Вельми часто став зустрічати коментарі, мовляв, вся Україна життями і кров'ю кращих синів розплачується за сон Донбасу, який лише зараз почав відходити від сепаратизму. Це "чудове" продовження традиції з "мордорізації" краю. З'являється купа псевдоекспертів, що міркують в стилі одного київського журналіста про 1,5 млн зайвих людей.
Але, хлопці, давайте не обманювати. Відкрию страшну таємницю - всі ми стоїмо за донбаським пеклом і всі ми до нього причетні. Ні, ми, звичайно, не надягали георгіївські стрічки з емблемами ДНР, ми не брали в руки зброю і не кричали як діти на ранку "Дід Мороз" із закликами до Путіна.
Я вже втомився повторювати: Донбас - це рецидив хворої і неефективної корумпованої держави.
Хіба всі ми не давали хабарі, закривали очі на популізм, давали дорогу відьмі з косою, яка привела до влади тупоголового диктатора? Хіба не ми можемо роз'їжджати на крутих тачках, кататися до Європи, пафосно міркувати у Facebook про те, як "облаштувати Русь", але при цьому нездатні управляти власним смердючими під'їздом, що розвалюється, де у нас квартирка з євроремонтом?
Хіба лише в одному Донбасі гречкосії приходили до влади, щоб потім відбити інвестиції, грабанув країну? Де ми тоді були?
Хіба не з нашої мовчазної згоди у владу за списками улюблених нам партій пролізали мудаки? А потім ці мудаки між собою дерибанили посади міністрів, глав СБУ тощо. І саме ці новоспечені головні менти і сбушники закривали очі на бездіяльність донецьких ментів і гебістів, коли проходили всякі "імперські пробіжки" мітинги Російських блоків, продавалися книжки "Донецька Русь", а виродки кшталт Колі Левченка (у якого Паша Губарєв був на початку довіреною особою на окрузі, а потім помічником нардепа) безкарно ляпали направо і наліво про унтерменшість України.
Ми так і не зрозуміли, що держава - це матрьошка інституцій від найменших (ОСББ, гурток любителів в'язання) до найбільших (державний апарат). І ця матрьошка інституцій зможе існувати лише при залученні в процес всіх громадян. Не можна бути трошки вагітним.
Це усвідомити болісно і неприємно. А навіщо? Коли можна завжди знайти крайнього, звинувативши в паскудний патріотизмі.
Я вже писав, щоб вилікувати Донбас, потрібно вилікувати всю Україну, бо хворіємо ми однієї і тієї ж заразою.Візерунок висипким можевідрізнятися.
І давайте думати, як ми разом виберемося із загальної ями. Свої думки щодо цього виклав тут