Уже кілька днів транспорт ходить там, де минулої зими був дієвий центр всеукраїнського опору диктатурі влади. Не побоюся твердити: Партія регіонів та комуністи, що примкнули до неї, мали й досі мають ті самі ознаки, що й більшовики, котрі захопили владу в Петрограді глибокої осені 1917 року і до весни 1945-го з перемінним успіхом підминали під себе країну за країною - включно зі Східною Європою. Зараза більшовизму виявилася дуже сильною. Хвороба має здатність до самовідтворення, що призводить до рецидивів.
Я б не ставився аж так скептично до заяви лідера українських комуністів Петра Симоненка про те, що колись за лютим 1917-го настав "червоний жовтень". До того справді йшло. Можна скільки завгодно кричати про "зачистку Майдану від активістів", "краху ідеалів революції", "ті самі методи", якими нинішня влада воює з Майданом. Особливо цікавими вважаю заяви про "не підемо, поки не повернемо Крим" і "не підемо, поки країна не зміниться". Адже країна справді не зміниться, якщо не буде мінятися сам Майдан.
У лютому 1917 в Росії сталася буржуазна революція. Пролетарська була можливою, бо "буржуї" не знали, що їм робити з демократією. Нині в Україні та сама загроза: зовнішню агресію наша країна здатна подолати, хай і страшною ціною, але внутрішню поки не готова через боязнь зробити якійсь "недемократичний" крок.
Росія в її нинішньому представництві не боїться нічого, тому що нею керують "дети тех, кто выступал на бой с Центральной Радой, и паровозы оставлял, идя на баррикады". Український пролетаріат у своїй агресивності нічим не кращий від російського, хіба одяг інший. Його зброя - риторика, вітійство, пропаганда і агітація. "Не підемо з Майдану, поки не повернемо Крим!" - типовий пролетарський речитатив. Сидячи в наметі, вимагаючи себе годувати, гидячи круг себе й прикрившись патріотичною символікою, він вимагатиме від інших повернути для нього Крим - тільки таку індульгенцію пролетар готовий прийняти від буржуя за те, аби дозволити буржуєві прибрати пролетарські нечистоти. Ага, ще ж можна пролонгувати свій протест: є "олігархи", яких треба випалити розпеченим залізом, а перед тим - розкуркулити й роздати добро народу, як колись хотіли зробити зі скарбами Полуботка.
Ризикну припустити: Майдан би далі стояв собі, якби пролетаріат не перетворив його на Антимайдан. За чиї гроші, за чиєю вказівкою, просто так, бо інакше не може - розмова окрема. Громадяни, котрі називають себе активістами, обурюються діями влади та "зрадників" із батальйону "Київ-1", і заодно - "продажними" киянами, котрі прийшли на суботник. Визнають - так, розвелася антисанітарія, з`явилися алкоголіки, наркомани, бомжі, інші асоціальні елементи, котрі - невже? - дискредитували Майдан і, мабуть, були заслані Кличком та Яремою. Бо нема смислу Медведчуку чи комусь із Партії регіонів розводити на Майдані свинарник руками своїх парафіян, їм самим Майдан знадобиться.
Проте чомусь ті активісти, котрі дійсно були і дає є реальними учасниками буржуазної революції, самі не зібралися гуртом - і не очистили Майдан від тих, хто його засмічує.
Взимку порядок на Майдані наводили попри шалений тиск влади, блокування й проколоті шини спецтранспорту. Вдалося організувати місто в місті. І взагалі - продемонструвати приклад ідеальної організації знизу. Створювалися горизонтальні структури, котрі часом дублювали одна одну. Вони дружили, конфліктували, знову дружили, проте Майдан був живим організмом та найбезпечнішим місцем Києва. Чому такий самий елементарний порядок не можна було налагодити останні місяці?
Відповідь проста - демократія. Згідно нашим уявленням про неї, поруч із наметом, де працюють громадські активісти, має право стояти намет, у якому сплять і розводять смітник маргінали. Пролетар має однакові права з буржуа. Тільки буржуа готовий поважати права пролетаря, натомість пролетареві плювати на права буржуазії. Не лише плювати - смітити, мочитися, випорожнятися, сякатися тощо.
Нормальні притомні люди ще не навчилися берегти свій, а заодно - наш простір від тих, хто вважає своїм священним обов`язком його загидити. Інакше, в розвиненому демократичному суспільстві, контрреволіційна газета "Вести" та інші вісники маргіналів уже давно б припинили своє існування. Та поки цього не можна зробити - демократія, "Вести" мають право виходити...
Хочу вірити, що Майдан - це не центр міста Києва, а спосіб мислення. А з "Вестями" нарешті зроблять те саме, що з маргіналами, котрі перетворили Майдан на Маріїнський парк часів розвиненого тітушкізму. Тобто, зачистять із інформаційного простору, нехай це виглядатиме сумнівним з погляду "ідеальної демократії".