Сумнівність перебування Російської Федерації в Раді Безпеки ООН

Обґрунтування статусу Російської Федерації як постійного члена Ради Безпеки ООН, як правило, пояснюється тим, що 21 грудня 1991 року буда прийнята Постанова Ради глав держав СНД, в якій зазначалось, що «Держави Співдружності підтримують Росію в тому, щоб вона продовжила членство СРСР в ООН, включаючи постійне членство в Раді Безпеки, та інших міжнародних організаціях». Постанову підписали 11 держав СНД, крім Грузії. При цьому, можливість нехтування думкою навіть однієї держави, що входила до СРСР, є сумнівною. 24 грудня 1991 Президент Російської Федерації, спираючись на згадане рішення Ради глав держав СНД, звернувся до Генерального Секретаря ООН з посланням, в якому інформував, що членство СРСР в ООН, у тому числі в Раді Безпеки, у всіх інших органах і організаціях системи ООН продовжується Російською Федерацією. Генеральний секретар висловив думку, що це звернення носило інформативний характер, констатувало реальність і не вимагало формального схвалення з боку ООН. Таким чином, жодних процедур погоджень або затверджень не було проведено, не було рішення ні Генеральної Асамблеї ООН, ні Ради Безпеки, яких лише повідомили про дану трансформацію.

Важливо підкреслити ще один аспект. Російська Федерація могла б відносно правомірно «зайняти місце» СРСР в Раді Безпеки лише в тому випадку, якби зі складу СРСР вийшли всі радянські республіки, окрім самої Росії. Але ж цього не сталося. СРСР припинив своє існування як суб'єкт міжнародного права і як держава.

9 жовтня 2009 року Рада глав держав Співдружності Незалежних Держав на підставі проведеної інвентаризації міжнародних договорів, підписаних в рамках Співдружності Незалежних Держав, і рішень, прийнятих органами Співдружності Незалежних Держав, на предмет подальшої участі в них Грузії у зв'язку з її виходом зі Співдружності Незалежних Держав і з урахуванням згоди Грузії, прийняла Рішення про участь Грузії в міжнародних договорах і рішеннях органів Співдружності Незалежних Держав. У відповідності до даного документу, рішення, прийняті Радою глав держав, Радою глав урядів, Радою міністрів закордонних справ і Економічною радою Співдружності Незалежних Держав, припинили дію для Грузії з 18 серпня 2009 року. У зв’язку з гіпотетичним виходом України з СНД та ймовірною появою аналогічного рішення по Україні, виникає питання про можливе припинення дії Постанови Ради глав держав СНД від 21 грудня 1991 року.

Загалом, очевидно, що перебування Росії в Раді Безпеки ООН кореспондує мовчазній згоді міжнародного співтовариства, та, в першу чергу, інших колишніх радянських республік. Тобто мова йде не про правові, а про політичні підстави, а також про політичну доцільність. Очевидно, що з моменту появи згаданої вище Постанови Ради глав держав СНД мала місце докорінна зміна обставин, і згода України на перебування в Раді Безпеки держави, яка здійснює проти неї агресію (і при цьому якимось незрозумілим чином повинна сприяти підтримці міжнародного миру та безпеки), на сьогодні стає безпідставною.

Автори Статуту Організації Об'єднаних Націй визнали, що п'ять країн – Китай, Франція, Союз Радянських Соціалістичних Республік, Сполучене Королівство і Сполучені Штати – в силу їхньої ключової ролі у створенні Організації Об'єднаних Націй будуть продовжувати відігравати важливу роль у підтримці міжнародного миру і безпеки. Їм був наданий спеціальний статус постійних членів Ради Безпеки, а також спеціальне право голосування, відоме як «право вето». На сьогодні очевидно, що Російська Федерація не лише не продовжує відігравати важливу роль у підтримці міжнародного миру і безпеки, але і перетворилась на державу-агресора, яка сама власними діями створює загрозу для миру та стабільності. Більше того, Росія намагається використовувати Раду Безпеки ООН як інструмент для поширення неправдивої інформації та викривлених фактів, ставлячи під сумнів існуюче міжнародне право, чим перекреслює саму сутність Ради Безпеки ООН. Такі дії Російської Федерації розмивають основи світового порядку, який базується на Статуті ООН та особливій відповідальності Ради Безпеки і її постійних членів за підтримання міжнародного миру і безпеки. Росія свідомо зловживає своїм статусом постійного члена Ради Безпеки і не виправдовує тієї довіри, яку міжнародне співтовариство виказує постійним членам Ради Безпеки ООН.

Слід підкреслити, що неодноразове посилання представників РФ на те, що право вето здобуте Росією «кров’ю російського народу, пролитою за часів Другої світової війни», є таким, що нехтує величезним вкладом українського та інших народів СРСР у перемогу над фашизмом і є образливим та неприйнятним для України.

Необхідність реформування РБ ООН (збільшення кількості постійних членів, введення подвійного вето, недопущення використання права вето державою-агресором тощо) давно на часі. Цього вимагають не лише останні події, пов’язані з кризами в Сирії та Україні, але й докорінна зміна обставин, зміщення економічних та політичних акцентів у світі з моменту ухвалення Статуту ООН.

В. Путін, коментуючи події української Революції Гідності, заявив, що Україна «не зовсім законно вийшла з СРСР». Логічним є висновок, що відповідно і Росія не зовсім законно отримала місце в РБ ООН. Геть агресора з Ради Безпеки ООН!

ОТЖЕ,

1. Постанова Ради глав держав СНД була підтримана 11 державами СНД (крім Грузії); можливість нехтування думкою навіть однієї держави, що входила до СРСР, є сумнівною.
2. Не було рішення ні Генеральної Асамблеї ООН, ні Ради Безпеки, яких лише повідомили про дану трансформацію. Крім того, така трансформація не базується на Статуті ООН.
3. СРСР припинив своє існування як суб'єкт міжнародного права і як держава, будь-якого прямого та безсумнівного зв’язку між РФ та СРСР юридично немає, він не визнаний всіма членами міжнародного співтовариства.
4. Очевидно, що для України актуальним є питання про можливе припинення дії Постанови Ради глав держав СНД від 21 грудня 1991 року. Згода, формально надана Україною на перебування в Раді Безпеки держави, яка сьогодні є агресором, є безпідставною, а політична доцільність, на якій вона ґрунтувалася, зараз не має сенсу.
5. Російська Федерація своїми діями засвідчила, що вона перестала відігравати важливу роль у підтримці міжнародного миру і безпеки і тому не здатна нести покладену на неї відповідальність.
6. Перебування Російської Федерації в Раді Безпеки суперечить не лише національним інтересам України, воно створює загрозу для існуючого світового порядку.
7. Останнім часом реформування Ради Безпеки ООН та формати такого реформування часто обговорюються – очевидно, що такі дискусії сьогодні за основу мають взяти тезу про те, що державі-агресору не місце в Раді Безпеки ООН.