форма протесту суспiльства, яка може набувати рiзних форм та характеру. Це - пiднесення нацiональної cвiдомостi з сплеском почуття патрiотизму.

До початку проведення АТО, ним жила вся країна. Українська громада  вiдстежувала усi подiї, що вiдбувались на Майданi. Саме в цьому криється одна з основних проблем. Суспiльство переключилось на подiї в зонi АТО, стало солiдарним з українськими вiйськовими.

Майдан, слiд розрiзняти до початку АТО та пiд час його проведення, тому що вiдбулась змiна контингенту людей. Цвiт нацiї вирушив на Схiд воювати з терористичними органiзацiями ДНР та ЛНР, якi є всьго лише марiонетками в руках Путiна. Влада цим скористалась, почала дiяти методами старої влади, щодо дискредитацiї майданiвської спiльноти.

Почала дiяти "алкашсотня". Проведена iнформацiйна кампанiя, щодо недоцiльностi Майдану. I ось настав момент, почалась зачистка барикад та наметового мiстечка. Це зумовлено не доведеною до кiнця революцii гiдностi, апатiєю суспiльства та змiною обличь у владi, а не самої влади.

Проте, переконана, що буде третя хвиля Майдану, об'єднювальним ядром якої стануть вояки iз зони АТО. Думаю, це - буде радикальна хвиля протесту, адже суспiльство усвiдомлює зраду в найвищих керiвних органах держави, що призводить до численних втрат серед українських вiйськових.