"ОНИ НЕ ПРОСТЯТ!"

Серед цього населення є щирі патріоти України. Їх небагато. Є щирі патріоти Росії. Їх теж небагато. І ті, й інші ніякої погоди не роблять. Вирішує завжди більшість, а більшість - це звичайне населення, таке, як всюди. Воно хоче миру, зарплат і пенсій.

Якби ми не здали без бою Крим, війни на Донбасі, скоріше за все, не було б. Після Криму ж деякі донеччани і луганчани вирішили, що Донбас віддадуть так само, і вони отримуватимуть такі самі високі пенсії, як у Росії. Не забуваймо ще кремлепропаганду, яка залякала їх "Правим сектором", який виріже їх за те, що вони спілкуються між собою російською.

В результаті переважна більшість мешканців Донбасу жодного "правосєка" так і не побачила. Зате побачили війну, кров, смерті, руїни, необхідність втікати, прихопивши з собою лише сумку з найнеобхіднішим.
Багато хто вже зрозумів, що це сталося тому, що вони самі, своїми руками, вчасно не вигнали озброєних емісарів Путіна, коли їх ще було небагато і звичайні місцеві дядьки могли сказати їм: "А ну, геть звідсіля, поки цілі!".

Оскільки вони там живуть або жили раніше, до того, як стали біженцями, вони знають, що мирні міста, які обстрілюються "укрокарателями", існують лише у російських пропагандистських лубках. Бо чудово бачать сепарські танки й артилерійські установки, які встановлюють під їхніми будинками. І бояться їх не менше, ніж української армії. Причому бояться вони не якихось "карателів", які прийдуть і їх розстріляють - а тупого снаряда, який прилетить у їхній будинок і їх уб'є. Він щомиті може прилетіти як з того, так і з іншого боку. А людям жодної різниці, чий снаряд їх уб'є - вони хочуть жити.

Так що тепер вони хочуть лише одного - миру. І їм все одно, хто дасть їм цей мир і під чиїм керівництвом їм мирно жити - губернатора Гіркіна чи губернатора Коломойського. На того, хто принесе на ці нещасні українські землі мир і порядок, вони молитися будуть.

При цьому, наскільки ми зацікавлені в мирі - бо це ж на нашій землі війна, це ж наші хлопці гинуть вже не сотнями, а тисячами, це ж наша інфраструктура знищується - настільки там, за східним кордоном, зацікавлені в тому, щоб це тривало якомога довше.
Тому - сила на силу. До перемоги, без перемоги - миру не буде.